Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«мне так стало стыдно перед этим парнем, что высмеяла чувства его ( может он и не знал), что весь клас знает....»;
Иными словами, психологически были ребенком и вели себя нетактично по-детски, высмеяв его чувства. А потом и стыд накрыл.

«И еще спустя время, мне понравился мальчик другой и я с ним фотку поставила на заставку телефона...хотя, я тогда прятала уже его, чтобы никто не увидел, но посмотрели подружки.. ..и все....резко убрала....»;
А убрали фото по давлением какого чувства?

«Тогда может быть что я молодая, независимая, вдруг кто-то приедет в бар лучше»;
Приедет в бар лучше кого? Тех, кто не дотягивал до Вашей высоты?

«а я такая свободная.....»;
Свободная предполагет какое-то развитие. Оно у Вас спрятано в многоточии. Раскрыть быть его? Явить бы его реальности для осознания.

«В университете.....отношений не было никаких, просто понравился мальчик, а почему, потому что он водолей, общительный на свою руку....»;
Если общительный и к тому же водолей, то Вам понравится. Что-то другое в нем было не важно?

«резко он перестал со мной общаться...со всеми нормально, а со мной...просто резко....в тот момент это было очень больно.....долго больно было....но никому не рассказывала о своих чувствах, никому....»;
Как я понимаю, никому не могли открыться. То есть по-настоящему близости и доверия ни к кому не испытвали. А что же сестра? Мама? Подруга?

«думала, как это я признаюсь кому-то что он мне нравился, что это не взаимно, а не дай бог он об этом узнает, будет высмеивать мои чувства...хотя все видели, понимали......»;
Так все же, с чем боялись встретиться? Может быть с переживанием факта, что парень выбрал другую девушку, не остался с Вами. Учитывая эту историю и другие подобные, напрашивается вывод - скрывать свои отношения, не афишировать их необходимо, чтобы потом не разочаровываться... и не испытывать неприятные эмоции - сочувствие, жалость, возможное высмеивание (как в детстве - в этом месте имеем дело с обраткой - знаки, оказывается, возвращаются) от окружающих. А так никто не знает. И все шито-крыто, мол, ничего и не было.
Похоже, что в свое время усвоили довольно "безопасный" способ пребывать в отношениях. Он определенно рожден Вашим отказом от права быть собой и жить свою жизнь без оглядки на суждения и мнения среды.
Рекомендую с этими аспектами обратиться к психологу. Феномен-то феноменом, а последствия - ? Последствия явно не радуюют.А между тем, жизнь может быть иной - яркой, смелой, наполненной открытыми чувствами, радостью, реализацией, счастьем. Поэтому, чтобы осуществиться, стоит идти к психологу(!)

«Но нет....потому что до этого школьные влюбленности мои проходили по такой же схеме.
...как только кто-то задаст вопрос "вы встречаетесь?" , "вы пара?" "он тебя до дома провожал?" "почему его нет сегодня?".....любые вопросы на тему человека, который нравился, меня приводят в ступор, я всегда отвечу "не знаю",..."нет"...»;
После Вашего ответа кое-что начинает вырисовываться, пока только в плане дальнейшего исследования. И продвинуться дальше поможет внимание к Вашим чувствам. Припомните, вернитесь в те состояния...
Что Вы испытывали, когда кто-то задавал вопросы "вы встречаетесь?", "вы пара?" и т.д.? Какие мысли тогда возникали? Какие мотивы не раскрываться, не говорить как есть?

«Подумавши трішки довше, я зрозуміла, що на даний час я щаслива з того що маю.»;
Тобто, умовляєте себе, ніби вичавили усе можливе з наявних шансів? І так вчиняєте, аби поставити в своїх переживаннях кому? Чи крапку?

А це питання - Я НЕ ЦІКАВА ОСОБИСТІСТЬ, ЧИ МЕНЕ ОТОЧУЮТЬ НЕЦІКАВІ ОСОБИСТОСТІ?, я так розумію, відправляється тепер в "шухляду", щоби повернутись до нього пізніше.

«Що вловила у їхній розмові? Відкритість, ніжність, щирість...»;
Ось воно - те важливе, брак чого Ви ТАК гостро відчули.
Але ж для відкритості, ніжності, щирості мають бути і підстави і передумови. Спробуйте уявити, якими вони мають бути у Вашому випадку?
Є там щось схоже на бажання і уміння чути рухи душі? Бажання ділитись без побоювання бути непочутим? Уміння спокійно сприймати відмінності партнера у поглядах і потребах?..
Ви з ним колись хоч раз розмовляли про те, що у кожного в глибині особистості?

Доброго дня, Настю!
«Мабуть, мені цього зараз не вистачає у відносинах із ним(((»;
Щоби Вам допомогти, хочу привернути Вашу увагу саме до цього моменту. Під час розмови чоловіка з його мамою щось дуже важливе і вразливе для Вашого нинішнього стану Ви вловили. Що це насправді? Чого саме Вам, окрім сексу, не вистачає? Якщо зможете, дайте, будь ласка, розгонуту відповідь.

Наступне уточнююче запитання може здаватись провокативним, але воно має спрямувати Ваші думки у бік ясного бачення і усвідомлення реальності стосунків. Як Ви вважаєте, шикарна і смачна їжа, регулярний секс - це все, що сприяє гармонійним відносинам? Наскільки Ви відкриті і чутливі як людина і дружина?
Наскільки добре і глибоко знаєте характер чоловіка, його особливості?

«Може, я розчинилася в своєму партнерові??»;
Так може здаватись. Але натомість виповзає і стає помітним трохи інше - брак способів виражати свою любов. Певні обмеження щодо наповнення стосунків різноманітним дорогоцінним змістом.

Отже, виходить, є над чим замислитись і з чим працювати.
А щодо розвитку відносин, то йому сприяє ДІАЛОГ, відкритий обмін думками і почуттями взаємно люблячих партнерів.

Добрый день!
«Мне 28 лет.
Я 7 лет прожила с парнем, он младше меня на 5 лет.»;
Я правильно понимаю, что Вы начали жить с парнем, когда ему было 16, а Вам 21?

«Через 4 года он сделал мне предложение, но я не была в восторге. Почему? Я не могу дать себе ответ?»;
У меня есть большие сомнения в том, что не можете. Скорее всего, боитесь дать себе честный ответ.

«И так весь период отношений я не понимаю почему я такая....я не хочу, чтобы знали об этих отношениях, не хотела чтобы знали, что он слелал мне предложение»;
Это про стыд? Вам это чувство, вообще, знакомо?

«Я не гулящая, не искала новое себе....любила....мне с ним было максимально комфортно. когда мы вдвоем жили, то жизнь идеальная....»;
Вот лучше самой себе не напускать туману. Идеальная жизнь выглядела бы иначе, без всего этого «я не хочу, чтобы знали об этих отношениях, не хотела чтобы знали, что он слелал мне предложение, меня раздражали его друзья, меня в ступор приводят вопросы о нем от других людей и многое другое....»;
Кстати, про "многое другое...." уточнить можете? О чем это?

Здравствуйте, Nok!
«Месяц назад после года убеждений и переговоров разошлись с женой. »;
Примите мои слова сочувствия и сожаления по поводу развода. Знаю, не понаслышке насколько это ранящий и болезненный процесс.
Произошла утрата. Утрата прежних смыслов, ощущения себя мужем и отцом, утрата части Вашей идентичности. А утрату нужно и важно ОТГОРЕВАТЬ, прожив последовательно все-все чувства, что поднялись. Оптимально этот процесс лучше пройти в сотрудничестве с психологом. Ну, это как Вы решите.

«Как спастись и выкарабкаться?»;
Обычно помогает разрешение себе переосмыслить СЕБЯ и пройденный в семье путь. Кем Вы там были? Какие роли брали на себя? В чем заблуждались? Что переоценивали? Чего не видели или старались не замечать?

В общем и целом это про путь обретения себя НОВОГО. В новом качестве, с новым видением и другим ресурсом для дальнейшей жизни.
«Есть ребёнок дочь 15 лет»;
Отцом Вы остаетесь в любом случае. Любить дочь никто не запретит. Знайте это(!)

«Впал в депрессию, полная апатия , ничего не хочется.»;
В большинстве случаев именно так и происходит... для людей чувствительных и порядочных. Этого не стоит бояться. По мере раскрытия правды о себе, поиска новых смыслов, жизнь будет постепенно открываться для Вас новыми гранями и новыми красками.
Дайте себе шанс принять то, что произошло. Со временем, не исключаю, что Ваше восприятие происшедшего станет более ясным и более взвешенным.

Доброго дня , Олю!
«Як тільки ми одружились, після інтиму мені було сказано, що в мене не така дупа, не гарні груди, тіло не сексуальне і що я його не завожу, що я дуже скована в ліжку і скромна, хоча я так про себе не думала, поки мені про це не сказали.»;
Зізнаюся, мені навіть важко підбирати слова, аби адекватно відреагувати на зазначений Вами момент. Правда. Але менше з тим, оті слова чув на свою адресу не я. Їх чули Ви. І обов'язково якісь ємоції піднялись догори. Які емоції і почуття?
Це питання, вважаю сам і Вам також пропоную, розцінювати як вкрай важливе. Відповідь на нього буде свідчити про розвиненість Вашого почуття самоцінності.
Такі "вишукані компліменти" від чоловіка, мені здається, можна розглядати як підступне знецінення і майже особистісне знищення.

Дивуюсь, як Ви після того не розбилися на друзки... І йому не дали ляпаса.
Та в реальності було навпаки - Ви залишись в стосунках, намагаєтесь їх розвивати і покращувати, перебуваючи разом з людиною, яка«наперед запитав чи буде секс»;
Мало того, він і в подальшому робить те саме «так буває дуже часто, питає наперед чи буде у нас секс, але для того щоб він у нас був, він нічого не робить, немає флірту зі мною, спонтанності. [/quote

«Це дуже вплинуло на мою самооцінку та бажання лягати з ним в ліжко, плюс війна дуже вплинула на моє лібідо»;
Тобто Ви миритесь і намагаєтесь далі миритись. Ба більше, обережно вмовляєте себе радіти бодай невеличким зрушенням.

«Я не можу сказати, що йому на мене прям дуже байдуже, ні, але мені дуже важко біля емоційно закритої та жадібної людини. »;
Ще б пак, адже своїм теперішнім способом поведінки ніби узаконюєте як раз те, що Вас виснажує.

Може здаватись, що пишу жорстко. Так і є, бо інакше неможна. Потрібно на події дивитись раціонально, називати речі своїими іменами. Без цього навряд чи варто розраховувати на якісь позитивні зрушення.

Отже, бачу як нагальну потребу для Вас - підіймати свою самооцінку(!)
Досліджувати Ваш спосіб побудови близькості, позбавляючись емоційної залежності від партнера і відчуття себе повноцінно завдяки наявності партнера як такого.

Упевнений, в разі відновлення самоповаги і набуття в здоровій мірі зухвалості, будете чути схвальні відгуки про окремі частини тіла і загалом про себе. Бо працює принцип - цінують і поважають ту людину, яка цінує і поважає себе(!)

Відредаговано автором 05-06-2024 15:24:47

«В детстве часто испытывала то же самое что и сейчас, страх, тревогу, руки тряслись и т.д из-за ссор мамы с бабушкой. Так же мама всегда показывала что мир опасен, там обманут, там убьют, там украдут и все в этом плане, она переживательный человек.»;
Тревога внутри Вас настроена в постоянном режиме находить сферу, где бы ей разместиться. Она и находит - «Постоянно ищу причины, докапываюсь до незначительных вещей. Посмотрел на кого то, не так пошутил ну и все в этом роде. Особенно бесит когда смотрит на других девушек, от этого больно, это для меня как измена , только в мыслях.»;

«Насчет самоценности то я не понимаю как так вышло, меня родители в принципе не обижали»;
Не обижали не одно и то же, что любили, ценили, уважали, считались с желаниями и чувствами...

Здравствуйте!
«Я пробовала ,наверное, все ,что может его возбудить ,но все равно результат тот же,пыталась обсудить,что его беспокоит, но в ответ слышу ,что единственное - это моральная усталость от работы и от некоторых близких людей. »;
Сожалею, что в Вашей жизни случилась такая проблема. Чувствую, насколько она болезненна для Вас и как серьезно Вы взялись ее решать. Однако, нужно признать, что Ваши возможности весьма ограничены. Все Вам доступное уже опробовали, однако успеха это не принесло.
Относительно «Может как-то поговорить о смерти друга.это сильно по нему ударило»; Вопрос настолько деликатный, что лучше Вам воздержаться от роли психотерапевта. Вместо помощи можете его еще больше травмировать. В этом плане оптимально довериться специалистам.

А теперь о позиции парня.
«К доктору он идти не хочет.»;
Своим упрямством/страхом/предубеждением он ставит не только себя в позицию жертвы, но и Вас. По сути, он сопротивляется разрешению проблемы(!)

При этом по одному Вашему описанию весьма сложно что-то дельное говорить о его состоянии. В подобных случаях цепочка действий выглядит следующим образом: посещение уролога - психолога, при необходимости - сексолога.
Тем более в прошлом прецедент уже был
«Но я не могу понять как быть , потому что он же будет чувствовать себя неуверенно со временем. Говорил, что когда-то давно была похожая ситуация, но она не длилась так долго»;
А с учетом текущего случая, выходит, динамика его состояния негативная.

Что делать Вам? При всех эмоциях и желаниях предоставить право МЧ самому принять решение - намерен ли он решить проблему или, упорствуя и сопротивляясь, хочет пустить все на самотек.

Відредаговано автором 04-06-2024 09:54:46

Доброе утро!
«Что делать?»;
Определиться(!)
Пока Вы сидите на растяжке противоположных желаний «я с одной стороны понимаю, что это все моя тревожность, и я устала так жить, с другой стороны если эту проблему решить, то я начну нормально реагировать на то что он на кого то смотрит.»; говорить о чем-то конкретно не приходится.
А чтобы определиться, можно начать с исследования вот этого аспекта - «А я не хочу нормально реагировать и это принимать.»;
У его истоков были явные причины и предпосылки. Их попросту не могло не быть. Что-то мне подсказывает, что предстоит внимательно разобраться с Вашим чувством самоценности(!) Как оно формировалось и складывалось? Какие рамки ценностных проявлений для Вас допустимы, а какие категорически недопустимы?

Еще один нюанс - атмосфера в родительской семье и отношения между папой и мамой как повседневный пример для дочери.
Можете рассказать о своем детстве через фокус обозначенных мною моментов. Свидетелем и участников какой модели отношений Вы были?«

ХОЧУ ИЗБАВИТЬСЯ ОТ ПСИХ ПРОБЛЕМ И НЕ ХОЧУ ОДНОВРЕМЕННО»;
Принципиально это отягчающее Ваше состояние "РАВНОВЕСИЕ" может качнуться в сторону ИЗБАВЛЕНИЯ от псих проблем при условии, когда страдать уже будет невыносимо(!) Это значит ждать, ждать и еще раз ждать, так ни на что и не решившись. Но Вы-то, судя по всему, на грани решения. Иначе бы на этот сайт не зашли.

Поэтому оптимально начинать общаться с психологом. Говорить откровенно и безопасно о дилемме, заблокировавшей Вашу жизнь. В результате осознаете свою сложность и ее составляющие объективно и не предвзято. А дальше? Дальше будет видно. Точнее, сами решите, куда двигаться.

Доброго дня, Лауро!
« І от, пишучи цей текст я починала питанням/переживанням про те що я нудна людям, а під кінець в мене виникло питання що мені робити щоб мені не було нудно з цим партнером і не виникало бажання стрибати з одних стосунків в інші?»;
Здається, розкриття в дописі допомогло Вам просунутись в більш глибокому розумінні себе. Тобто розумінні своїх бажань і потреб.

Щодо питання, що Вам робити...Спробую разом з Вами подивитись з різних боків на цей запит.
Отже, що ми маємо. У Вас є потреба позбутись нудності з цим партнером... і якомога довше зачепитись за стосунки з ним, аби не стрибати від одного чоловіка до іншого. Все правильно? Ви саме це мали на увазі?
Якщо не нудно, то як? Це про що? Можете описати цей стан, настрій, відчуття?
Пропозиція Вам - спробуйте уявити: що буде з Вами і взаєминами в разі, коли Ви проявите більше уваги і цікавості до нього?
Також пошукайте відповідь - наскільки не нудними можуть бути стосунки, якщо вони суто функціональні? Якщо в них не вкладати душу, емоції, щирість, прагнення бути разом тощо?

Доброго дня, Liza!
«ЯК ПОДОЛАТИ АГРЕСІЮ»;
Відчуваю, наскільки це питання актуальне для Вас. Дійсно, коли «мозок не дружить з емоціями»;, взаємини дуже ускладнюються, а переживання після сплеску агресії дошкуляють почуттям вини або чогось близького до них.

То що робити? Умовно кажучи, "подружити" мозок з емоціями. Познайомити їх, налагодити співпрацю і взаємодію, розвиваючи свідомість, тобто вводячи до поля свідомого несвідомі об'єкти і аспекти. Але є передумова - спочатку необхідно ПРИБРАТИ бар'єр, що їх роз'єднує(!) Досвідчений психолог має в арсеналі відповідні методи, способи і прийоми для реалізації такого запиту.

Такою перешкодую, наскільки випливає з Вашого допису, виступають події минулого «в дитинстві були домагання від відчима мами , це постійне мацання інтимних місць проти волі , він був великим агресором підіймав руку »;
Їх наслідки позначаються на Вашому способі сприйняття, ставлення і взаємодії з партнером сьогодні(!)
І тому завжди насторожі та навіть в дії механізм самозахисту «іноді відчуваю що нападаю перша аби мене не скривдили»;
В роботі з психологом, вважаю, Вам вдасться перепрожити з іншим ресурсом травматичний досвід дитинтства. А також позбутись необхідності проектувати тодішні почуття до вітчима на чоловіка тепер.

«У мене підвищення тривожності, все перевіряю по декілька разів , з'явилась тривога за здоров'я постійно відчуття якоїсь хвороби , само навіювання, та повна апатія , зникає бажання жити за яке я дуже шкодую»;
Усі питання, насправді, між собою пов'язані. І ті, що наведені вище, і ці, останні. Постійна внутрішня напруга, очікування нападу і використання, ризик приниження і знецінення спалюють Вашу енергію, так потрібну для повноцінного життя.

Тому найкращим варіантом вирішення проблем буде співпраця з фахівцем. Крок за кроком зможете розплутати складні вузли. Розібратись в тому, куди і навіщо вкладати сили та енергію. Як бути конструктивною у стосунках. Як отримувати задоволення і відчувати радість.

Доброе утро!
«Я постоянно чувствую от парня мало внимания. »;
Давайте кое-что вместе уточним.
Когда Вы отмечаете "постояно", то неужели ТАК было с самого начала?!
Кстати, как давно вы в отношениях?
"Мало внимания" - это о чем? Он с Вами не разговаривает? Не делится? Не обращает внимания на Ваши чувства и желания?
Не интересуется Вашими делами и настроением?

«Что хочу, чтоб он уделял мне больше время, проводили много время с ним.»;
Приведите хотя бы пару примеров, как Вы сообщаете парню о своих потребностях?

«Если что-то идёт не так или не так как я хочу »;
А как Вы хотите - можете здесь рассказать, чтобы было понятно?

«я начинаю плакать, истерить.»;
Думаете, это как-то повлияет на позицию МЧ? Или это от бессилия справиться с обидой? От недоступности реагировать иначе, например, проговорив словами о том, что Вас не устраивает?

«Я не знаю от куда у меня такая реакция и как с ним бороться(с редакцией)»;
Скорее всего, так проявляет себя сформировавшийся в ранние годы жизни механизм фрустраци.
В связи с этим оптимальная помощь себе - взаимодействие с психологом. Он поможет, с одной стороны, открыть подлинные причины такого способа реагирования и с другой - найти и развить более конструктивные способы проявления себя в отношениях.

Доброго ранку!
«ДУМКИ ПРО СУЇЦИД»;
Розумію Вас - думки про суїцид приходять від безсилля впоратись зі стражданням. Вони ніби мають врятувати від болю. Проте, насправді, порятунку не забезпечують.

А що реально може допомогти?
Найкраще відкритись комусь здтаному витримати напругу Ваших переживань. Тому, хто здатний підтримати і допомогти побачити ситуацію об'єктивно і цілісно. Разом пошукати вихід.
Він обов'язково поцікавиться, як давно Ви у стосунках? Коли почались складнощі? В чому саме вони полягають?
Розпитає про Ваші спроби розв'язання проблем. А далі Ваші наміри розвернуться у бік життя і ефективних дій щодо зміни положення на краще.
Такою людиною може бути психолог.

Відредаговано автором 03-06-2024 09:52:38