Доброго дня!

Співчуваю вашій проблемі. Ви щиро хочете і шукаєте підтримки і не отримуєте її з боку батьків у повній мірі. Ваші стосунки з їжею відображать вашу ситуацію. Ви знаходитесь в розщепленні, між поганим та хорошим і ці частинки між собою неузгоджені. Такий сильний внутрішній конфлікт. Це дійсно викликає сильну напругу, тривогу та сором, що ви якийсь інакший. У кожної людини, у кожної є проблеми, деякі з них не вирішуються за півроку. Це теж нормально усвідомлювати реальність і не соромити себе за відсутність ідеальних бажаних результатів.

Я вам пропоную вправу, яка допоможе відродити зв’язок з собою. Якби ви описували себе через метафору їжі. Якою б стравою ви були? Спробуйте поєднати всі свої частинки внутрішні у рецептуру і кулінарію. Якщо вам не подобається ця страва, то пофантазуйте якою б стравою хотіли б бути. Я раджу вам йти у творчість, яка може сконтейнувати пласти ваших важких переживань та зберігати цілісність! Малюйте свої стани і своє відношення до їжі, це свого роду самопідтримка та вивільнення. Сеанси з психологом раджу не припиняти, можливо краще знайти спеціаліста, який працює з харчовими розладами, також є групи на цю ж тему. Ідеально було б і індивідуальна і групова терапія, а рахувати гроші не треба, бо це піклування і обов’язок батьків. Ви потребуєте допомоги і це факт. Лікувати зуби теж дорого, але краще ж лікувати!

Здравствуйте!

Ваш вопрос-запрос очень актуальный в любом возрасте. Важно самому себе быто интересным, иметь увлечения, выдерживать уединение и иметь цели, смысли, ценности. Если вы сами себе неинтересны, то это ваша точка отчета, от которой надо отталкиваться и становится с каждым днем интереснее и интереснее. Можно много читать, можно слушать лекции по саморазвитию и находить различные кружки, там будут разные люди, которые в последствии могут стать вашими единомышленниками, товарищами, а потом и друзьями.
Если вы наполнены пустотой, разочарованиями, страхами, обидами, то рекомендую их изжить, прожить, чтобы они не отягощали ваше развитие. Для начала можно вести дневник, где вы сможете саморефлексировать и познавать себя, отслеживая собственные мысли, чувства и желания.

В любом случае я искренне вас поддерживаю и верю, что это вопрос вашей готовности быть себе прежде всего другом. Как вы сами к себе отсноситесь? Как критик? Как строгий учитель?

Доброго дня!

Дівчина може казати що завгодно, питання що ви думаєте з цього приводу, що відчуваєте і що хочете від психологів у зв’язку з цим?
Ми ж навіть вас не знаємо, щоб спростувати чи підтвердити цю інформацію.

Здоаствуйте!

Когда человек на грани, то лучше ни вам ни ему не вступать в контакт. Нужно пережить, переждать и лишь спустя общаться. Вы так сохраните и себя и человека. Сильные эмоции иногда охватывают разум и толкают на бездумные действия, поэтому лучше не разжигать огонь и не обжигаться. Недаром говорят, что утро вечера мудрее, так человек переспал и отдохнул и может посмотреть по-новому на ситуацию.

Доброго дня!

Насправді причин може буде безліч. Вся ваша розповідь про хлопця і дуже мало про вас, окрім питання, що вам робити. У вас великі сподівання, проте сильна пасивність. Можна поступово робити ініціативні кроки, трошки перетинати межу і споглядати на його реакцію. Можна запитати прямо чому він грається, бавиться об вас? Це просто чи щось значить? Насправді, ви самі знаєте, що можна зробити і питання чи зробите? Тут же про ваші почуття, доречі які вони?

Здравствуйте!

Вы задаете вопрос из каких-то чувств, но сама постановка ссылается к разуму. Я не думаю что объяснение облегчит вашу боль и страдания. Я сопереживаю вашей детской истории. Очень жаль, что вы подвергались побоям и это прошлое до сих пор с вами в вопросах, в воспоминаниях, возможно даже в ощущениях…

Все же отвечу на ваш вопрос. Ваша мама травмированный человек и поэтому она так обходилась с вами, скорее всего с ней подобным образом обращались.
Я попробую задать вам вопрос? А кокой ответ вы сами можете дать на это? Вы как никто лучше других знаете вашу маму, но знаете ли вы себя? Предполагаю (могу ошибаться), что вы ищите утешения, отношения к себе, а вместо этого было то, что было… Вам нужно вернуться в это болезненное воспоминание и лучше под руководством психолога пожалеть себя и позаботиться уже с точки настоящего. Смотреть в боль и сеять тепло и любовь к себе маленькой и беззащитной девочке. Скажите ей, что вы всегда с ней и за нее даже если мама или кто-то против🙏❤

Відредаговано автором 14-06-2024 00:19:11

Ольга, вітаю!

Ваш стан потребує перевірки та діагностики. Якщо вам дуже страшно, то можна на початку обрати психіатра онлайн. Може це не буде найкраща сесія з спеціалістом, але ви будете в меншому стресі ніж при живій зустрічі.

Ваші страхи заганяють у вас у полон пасивності, ви так захищаєтесь, але розвитку не відбувається. Якщо вчасно скорегувати стан чи підібрати лікування, то буде набагато легше жити. Це як болить зуб і хочеш не хочеш, а до лікаря мусиш йти. Не грайтесь в ігри зі своєю психікою, вона потребує турботи.

Здравствуйте!

Обида говорит о вашей пассивной роли и об ожиданиях, вы еще надеетесь, но сил реагировать по взрослому нету, вы только предлагаете... А что мешает вам разозлиться на него? Похоже вы теряетесь и попадаете еще больше в отвержение. Сочувствую и предлагаю вам разобраться в себе и собственных реакциях, а потом уже в парне и его привязанности.

Ірен, вітаю!

Ваше питання вже має відповідь. Як зрозуміти що я хочу? Треба не розуміти, а відчути. Ви ж не розумієте, що голодні чи хочете в туалет. Тому можливо саме в сфері відчуттів і є напруження. Ви пишите, що любите все контролювати. Ваш партнер більш розкутий в іншій сфері і можливо це тригерить вас, бо ви так не вмієте і втрачаєте контроль? А якщо контроль буде не у вашій голові, а ви підете за бажанням, тілом та його потребами!?

Альона, вітаю!

Ви сповнені агресією, яка просто є наслідком вашої травми. У вас немає здорової прив’язаності, тому відповідно і довіри. Цей клубок самотності, болю, суму та злості треба розплутувати у супроводі психотерапевта. Воно само не пройде і поради теж не діють, це глибинні переживання, які вас душать і атакують, ви вже самі до себе жорстокі. Співчуваю вам і радію, що ви хочете з цього вийти.

Вам потрібно знайти психолога, шукайте безкоштовну можливість, також раджу метод brainspotting, там на сайті іноді є волонтерські пропозиції.
Для початку ви маєте собі дати підтримку, витримати свою злість, біль і наповнити себе любов’ю. Це звісно великий об’єм роботи, але він вам по силам, бо шукати що хтось чи чоловік чи дитина дасть вам це, це не вихід, а ілюзія. Чоловіка та дитину потрібно любити, а треба мати чим…
Я щиро бажаю вам відродити своє серце ❤

Відредаговано автором 11-06-2024 11:04:49

Доброго дня, Андрій!

Так, це нормально, ви усвідомлюєте, що ви хочете і що ні. Це ваше життя і вибір! І навіть якщо для когось це ненормально, то це його думка, а ви не забов‘язані відповідати чужим стандартам. Ненормально нав’язувати комусь щось і давити своїми життєвими орієнтирами.

Здравствуйте!

Ваш стыд настолько заполонил все остальные ощущения, что аж тяжело дышать и ваш рассказ чуток спутанный в связи с этим. Вы же спустя время вините себя и ваш отец туда же. Только вопрос зачем? У вас сейчас аутоагрессия, вы не дали сдачи и мочите этой энергией себя, чтобы что? Но если быть честным, вы тогда не имели той степени злости, решимости и задора чтобы за себя постоять. Возможны вы были растеряны, напуганы и дезориентированы и только спустя время у вас появились ответные реакции на неприятную историю.

Попробуйте себя понять и простить, вы с каждым контактом учитесь осознавать себя и окружающих. Кстати, иногда лучше не кулаками бросаться, а отстраняться или интеллектуальным наполнением крыть не столь далекого собеседника. Для этого нужно взращивать ресурсы как духовные, так и физические и интеллектуальные. У вас вся жизнь впереди, еще успеете поставить на места нападающих, а сейчас найдите внутри своего сознания и психики комфортное для себя место, где вы собой довольны и посмотрите на эту ситуацию не со стыда, а с понимания.

Доброго дня!

Можливо перебування вашого хлопця в лікарні викликало дуже багато почуттів і саму цінність його як людини. Любов трансформується з роками і може переходити в інші форми прив’язаності. Ніби між вами нічого не відбувалось довго, а тут ви відчули і себе по-новому і його. Час покаже і покаже хто ви один для одного і що ви відчуваєте!

Відредаговано автором 06-06-2024 12:03:22

Доброго дня, Fialka!

Ваш хлопець переживає якусь свою бурхливу кризу, не бажаючи розділяти це з вами. Прикро, сумно, боляче, але це правда. Ви хочете так як хочете, але це інша людина і вона теж вирішує як їй зручно. Можливо він охолоне і вийде на контакт, зараз краще його облишити або написати, що ви були б раді відвертій розмові, коли в нього буде нагода та можливість.

З написаного, в мене є ще припущення, що вам важко дається переживання злості та гніву, ви це не витримуєте і відповідно людина не може це розділити з вами. Здорові стосунки, це коли все можна пережити та витримати один з одним. І ви, і ваш хлопець як раз вчитесь цьому мистецтву взаємодій.

Зараз сфокусуйтесь на собі. Вам треба пережити свій стан самотності, відчаю, можливо образи і пошуку нових сенсів.

Ольга, вітаю!

Прикро читати про відношення вашого чоловіка до вас, сумно також, що ви допускаєте таке. Ваш чоловік може просто бути не спроможним на те, що ви бажаєте, чи допускаєте ви саме цю думку? Складається враження, що ви надієтесь і шукаєте причини, але причини його, не ваші і винити вас, ваше тіло і опиратись на образи минулого - це абсолютно інфантильна позиція з нотками садизму. Ви хочете відносин, а з його боку лише задоволення його потреб. Співчуваю, тут відчуваю біль, безсилля та ярість. Ваша образа мені зрозуміла і з війною лібідо теж зменшується, бо великий стрес і тіло думає про виживання, пригнічуючи задоволення.

Ця ситуація підіймає і вашу історію, зеркалячи таке відношення. Які відносини були в родині між татом і мамою? Яку модель ви спостерігали? Як у вас з самоцінністю (з прийняттям себе безумовно), як з кордонами?