Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора!
Певне, ніхто не зможе окрім Вас самої прийняти рішення, адже, це Ваше життя, і Вам його жити.
Психологи можуть допомогти розібратися в собі, щоб не шкодувати потім про свій вибір.
Ви задаєтеся питанням, чи не аб'юзер Ваш хлопець? Скажу Вам так. В нашому житті випадкових зустрічей не буває. І якщо ми зустрічаємося з аб'юзером - це може статися лише у випадку, якщо ми відіграємо роль "жертви". Тобто, якщо людина самодостатня ( не плутати з самостійністю), в її житті якщо і з'явиться аб'юзер, то лише на дуже короткий період, лише для того, щоб його упізнати і оминути.
Окрім того, щоб зрозуміти, хто з нами поруч, дуже важливо звертати увагу на деталі та дрібниці. Адже, коли ми закохуємося, нам хочеться виглядати краще і свої слабкі сторони ми намагаємося не показувати одразу. От ті самі деталі та "дрібниці" з часом і стануть основним в характері людини. Певне, ідеальних людей не буває, але щоб створити сім'ю, потрібно дуже чітко розуміти, з якими саме недоліками ми можемо змиритися, а які ніколи не приймемо. Тому що найбільша омана жінок - це думати, що чоловіка можна змінити. Якщо чоловік зараз, коли Ви ще не одружені, проявляє категоричність, не рахується з Вашими вподобаннями, інтересами, справами та почуттями, навряд чи він почне рахуватися тоді, коли Ви станете його дружиною. Адже, такі чоловіки жінок в шлюбі сприймають як свою власність, річ, ж якою рахуватися не потрібно, а можна лише наказувати та керувати.
Зважаючи на написане Вами, у мене виникає питання, які стосунки між Вашими батьками і як вони ставилися до Вас в дитинстві? Адже, чоловіки-аб'юзери просто так в житті не зустрічаються.
Окрім того, кидаються одразу в очі Ваші слова "я людина якій тяжко відпускати з свого життя людей"
Тобто, судячи з написаного, Вам притаманна тенденція до "злипання", до психо-емоційної залежності. А такі якості практично завжди "родом з дитинства". Тому, як на мене, Ваше питання набагато
глибше і стосується не стільки стосунків з цим хлопцем, скільки Вашого внутрішнього ставлення до життя та близьких людей, чоловіків. А це потребує індивідуальної роботи з психологом. Певне, якщо Ви не хочете потерпати від своїх залежностей все своє життя...

Відредаговано автором 31-05-2024 21:01:34

Доброго дня!
Як на мене, одну з можливих причин нестриманості Ви назвали вже самі - велика втома. Втома, може бути викликана навіть не стільки фізичними навантаженнями, скільки одноманітністю потрібних дій по догляду за маленькою дитиною і відчуття застою, припинення розвитку.
І в таких випадках, як на мене, необхідно вміти правильно поповнювати свої ресурси, як за допомогою різноманітних практик, так і знаходячи внутрішню опору. Це перше. Друга ж причина такої поведінки може приховуватися за самим гнівом. Адже, нерідко, гнів сигналізує про якісь глибинні дуже важливі потреби та емоції, які ми з якоїсь причини намагаємося придавити в собі. Перед тим, як Ви почали так реагувати, відбувалися якісь події, чи, можливо, були якісь ситуації, що могли спровокувати таку поведінку? Можливо, було щось таке, з чим Ви до кінця не розібралися, і воно пішло на рівень підсвідомості. Щоб вже звідти "будити" гнівом та роздратуванням ... І у таких випадках, дійсно, необхідна допомога психолога, щоб вивільнити "застряглі" емоції, навчитися дослухатися до себе і вміти правильно висловлювати свої почуття.
В любому випадку, на мою думку, порада чоловіка цілком доцільна. Я також радила б Вам почати індивідуально працювати з психологом.

Доброго ранку!
Щиро співчуваю Вам і розумію бажання повернути відносини.
У зв'язку з цим виникає одразу питання: а Вас влаштовують такі відносини, які були між вами? Без усіляких зобов'язань з боку чоловіка? Адже, громадський шлюб для чоловіків, насправді, просто ніщо. І штамп в паспорті, насправді, в першу чергу, потрібен саме їм! Бо лише в такому випадку, вони своїми діями підтверджують, що готові взяти відповідальність за свою жінку і за родину вцілому.
Окрім того, у мене склалося враження, що чоловік Вас просто виставив з квартири. Квартиру купували яким чином? Хто власник квартири і чому Ви так легко згодилися її віддати йому? Адже, за законом, громадянський шлюб вважається шлюбом і Ви маєте всі права дружини в такому випадку.
Отже, на мою думку, є певні ознаки якоїсь внутрішньої жертовності з Вашого боку, тенденції до психо-емоційної залежності. І саме цим він і користується, маніпулюючи Вами: і не одружується, і тримає на прив'язі. Бо йому так зручно і в таких стосунках Ваші почуття не враховуються від слова "зовсім".
Що робити? Я б не радила Вам зараз якісь кардинальні дії, бо, на мою думку, Ви внутрішньо не готові до них, бо прив'язані до цього чоловіка. І цим можете зробити болісно лише собі. Власне, нічого дивного немає, адже, прожили разом цілих дев'ять років і Для Вас це був вже шлюб, а він був для Вас чоловіком, на відміну від нього. Який просто грався і користувався Вами, бо, судячи з усього, недозрів до серйозних стосунків.
Я б Вам щиро радила індивідуально почати працювати з психологом. Бо проблема, на мою думку, набагато глибша. І стосується Окрім стосунків з чоловіком ще й ставлення до самої себе, своєї цілісності та цінності Окрім того, ситуація ускладнюється ще й спільним перебуванням на роботі.
Якщо хочете повернути його і перейти на новий рівень стосунків, необхідно навчитися бути самодостатньою( не плутати з самостійністю - це різні речі). Тобто,навчитися цінувати себе і стати щасливою не завдяки йому, а просто тому, що Ви -
жінка і особистість, яка прийшла у це життя бути
щасливою.

Відредаговано автором 31-05-2024 11:07:55

Доброго ранку Olga!
Дитина сама себе контролювати ще не здатна, тому дуже легко впадає в залежності. Адже ігроманія - це залежність. І якщо вона вже сформована, так просто нікуди не дінеться. Отже, пристрасть до усіляких віртуальних ігр потрібно заміняти на інші, більш корисні, бажання. Тому я ю Вам порадила, загалом, на літо максимум обмежити планшети, телефони і лептоки...
Але для того, щоб дитина змогла без них, у неї не повинно бути спокус. Тому і Вам потрібно буде максимально обмежити себе в користуванні ними.
Окрім того, як правило, у дітей формуються ігрові залежності тоді, коли і самі батьки не дуже добре розуміють, як краще проводити свій вільний час. Щоб дитина почала чимось цікавитися корисним, у батьків повинне бути розвинуте бажання постійно розвиватися. Адже, діти вчаться саме через приклад дорослих.
Чи є у вас з чоловіком якісь справи, які Вам дуже подобаються і завдяки яким Ви весь час розвиваєтеся?

Доброго дня Іване.
Зрозуміло, що кожному юнаку хочеться все і одразу: і дівчину, і роботу. Але так не буває, від слова, зовсім!
Окрім того, зараз для всієї країни дуже важкий період, коли у великої кількості людей не лише не вистачає грошей, але й не має навіть ніякого житла,бо все зруйновано війною. А у Вас, слава Богу, воно є. А це вже великий плюс.
Окрім того, у Вас абсолютно неправильно у підхід до життя. Гарна робота і гроші з'являються лише тоді, коли сама людина дозріла до них. Тобто, насправді, якщо у Вас зараз так все складається і не має ніякої роботи, почніть займатися саморозвитком. Чоловіки розвиваються завдяки фізичним вправам, спорту. А у Вас, на скільки я зрозуміла, приватний будинок і швидше ша все є якась городина і можливо домашні тварини. Почніть батькам допомагати доглядати. Це набагато краще, аніж сидіти і жаліти себе, доводячи до депресивного стану.
Як тільки Ви внутрішньо перестанете себе жаліти, у Вас з'явиться робота. А дівчина з'явиться тоді, коли Ви почнете реалізовуватися як чоловік. (Реалізація чоловіка відбувається через роботу, справу) Тому обов'язково здавайте на права - це Ваш шанс перемогти своє невдоволення життям і свою, вибачте, лінь. Думаю Ви вже і самі зрозуміли, що шукати дівчину поки не має роботи і Ви не відчуваєте себе міцно на своїх ногах, то дитяча наївність, не більше.
Замість того, щоб страждати, починайте кожний день бігу на свіжому повітрі, з фізичної зарядки, з фізичної праці. Тоді зникне відчуття своєї неспроможності і Ви відчуєте в собі сили. Я бажаю Вам віднайти себе і стати по справжньому реалізованим та щасливим!

Доброго ранку valeria1611!
Мені дуже шкода, що так сталося. Та так буває, коли в дитинстві ми не маємо можливості ділитися своїми почуттями і змушені їх приховувати в собі, бо, можливо,...
Перше, ці почуття дорослих дратують, викликають гнів...
Друге, вони нікому просто не потрібні, бо дорослі зайняті своїми переживаннями.
Третє, почуття знецінюються, ігноруються...
Четверте. У дитини є страх втратити любов та підтримку дорослих, які дуже потрібні в такому віці
страх покинутості тощо.
Насправді, дуже важливо знайти саме ті причини, які спровокували таку поведінку і трансформувати її у вміння висловлювати свої почуття.
Я б Вам радила попрацювати індивідуально з психологом.
Власне, Ви і сама вже відчуваєте, що така Ваша емоційна затислість якось пов'язана з Вашими батьками, Вашим дитинством.
Я б Вам щиро порадила індивідуально попрацювати з психологом. Адже, від цього залежить Ваше щасливе життя.

Відредаговано автором 31-05-2024 10:28:19

Доброго дня!
Судячи з того, що Ви пишете, Ваші дії несвідомі, тобто, рефлекторні. А так буває тоді, коли певні звички зафіксувалися як певні поведінкові моделі. Саме тому, Ви нічого не можете вдіяти. Бо це рівень підсвідомості.
Отже, для того, щоб змінити свою поведінку,
Перше: необхідно зрозуміти, що саме сформувало такий рефлекс. Зачасти, це може бути пов'язане з раннім дитинством.
Друге. На рівні підсвідомості провести повну трансформацію звички, замінивши її на більш
прийнятну. А це можна зробити лише з психологом.

Відредаговано автором 31-05-2024 08:48:20

Доброго дня Iryna!
Одразу чомусь впали в очі Ваші слова "Розійшлися з моєї ініціативи: не відповідала його фінансовому і кар'єрному рівню, не тягнула свої дві роботи і виконання домашніх справ".
Я правильно Вас зрозуміла, той чоловік не збирався з Вами розходитися? Складається враження, що ваші стосунки будувалися не стільки як стосунки чоловіка та жінки, скільки як стосунки двох партнерів суто у діловій сфері. При цьому, Ви ще й намагалися виконувати роль дружини. Власне, якщо однакові вимоги до кар'єрного та фінансового росту, тоді і хатньо-побутові справи повинні були ділитися навпіл. А якщо такого не відбувається, швидше за все жінка перебирає на себе більше, ніж повинна на собі нести. Тобто, підсвідомо, намагається своїми надмірними зусиллями щось і комусь весь час доводити, при цьому навіть цього не усвідомлюючи. Адже, до нас проявляють перебільшені вимоги лише тоді, коли ми самі надміру вимогливі до себе і звичні тягнути все на собі. Що закладається ,як правило, в дитинстві.
Адже, як би ми не намагалися в дорослому віці усвідомлено будувати своє життя, насправді, нашим життям керує на 90%-95% наша підсвідомість, яка формується задовго до теперішнього часу, тобто, в дитинстві.
Дитина ще не вміє самостійно контактувати з оточуючим світом. Тому вона автоматично переймає від батьків всі їх моделі поведінки та установки. Окрім того, тато, і мама - це ті дві базові внутрішні невидимі половинки, з яких складається і вона сама. Що і закладає фундамент її ставлення до оточуючих і до самого життя. А оскільки є, в певній мірі, непрожиті претензії до батька, логічно, що є і певне глибинне неприйняття, як частини себе, так і якоїсь частини в чоловіках. Ви пишете, що у батька було "легковажне ставлення до роботи і певних обов'язків". І якщо я все правильно розумію з написаного, швидше за все, мама була, навпаки, дуже відповідальною і серйозною. Що могло стати для Вас певним прикладом єдино правильної поведінки, коли жінка все тягне на собі, конкуруючи з чоловіками... До цього ще є певні внутрішні претензії до батька та, можливо, образи на нього і осуд "Було давно, але досі не можу забути".
Діти та батьки - це єдине ціле на психо-емоційному рівні. І якщо у нас є глибинна дитяча невирішена проблема в стосунках з батьком (а батько - це перший чоловік в житті кожної дівчини), швидше за все, у нас будуть і проблеми в стосунках з чоловіками. Що, власне, відбувається, на превеликий жаль, і з Вашим життям.
У таких випадках, ніякі найкращі поради фахівців не допоможуть до тих пір, поки не відбудеться глибинна трансформаційна робота з дитячо-батьківськими установками. Бо це саме той поведінковий рівень, який керує нашими бажаннями, потребами, а отже, і нашим життям. Я б Вам радила почати індивідуально працювати з психологом.

Доброго ранку!
Згодна з колегами і додам лише, що є багато речей, які виходять за межі розуміння людської свідомості. Тому, нерідко, включається рівень підсвідомості, який напряму пов'язаний з нашим Вищими "Я". А на цьому рівні всі живі істоти взаємопов'язані, особливо, якщо це рідна людина, яку ми дуже любимо. Адже, поняття "любові" не має минулого часу і існує завжди в часі теперішньому. Тобто, якщо ми когось по справжньому любимо, для любові не має значення, чи перебуває людина в цьому світі, чи пішла вже у інші світі.
Як це не дивно, але саме на цьому рівні ми продовжуємо любити і навіть здатні відчувати того, хто вже пішов від нас.
Тому, насправді, які саме сни Ви бачите, має достатньо великий сенс. Бо саме в такий спосіб ми можемо навіть знаходячись по різні боки реальності, допомагати один одному. Тому, якщо брат сниться доволі часто, на мою думку, це може говорити про щось незавершене між вами за його життя. І в такому випадку, все ж краще розібратися із спеціалістом, для чого потрібні такі часті контакти на рівні підсвідомості з братом, тобто, на рівні снів, щоб закрити певний гештальт і дати собі можливість спокійно рухатися вперед.

Відредаговано автором 28-05-2024 07:26:15

Доброго ранку Міро!
Все, що з нами відбувалося в минулому і що ми до кінця не прожили, може "застрягнути" різними почуттями на рівні підсвідомості. І тоді ніякі розмови з людьми, які готові слухати, або намагання забутися, виконуючи якусь роботу, просто не допомагають. Бо ми можемо керувати і контролювати себе лише на рівні свідомості. Особливо, складними бувають непрожиті саме дитячі та підліткові травми. Бо в такому віці ми ще не маємо достатньо сил та ресурсу правильного проходження складних ситуацій.
Як на мене, саме це з Вами і відбувається, тому Вам так важко. Тим паче, що Ви дуже мріяли саме про такого собаку. Тобто, по факту, неусвідомлено, зрадили свою мрію, і тепер самі себе не можете пробачити, бо то дитяча мрія. І тому зараз перебуваючи всередині своєї, створеної колись, "системи", не можете самотужки впоратися. Я б Вам все ж порадила звернутися до психолога.

Доброго вечора!
Як на мене, проблема в тому, що Ви просто не знаєте законів створення стосунків між чоловіком та жінкою, а ще - не дуже освічені в самій чоловічій та жіночій природі.
Насправді, найбільша кількість зрад відбувається саме в стосунках з друзями та подругами. Бо для чоловіків секс на стороні практично не має значення. Тоді як звичайне спілкування, спільні інтереси та можливість турбуватися про жінку - дуже прив'язує до неї.
Як на мене, цю подругу потрібно віддалити від себе якомога швидше. Бо, на превеликий жаль, своєю безпечністю Ви дозволили їй влізти у ваші стосунки.
Окрім того, Ви пишете "До этих ситуаций , когда она ей помогал , я просила , что пожалуйста, если у вас есть какие то дела или вы общаетесь - скажи мне и человек сказал « хорошо , конечно». И не выполнил обещание". Чоловіки, насправді, реагують на слова жінки лише тоді, коли дорожать стосунками і знають, що за її словами послідують конкретні дії. Після того, як він Вас не попередив, що Ви зробили? Як відреагували? Просто "проковтнули" і продовжили з ним зустрічатися далі, як нічого не сталося? Якщо так, то навряд чи він стане і надалі Вас поважати і з Вами рахуватися. Бо Ви більше психо-емоційно залежите від нього, ніж він від Вас.

Доброго вечора!
Колеги дали вже багато гарних порад, тому постараюся висловити лише те, що вважаю за найголовніше.
Ви пишете "Під час першої вагітності сталася перша конфліктна ситуація з свекрухою. Чоловік став на її бік не розбираючись в причинах конфлікту. Після моїх вибачень ніби все налагодилось..." Певне, дуже складно робити якісь висновки на основі декілька слів, але у мене одразу виникло питання. Якщо я правильно зрозуміла, конфлікт виник не на порожньому місці, і свекруха щось робила не так, тоді чому вибачалися Ви? Чи все ж це Ви щось робили не так?
Ззовні виглядає як позиція "жертви"...
А "жертва",як правило, або мовчить і весь час під всіх підлаштовується, або живе в постійних претензіях та образах на всіх. І в тому, і в іншому випадку до гармонії в парі дуже далеко.
Як на мене те, що відбувається зараз, має більш глибокі причини, аніж лише стосунки зі свекрухою та чоловіком. Адже, неможливо втратити несподівано особистісні кордони, якщо вони були раніше чітко внутрішньо зафіксовані. Тобто, ніхто і ніколи не зможе порушити наші кордони, якщо ми самі не дозволимо це комусь зробити.
Як на мене, те що свекруха звикла керувати і влазити у Ваше життя, коли Ви потребували її допомоги, було лише певним каталізатором, який висвітив більш давнішню проблему, про яку Ви просто не здогадувалися. Окрім того, на відстані зберігаються в парі гарні стосунки, якщо на початку відносин були відбудовані гармонічні, глибокі довірливі зв'язки в подружжі. У всіх інших випадках, стосунки на відстані завжди висвітлюють найбільш вразливі сторони відносин. І тоді навіть двадцять років подружнього життя не допомагають людям залишатися по справжньому близькими.
До цього, необхідно враховувати, що чоловік та жінка створюють сім'ю не випадково. Завжди діє закон "віддзеркалення". І якщо Вам потрапив чоловік, який до цих пір не пройшов сепарацію з мамою, швидше за все є або були якісь проблеми і у Вас в стосунках з Вашими батьками.
І ще, стосовно довіри.
Ви пишете "Розмовляла з чоловіком про моі кордони і бажання щоб іх не порушували". Але це ж ваші стосунки зі свекрухою, а не чоловіка! Як на мене, такі розмови не дуже коректні, бо змушують його перебувати як між двома вогнями і обов'язково робити вибір. Але як можна зробити вибір між дружиною і мамою, коли обидві потрібні? Адже, стосунки з мамою і дружиною перебувають абсолютно в різних площинах. Це як вибирати яку руку відрізати... І в такому контексті нічого дивного, що у нього дійсно в стосунках з мамою все ок.
"Останній приїзд-знову конфлікт з моєі сторони по відношенню до неї. Знову чоловік на її боці". Як на мене, чоловік не розуміє причини такої Вашої поведінки і сприймає конфлікти як ревність та суперництво з Вашого боку по відношенню до його мами. А це дуже насторожує та ображає. Бо ми завжди сприймаємо своїх батьків, як частину себе, навіть, якщо цього не усвідомлюємо. Тобто, конфліктуючи зі свекрухою, насправді, Ви конфліктуєте постійно зі своїм чоловіком. Тому зрозуміло, чому він почав від Вас закриватися...
Якщо Ви дійсно хочете налагодити довірливі стосунки з чоловіком, найперше, необхідно дуже глибоко розібратися в тому, які почуття насправді керують Вами. І чи не тригерять стосунки зі свекрухою якісь інші стосунки? Можливо в дитинстві з Вашими батьками?
Можу з впевненістю сказати лише одне.
Намагаючись зовні, у формі претензій та образ, викреслити свекруху зі свого життя, Ви у такий спосіб, зі свого життя викреслити і свого чоловіка. Це шлях до повної руйнації родини.

Доброго дня Nice!
Як на мене, Ви повністю втратили сенс життя ( а може ніколи його і не розуміли по справжньому?), а без цього всі намагання просто недоречні. Власне, що Ви самі і відчуваєте, насправді, коли робите потуги знайти будь яку роботу.
Ви як метелик, що намагається літати без крил. Коли ми рухаємося в неправильному напрямку, ми завжди втрачаємо сили. Це як певний сигнал для нас, що потрібно глибоко розібратися в собі. А це неможливо зробити не маючи певних знань про те, для чого нам, взагалі, дається життя.
Насправді, в житті нічого випадкового не буває. І якщо Ви маєте все необхідне від чоловіка, з яким живете, це такий собі сигнал, що всі свої сили варто перенаправити на свій внутрішній розвиток. Адже, такий безпечний період не може тривати вічно. Це як бонуси, які можна бездумно розтринькати і залишитися без гроша в кишені, а можна бонуси багаторазово збільшити.
На мою думку, Вам елементарно не вистачає знань про Світотворення, закони стосунків та самого життя. І Ви втратили себе, що найгірше. Через це і постійне відчуття тривожності через ту внутрішню порожнечу, в якій перебуваєте...

Дитина має бути прописана там, де є сенс для Вас самої. Насправді, це вирішуєте лише Ви. Тому я і написала, що Вам потрібно вивчити закони, щоб вміти себе захищати і щоб не давати собою маніпулювати.

Коли вдарив чоловік сестри, Ви звернулися до поліції? Зафіксували побої? І ще. Ви кажете, що прописані. Тоді маєте право на частину житла. Я б Вам радила до себе приписати ще і свою дитину. Для цього дозвіл інших Вам не потрібний. Тоді будете мати право вже на дві частки житла. А загалом, якось незрозуміло, чому батько єдиний власник. Ви маєте повне право претендувати на спадщину від мами, як мати одиначка, що виховує одна дитину.
Я б Вам радила вивчити закони. Саме знання законів допоможе Вам захистити себе та свою дитину, а не якісь просто слова