Психологиня Маргарита Вікторівна Шкляревич Київ

Можливо, авжеж, коли щось трапляється, то ми починаємо цінувати те, що здавалося звичайним. Але Ви проаналізуйте, адже щось було не так, що Ви були не щасливі. Він вилікується, емоції пройдуть, а причини, які були раніше залишаться. Тому проаналізуйте їх, оцініть наскільки там все серйозно, не ігноруйте свої потреби, тому що рано чи пізно вони проявляться, а отже все треба вирішувати одразу. Мені важко точно Вам відповісти, тут треба детальніше розбирати Вашу ситуацію, адже я про ваші відносини нічого не знаю. Якщо вірите, що зрозуміли важливість, то дайте відносинам шанс, але зробіть це з холодним розумом. Напишіть, що не подобалось тоді списком, що змінилось зараз, або чому зараз це не важливо, але головне бути чесною з собою, і дайте собі трохи часу, щоб пік емоцій пройшов. Не приймайте рішення зараз, іноді час нам найкращий друг, коли все заплутано.

Добрий день.
На жаль, більше схоже на жалість та материнські почуття, хоч там і може бути складова пристрасті. Через 4 роки закохатись знов без якихось серйозних змін у стосунках, подій (лікарня сюди не входить) майже не можливо. Але дайте собі час, поки Вам гарно разом, перепроживіть ці моменти, але будьте уважні до себе, не приймайте серйозних рішень в цей період, скоріш за все через деякий час незадоволення може повернутися.
Бережіть себе, слухайте серця, але не довіряйте до кінця емоціям, вони можуть бути швидкоплинні.

Добрий день. Те, що Ви описуєте схоже на формування певного типу розладу особистості (якого саме треба досліджувати), але Вам ще 16 р і це можна корегувати, так як особистість формується до 21-23 років. Добре, що Ви це помітили, і навіть виписали певні орієнтири, отже вони у Вас є, просто у період імпульсивності або поганих психологічних станів вони можуть коливатися, і скоріш за все в ці періоди не потрібно довіряти своїм новим думкам та поглядам. Ці стани не є проявом справжньої Вашої особистості в ці періоди. Авжеж, в ідеалі психотерапія Вам би допомогла, можливо також ліки нормотиміки (коректори настрою) також стабілізували Ваш стан, тому що в нормі цінностей і орієнтири здебільшого незмінні, авжеж Ви ще їх для себе формуєте, і це нормально досліджувати та змінювати себе, але якщо це не занадто все нестабільно відбувається. Якщо у Вас псуються відносини з друзями, то скористайтеся їх зворотнім зв'язком, зробіть собі записи, що конкретно їх ображає і відштовхує, запишіть по кожному другу списки у вигляді конкретних Ваших дій та фраз. Потім цю інформацію можна буде проаналізувати, подивитися як різні люди реагують на той самий прояв. І оцінити чи дійсно цей прояв шкодить Вам і його можна підкорегувати, але не ламаючи себе, не шкодячи собі, адже Ви маєте дбати не тільки про інших, не ображати їх, але і про себе, щоб Ваші потреби задовільнятись, Ваша особистість могла вільно себе почувати та проявлятися поряд з іншими людьми. Зазвичай це можна поєднати екологічним способом.
З повагою, клінічний психолог Шкляревич Маргарита.

Добрий вечір. Відповісти на це питання доможе Вам чи лікар психіатр, чи клінічний психолог. Але лікар швидше за все відразу призначить препарати. Я рекомендую почати з психотерапії з клінічним психологом, він паралельно діагностує Ваш стан (чи потрібна фармакотерапія), і подивіться чи допомагає тільки психотерапія, але якщо Ви добре реагували на фенібут і він Вам допомагав повністю прибирати такі стани, то психотерапія повинна допомогти, якщо стан не погіршився за цей час. Але вирішувати Вам, дивлячись на що Ви налаштовані, за фінансами, ліки будуть дешевшими, але фенібут - це симптоматична допомога, перестанете пити, стане гірше як Ви і помітили. Найкраще інші препарати у Вашому випадку, але спочатку потрібен діагноз, звичайно для інших ліків. Паралельно рекомендую прочитати літературу з самодопомоги, є хороша з дуже дієвими простими рекомендаціями стосовно тривоги - когнітивно-поведінкової психотерапії при тривозі, із завданнями
Успіхів Вам, бережіть себе.

Добрий день. Ви опинилися у дуже складній ситуації. Булінг + відсутність підтримки рідних- це найважче, що може бути, особливо для такої доброї та чуйної людини.
Я думаю, Ви робите все правильно, що багато не розповідаєте батькам. Едине, що можна спробувати, це попросити перевести Вас в іншу школу, багато не розповідаючи, але повідомивши, що там є сильний булінг і Ви там не зможите гарно вчитися, та взагалі бути в нормально му стані. Але зробити це рішуче. Тому що перша реакція може бути у вигляді не серьезного ставлення.
Інтернет і правда зараз для Вас важливий, Ви там маєте підтримку, друзів та спосіб відволіктися та відновити сили.
Але я думаю, що Вам також потрібна психологічна підтримка від спеціаліста, я не даю порад стосовно поводження у школі зараз, вони не будуть дієвими, це потрібно робити з підтримкою, якраз там, маючи більше інформації зможуть якісно Вам допомогти, тому що бути занадто доброю до тих, хто Вам робить боляче може бути не корисно Вам, я скину Вам список безкоштовних організацій для допомоги українцям у Польщі, зверніться за допомогою:
1. Тел: +48 606 325 160
2. Польский миграционный форум: +48 669 981 038.
3. Дамиана» – центр медицинской помощи: +48 22 566 22 27
4. Центр "Психологическая пристань" Для записи: тел.: +48 533 300 999
5. ПЦ «KOMPAS»: +48 537606041

Бережіть себе та підтримуйте у цей важкий період, не вимагайте забагато, тримайтеся.

Добрий день. Ваша ситуація дуже серйозна, і Ви маєте рацію, Вам терміново потрібна допомога психіатра, Вам відразу стало б легше після призначення медикаментів. Є ще один варіант, але не знаю чи підійде він Вам, підійти до небайдужої вчительки в школі і поговорити з нею, розповісти ситуацію і попросити, щоб вона поговорила з Вашими батьками, пояснила небезпеку. Тому що без поліції - це лише за згодою батьків. Тобто варіант лише їх умовити. Якщо не чують Вас, можливо, почують когось зі сторони, зі школи. Але все залежить від того, чи є така людина, щоб підібрав правильні слова. Але у Вашому випадку, якщо і це не допоможе, я б все ж таки не побоялася поліції, якщо все так погано, бо це Ваше право на медичну допомогу. І тут небезпека Вашому здоров'ю та благополуччю. Я дуже Вам співчуваю, тримайтеся та бережіть себе.

Добрий день. Я щиро співчуваю Вам, тому що дійсно дуже важко з цим жити. Нелюбов до себе формується роками, і найбільше у наймолодшому віці, дуже добре, що Ви це помітили і розумієте, що це не ок, тому що Ви нічим не гірша інших (!), просто у інших були більш сприятливі обставини формування особистості. Я не знаю, що відбувається у Вашій сім'ї, але напевно є моменти, які також впливають на Ваш стан, навіть якщо вони не явні. На жаль, те, що Ви описуєте не можливо виправити просто порадами, а їх багато в інтернеті під запитом "як полюбити себе", і нічого нового порадити, тому що це не дуже дієво, це глибокий психотерапевтичний запит, потрібна кропітка робота з психологом протягом деякого, і не малого, часу. Тому я дуже раджу розповісти про свій стан дорослій людині із сім'ї, можливо з родичів більш дальніх комусь, яка Вас зрозуміє і допоможе із організацією психологічної допомоги, чи донесе інформацію до батьків, якщо не можете поговорити з ними напряму. Тому що можливе формування або соціофобії, або уникаючого розладу особистості, якщо до 18 років Ви з цим не попрацюєте. А зараз Ви ще можете все виправити, час є. Пам'ятайте одне: Ви не гірша інших, Ви зіткнулися із серйозним випробуванням, напевно, в минулому із психотравмою, яка привела до такого бачення себе, але це бачення себе-це як симптом хвороби, це не Ви така, ці думки і страхи- вони - це не Ви справжня, і я дуже бажаю повернути справжню себе назад. І дуже надіюсь, що є люди поряд, які не знехтують Вашим проханням і допоможуть. Щиро співчуваю і бажаю все ж таки бути другом собі, тому що ми маємо бути собі найкращими друзями, цього не потрібно заслуговувати, ті люди, що люблять себе і не бояться спілкування, люблять себе, їм показали, що їх можно любити просто так, і вони в це повірили, і ви можете любити себе просто так, і ви не маєте бути кращою для цього. З повагою та любов'ю, клінічний психолог, Шкляревич Маргарита.

Стосовно наставництва я б не поспішала, нехай психолог, з яким будете працювати, визначить чи дійсно це не є заміною авторитетної фігури.

Добрый день. Вы поступили абсолютно правильно. Если Вам это не комфортно быть с ней с одном кабинете, то Вы имеете на это право. И это не Вы с ней несправедливо поступаете, помните об этом.
Подруга сейчас пытается добиться своего манипулятивным способом- обидой, в результате у Вас появилось чувство вины, что говорит о Вашей склонности к эмоциональной созависимости, чаще всего в детстве к Вам применяли этот же метод и управляли Вами, вызывая чувство вины, это нужно прорабатывать, если это часто и мешает жить. Обида- это выбор Вашей подруги. Ваш выбор: испытывать вину или нет, распишите: я виновата потому что ...,и я не виновата потому что..., Найдите Факты для двух колонок, но не "подруга обиделась, значит я виновата", это не факт, потому что если кто-то обиделся, то это не значит, что вторая сторона всегда виновата. Часто советуют не смешивать дружбу и работу, потому что сложно удерживать границы этих двух разных социальных ролей, люди путаются и вот результат, как в Вашем случае.
Что посоветую: вести с подругой себя позитивно, по доброму как ни в чем не бывало, но в этом в этом вопросе держать позицию. Если подруга ценит дружбу и человек мудрый, то со временем успокоится. Если нет, то Вам делать выбор: или позволять всегда Вами манипулировать, чтоб не потерять подругу, или отпустить ситуации и быть верной себе
С уважением и наилучшими пожеланиями, клинический психолог, Маргарита.

Добрий день. Читаючи Вашу розповідь, спочатку було дуже сумно, що так склалися обставини Вашого життя, а потім я помітила світло в кінці тунелю, те, що Ви описуєте-це позитивні зміни, те, що з Вами відбувається - це особистісний ріст, не лякайтеся побачити "погані" сторони своєї особистості, бо без цього немає росту і змін, ми всі такі, всі не ідеальні, те, що Ви почали слідкувати за собою і намагатися стимувати прояви, які Вам не подобаються- це просто варте поваги, мало хто так старається, я думаю у Вас є ресурс змінити своє життя, просто Вам дуже потрібна підтримка і допомога, тому що із співзалежних стосунків вийти важко самому і це досить не швидко. Не лякайтеся власних різних думок, я б рекомендувала їх фіксувати і потім обговорювати зі спеціалістом, бути безоціночним спостерігачем. З повагою та щирими побажаннями Вас всього найкращого, клінічний психолог, Маргарита.

Вам 22 года, в этом возрасте уже должна пройти сепарация, но у Вас формируется созависимость с мамой, чем раньше от этого избавьтесь, тем легче будет потом. К сожалению, раз мама не понимает с первого раза, то вряд ли долгие объяснения помогут. Она удовлетворяет свою потребность, а именно чувствовать себя нужной, не обращая внимания на Ваши, вызывая чувство вины обидой, будете реагировать, значит поддаетесь этой манипуляции и цикл замыкается. Его нужно прервать, а для этого нужна решимость, сила духа и терпение. Многим необходима психотерапия, самим сложно. Но Важно не оправдываться, сказать один раз (!) причину отказа, мягко, без эмоций, и выставлять границы, любовь же к маме проявлять действиями. Правильная пропорция общения нужна так же. Это болезненный процесс чаще всего. Но если его правильно пройти, потом жизнь очень меняется к лучшему. Удачи Вам.

Вопрос очень интересный. Ваши сомнения обоснованы. Отвечу таким образом: 1) что для Вас важнее найти девушку или иметь постоянного квартиранта? Если первое, то нужно рискнуть вторым, тем более второго найти легче.
2) отказ - это часть жизни, это не значит, что с Вами что-то не так, это значит,что просто не время, не место, не тот человек. И после отказа можно продолжить общаться, обговорив нюансы, и не смущаться этого. Это реально.
3) Вы скорее всего поступите так как свойственно Вам: есть две модели - не попробую не узнаю и лучше не рисковать. Что свойственно Вам, то ближе к сердцу.
Прислушайтесь к себе и сделайте выбор. Он будет правильным, так как Вам дальше с этим жить. Удачи Вам . И желаю, чтоб все сложилось.

Ответ отредактирован автором 18-08-2022 10:12:32

Здравствуйте. Идеальный вариант- это разъехаться, это решит большую часть проблем. Но если это совсем не реально, то нужно начинать учиться выстраивать границы, говорить маме нет, отслеживать свое состояние и понимать где уже привычка, а где страх не угодить маме и созависимые отношения. Говорить себе "стоп" и замедляться. Это колоссальная работа. Поэтому часто психологи сопровождают клиентов в этом, подсказывают и поддерживают, Вы правы -это давление мамы очень повлияло и портит жизнь дальше, но не забывайте, что Вы уже не ребенок, а значит способны что-то изменить и сами принимать решения, говорить нет, даже если это близкие люди. Сложно помочь в переписке, не зная ни Вашей мамы, ни Вас лично, ни конкретных случаев и реакций на них. Если Вы столько лет жили в этом, то потребуется время, чтоб все поменять. Если совсем нет денег, то попробуйте найти серию видео в интернете на эту тему, т.к. тема объемная, но не уверена, что по видео это можно хорошо проработать, нужна личная терапия. Берегите себя и удачи Вам!

Здравствуйте. Извините, не знаю Вашего имени, не знаю как к Вам обращаться. Я очень не советую Вам искать помощь в данном вопросе на форумах. Нельзя , нереально (!) Вам ее оказать в переписке. Если у Вас нет денег на консультацию, то попросите у родителей, родственников, конечно, если боитесь и нет понимания, то не говорите родным всю правду, скажите, что Вам плохо психологически, или что-нибудь, чтоб услышали. Вам срочно нужен врач-психотерапевт (но именно врач!не просто психотерапевт!) или клинический (синоним: медицинский психолог), не идите к обычному, не поможет, а деньги возьмёт. Не советую просто терпеть, Вы нуждаетесь в квалифицированной помощи на личной встрече. Берегите свое здоровье! Врачей найти можно в частных клиниках, клинических психологов на сайтах психологов, перечитывая образование, так будет обязательно указано, если он клинический. Удачи Вам!

Здравствуйте, Белла. На самом деле психолог сообщает о намерениях, замыслах суицида. По поводу самоповреждений нет жёстких инструкций, поэтому есть вероятность, что он/она может сообщить. Все зависит от серьезности проблемы и от степени риска для вашего здоровья и причин почему Вы это делаете, на основании этого психолог примет решение. Можете спросить у психолога, если у Вас нет доверительных отношений как я понимаю, об этом, рассказав как бы о подруге, которая боиться обратится к психологу по этой причине, и узнаете мнение этого психолога на эту тему, и там примете решение. Очень надеюсь, что все получится у Вас, т.к. это серьезная информации, и получить квалифицированную помощь в этом вопросе от Вашего психолога было бы хорошо. Удачи Вам!