Етапи формування жіночого і чоловічого світів. - Титаренко Т.М.
Етапи формування жіночого і чоловічого світів.
Статті доктора психологічних наук, Титаренко Т.М.
Статево визначений життєвий світ складається протягом всього життя людини, не завершуючись статевим дозріванням. Вчасне виникнення або не виникнення власної сім'ї, народження або ненародження дітей, розлучення, переживання клімаксу, поява онуків, самотність, втрата чоловіка (жінки) тощо кардинальним чином впливають на зміни у світопобудові.
У кожній культурі і субкультурі є свої уявлення про статеворольове прийняття, тобто засвоєння особистісних рис, спрямованості, стиля життєпроявів у жінки або чоловіка в 20, 40, 60 років. Можна бути класичною жінкою в молоді роки і практично зовсім не відповідати уявленням про традиційний жіночий стиль життя в 60 років.
Якби стать не була такою значущою для особистості характеристикою, напевно, формування вибіркового ставлення до осіб різних статей не відбувалося так рано: через 6-8 місяців після народження. Приблизно у 1,5 років, як відомо, виникає первинна статева самоідентифікація, знання власної статевої належності, хоча розуміння статевих відмінностей залишається обмеженим. Дворічні діти досить чітко обирають заняття, які відповідають певній статі. Вони віддають перевагу зображенням героїв своєї, а не протилежної статі на малюнках у книжках.
Наближуючись до кризи 3 років, діти не лише сприймають і відрізняють певні ознаки тієї чи тієї статі. Вони яскраво переживають свою належність до хлопчиків або дівчаток і бурхливо ображаються, якщо дорослі "плутають" їхню стать. У свідомості вже є деякі соціальні вимоги, очікування, пов'язані із статтю.
Водночас архаїчна дитяча свідомість, як і свідомість міфологічна, припускає інверсію функцій: хлопчик, коли він вже буде дорослим, може перетворитися на жінку і стати мамою, народити собі діточок, а дівчинка, коли підросте, спокійно перетвориться на сильного, хороброго, спритного хлопця, який буде друзів захищати, а ворогів перемагати. Магічні перетворення у молодшому дошкільному віці припускаються за рахунок, наприклад, зміни зовнішнього вигляду, одягу на одяг протилежної статі.
Навіть у 5-6 років багатьма дітьми константність статевої належності все ще не приймається. Залишається можливість перетворення на особу іншої статі якщо й не завдяки простому переодягненню, то завдяки виконанню певної ролі, оволодінню особливими функціями статі протилежної (як це передбачається, наприклад, казковими ритуальними діями).
Під час переживання кризи семи років незворотність статевої належності стає у свідомості дитини неминучою. Саме в цей час, коли відбувається остаточна статева ідентифікація, починається процес статевої диференціації у цінностях, настановах, способах діяльності, формах спілкування тощо. Потенційно жіночий життєвий світ вже ніяким чином не змінює свої особливі ознаки на ознаки світу потенційно чоловічого.
Цікаво, що хлопчики починають надавати перевагу своїй статі раніше, ніж дівчатка, і виявляються більш послідовними у цьому. Серед дівчаток зустрічаються й такі, які жалкують з приводу своєї статі протягом досить тривалого часу, вони не люблять ляльок, дівочих забав, намагаючись разом із хлопцями лазити по деревах, битися, перемагати, верховодити.
Ідентифікація з протилежною статтю відбувається у дівчаток частіше, ніж у хлопчиків. До підліткового, а інколи і до юнацького віку це сприймається оточенням дівчинки відносно спокійно, не викликає соціального засудження, адже жвава, активна, самостійна дитина нібито росте більш життєво компетентною, більш успішною, ефективною. Хлопчиків, які віддають перевагу дівчачим іграм, поводяться надто спокійно, мляво, доросле оточення сприймає радше негативно, ніж позитивно, а ровесники тієї ж статі нехтують ними, навіть переслідують, ображають.
На ранніх стадіях формування психологічної статі провідну роль відіграють процеси ідентифікації, переживання дитиною своєї тотожності з дорослим однієї з нею статі. Пізніше вирішального значення поступово набувають механізми статевої типізації, які залежать від формування навичок, засвоєння взірців поведінки, позитивних прикладів, заохочення та покарання. Ще пізніше домінуючу роль починають відігравати процеси категорізації, коли складається сприятливий клімат для засвоєння різнопланових статевих ролей, формування власних стійких статевих стереотипів.
Ясна річ, на кожному віковому етапі можна простежити складну взаємодію процесів ідентифікації, типізації і категорізації. Водночас завжди є процеси провідні і підпорядковані. Ранній вік передусім присвячений ідентифікації, дошкільний - типізації, молодший шкільний - категорізації. Після завершення у підлітковому віці першого етапу формування психологічної статі починається новий, складнішій виток аддиктивної взаємодії ідентифікації, типізації та категорізації.
Старший підліток знов на більш складному рівні ідентифікується з представниками своєї статі. Об'єктами його ідентифікації вже не є батьки, як це було у ранньому дитинстві. Він орієнтується тепер на ідеальні уявлення про чоловіка і жінку, не зосереджуючись, як мала дитина, лише на зовнішніх відмінностях, а намагаючись вловити глибинніші особливості маскулінності та фемінінності у їх взаємодії. Його найбільше цікавить ставлення чоловіків та жінок одне до одного, потяг, кохання.
На процес підліткової ідентифікації активно впливає темп статевого дозрівання. Як відомо, на дівчат і юнаків по-різному. Прискорена маскулінізація хлопчиків, що передбачає високий зріст, фізичну силу, витривалість, відповідає соціальним стереотипам і дорослих, і ровесників. Водночас прискорена фемінізація, яка у підлітковому віці супроводжується відчутною прибавкою ваги, зовсім не відповідає підлітковому стереотипові стрункості, тендітності, астенізованості. Тому підлітку чоловічої статі легше ідентифікуватися з ідеалом маскулінності, ніж підлітку жіночої статі з ідеалом фемінінності.
В юнацькому віці, коли більшість отримує першій досвід статевого життя, знов інтенсифікуються процеси статевої типізації, коли вирішальну роль на тривалий час відіграють механізми психічного підкріплення. У цей час, як відомо, людина робить свій професійний вибір, який великою мірою залежить від розуміння й переживання своєї статевої належності. Хлопці тверезо, чітко ставлять перед собою цілі, що відповідають їхнім зацікавленням, смакам, здібностям. Їм хочеться передусім самореалізуватися у конкретній діяльності, знайти своє місце у світі, відчувати згодом свою компетентність. Дівчата зосереджені на відповідності їхньої майбутньої праці власному ідеалу жіночності. Обираючи місце роботи чи навчання, вони враховують можливість зустрічі із своїм майбутнім чоловіком. Вони гармонізують свій життєвий світ, якщо відчувають у собі здатність до проявів тепла, душевності, створення комфортного оточення.
Молодість, яка є етапом створення власної сім'ї, стає часом процесів самокатегорізації, коли уявлення про те, що значить бути жінкою або чоловіком, як по-чоловічому відповідати за своїх рідних, по-жіночому повсякденно турбуватися про них, створювати середовище надійності і безпеки формує нові статеві стереотипи.
З народженням власних дітей можна прослідкувати початок нового витку складної взаємодії статевої ідентифікації, типізації та категорізації. Закономірне ускладнення, збагачення протягом проходження тих чи тих вікових етапів психологічної статі як детермінанти особистісної світопобудови сприяє все більш глибинному переживанню та прийняттю себе, своєї внутрішньої сутності, свого єства. Лише таке не поверхневе, не стереотипне самоприйняття сприяє гармонізації психологічного простору, прийняттю інших людей у їхній складній неповторності.
А якщо людина не одружується, не має дітей чи робіть це набагато пізніше? Невже її життєвий світ не відчуває на собі впливу детермінанти психологічної статі? Безумовно, стать все одно накладає свій відбиток на життєвий світ людини, і різнобарвні індивідуальні відмінності у статево визначеній світопобудові є реальністю. Далеко не завжди замість впливу психологічної статі, що упорядковує, гармонізує психологічний простір, цей вплив може ставати таким, що однозначно дезорганізує, ускладнює адаптаційні процеси. Хоча буває й таке.
Про відхилення у статевій соціалізації, які відповідним чином впливають на ставлення до себе, свого оточення, свого життя слід було б говорити окремо. Зауважу лише, що дисгармонійна особистість нерідко страждає від того, що має невиразно індивідуалізовану, ригідну статеву модель життєвого світу. Складається враження, що світ, в якому вона живе, не зовсім її власність, не її витвір, а щось нав'язане долею, примусове, випадкове.
Наприклад, жінка середнього віку, яка ніколи не виходила заміж і навіть ніколи не мала ніяких близьких, у тому числі й статевих контактів із чоловіками, намагається зрозуміти, що таке для неї її жіноча природа. Вона інтерпретує свою жіночність як "здатність любити", яка розуміється як щось абстрактно-нормативне, раціоналізоване, не своє, не власне. Загадковий світ людини іншої статі у таких випадках також сприймається досить умовно, як побудований за штучними біполярними протиставленнями.
Психологічний простір подібного життєвого світу дуже "просторий", майже "незаселений", пустий. Це світ самотності, у якому незатишно, хоча людина може бути досі комунікабельною. Але дистанція з іншими людьми під час спілкування залишається невиправдано великою, рівень довіри низьким. На час життя також впливає ця своєрідна статева соціалізація: його плин суб'єктивно гальмується. Немолодій людині здається, що в неї ще все попереду, як у дитинстві чи юнацтві. Не відчуваючи виразно власної статі, така людина не поспішає жити, самопроявлятися, шукати свій шлях.
Успішне формування психологічної статі передбачає передусім відповідність біологічних характеристик індивіда соціальним очікуванням. Важливу роль відіграють при цьому сприятливі умови, що полегшують ідентифікацію з представниками своєї статі через її значущих для особистості представників.
Коротко сумуючи сприятливі умови для формування адекватної психологічної статі, назву передусім бажаність для батьків народження дитини саме тої статі. Дуже добре, якщо мої батьки колись чекали саме дівчинку і моя поява на світ їх не розчарувала. Не меншу роль у статевій соціалізації відіграють особливості взаємодії матері і батька між собою у ранньому дитинстві кожного з нас. Ці взірці закарбовуються на все життя. І якщо батько колись у дитинстві постійно насміхався, підкреслюючи недоліки матері, син, для якого батько - взірець, у подальшому житті несвідомо буде відтворювати саме таке зневажливе ставлення до жінок.
Серед умов сприятливої статевої соціалізації слід назвати також контакти з братами-сестрами, яких сьогодні так мало у наших родинах, спілкування з однолітками обох статей. Суттєву роль відіграє також прискорене чи уповільнене статеве дозрівання, оцінка власної мужності чи жіночності, становлення соціально схвалюваного стереотипу статевої поведінки. Процеси ідентифікації поєднуються при формуванні психологічної статі з процесами статевої типізації, до яких на певних вікових етапах приєднується і самокатегорізація, тобто створення сприятливих умов для засвоєння різних статевих ролей.
Етапи життєвого шляху стають своєрідними вехами світоперетворень під впливом статеворольових орієнтацій. Ставлення до себе як до майбутнього чоловіка (або майбутньої жінки) чи ставлення до себе як до чоловіка зрілого, а потім й старого зовсім по-різному детермінують світопобудову особистості.© Публикуется с разрешения автора. Полное или частичное воспроизведение на других ресурсах запрещено. ©
