Куда поскаржитись на дії психіатра ?

У Психолога » Вопрос психологу » Куда поскаржитись на дії психіатра ?
був 2011 рік в мама важко хворіла я щоб трохи себе підтримати так час від часу спілкувався зі знайомою яка працювала
в психлікарні в кризовому відділенні психологом(пізніше дізнався
що вона працювала пато психологом) після нервового зриву(я думав що це насправді психоз)
ця знайома порадила мені звернутись до зав відділення цього відділення.
Я відчував спротив і не хотів звертатись до цієї жінки але не знав
що робити і почали появлятись панічні атаки мене це лякало я не знав
що з цим серце кололо, головні болі, тітчині прокльони сварки,
щоб ти здох, страх за мамине життя. Знайомий мол тож такий каже
я чув що у тебе дипресія звернись мол до мого знайомого психіатра
він колись мої мамі допомогав... звернувся до цього знайомого .
у нього теж парано ще та мол нада до пато психолога авдруг якась
патологія.... Я звичайно перелякався не на жарт думаю патологія
це страшно треба щось з цим роботи... я дуже сильно перелякався
що у мене може бути патолія...(взагалі у мене страх психічної хвороби)
плюс я думав що психіатр і психотерапевт це одне і теж плюс психіатра
краще в таблетках розбирається.... не хотілось йти до психіатра але не
знав що робити з панічними атаками.... (не знав що психотерапевти з цим
працюють думав це вже повний тріндец...) прийшов до цієї завідуючої
відділення вона така ласкова добре ласково гворить посміхається розуміє
я подумав нічого собі класне відношення і грошей не бере....
через місяць чи 2 всетаки ліг... ого це кошмар був ... добре відношення
зав відділення пропало вмить... кажу у мене страх що від психотропних
припаратів у мене свідосіть поміняється вона тіки на мене зі злобою
подивилась.... приписали клопіксол депакін хроно гідазепам і наніч
четвертинка азоліптола чи азоліптіна точно не памятаю, в відділенні
задуха воздух важкий дихати важкувато причому це відділення вроді
санаторного типу... народ ходить якийсь поникший 10 днів не можна
було виходити з того відділення це взагалі дурдом... очікування мої
були отримати емоційну безпеку тобто прийняття і заспокоєння тобто
прийняття моєї цілісності і цінності важливості розуміння мого болю
переживань за хворобу мами...тобто зі мною все гараз при нервових
потресіннях бувають панічні атаки це нормально люди після цього
поправляються і живуть на щось таке чикав... а фігушки всім поср*ти на твій стан...
більше всього мене вбило як віднеслись до діка старого у якого на мій погляд
була дипресія, він не хотів їсти...
Вопрос задан: ; Возраст: 30

28-05-2014 18:52:37Дополнение к вопросу
завідуюча каже йому якщо ви не будете
їсти ми вам трубочку в ніс поставм і будем через ніс вас кормити .
Як вона могла так до цього постаршого чоловіка віднестись???,

тим більше він без ноги.Як так можна відноситись до людей у який
куча душевної болі??? Як ??? Я не думав що у нас в країні є ще десь
такі дебіли . Чому психіатри такі жорстокі ????? Мене просто вбило
як до цього постаршого чоловіка віднеслись. Мені теж свиню приготовили .
Ця знайома працювала теж там ,я думав у неї все під контролем ...
общем через 3 тижні я виписався на мої прохання дати психолога моя лікарша ,
якщо її лікаршою звичайно можна назвати... така не треба тобі ні психолога н
і
группи пий таблеточки... зараз я починаю розуміти що вона точно не лікар...
общем коли я виписувався мені впарили діагноз шизотипоїдний розлад...
плюс дали підписати бумажку з буквами к і д причому мене так таращило
від таблеток що мені важко навіть читати було.... общем підписав я бумажку...
і ця овца така з улибкою на рожі, хоча не знаю чого вона улибалась...
ну все тепер ви у нас на обліку.... я був у шоці у жосткому шоці мене людину
яка інтелектуально розвинена і далеко не дурак жостко опускають а я навіть не
можу за себе постояти..... для мене це був жосткий шок... я ніколи і нікому не
позволяв так із собою поводитись... а тут мене так обвели кругом пальця.....
і я цій психіаторші довіряв ... коли мати хворіла я з нею
спілкувався(вона була маминим участковим лікарем) вона показалась мені порядною,
напевно жалість від неї отримував... і тут така свиня від
з лікарні виписався а мені дома капец паршиво від таблеток важко думати
відчуваєш себе заторможеним ще цей страх обліка страх що за топою приїде машина
і скажуть ти у нас на обліку у нас планове лікування ... злоба
тіки виросла страх виріс безпомічність теж... думаю суки ви ж знали
що у мене хвора мама що ж ви зі мною зробили ...
сон після цього "лікування" пропав... взагалі не зрозуміло чому цей
процес називають дікуванням там куча стрессу куча людей з внутрішнім
болем на яких насрати по великому рахунку куча халатних і жорстоких
психіаторш яким толі не доплачують толі муж з вечора пістон не вставляє...
толі одне і друге... і що більше всього вбило що психіаторші ніякої системності
в симптомах не шукають їм посрати...трохи ходив до психолога але не стільки скільки
хотілось трохи сам читав психотерапію правда страшно було і сон повернув
але здоровя пошатнуло а ці тварі далі калічать людей і мене це лякає дуже
сильно я не думав що у нас в країні є така жорстокість я думав що з кінцем
радянського союзу таке цинічне відношення до людей пропало...

28-05-2014 18:57:09Дополнение к вопросу
після так званого лікування у мене появився нав'язливий страх що мене відправлять на примусове лікування ... пропав тільки тоді коли з обліку знявся

28-05-2014 18:57:55Дополнение к вопросу
Самооцінка дуже пошатнулась ... навіть зараз коли пишу це страшно ...

28-05-2014 18:58:36Дополнение к вопросу
і стидно що звернувся в психлікарню

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Вы не авторизированы! Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным на портале. Автору придёт ссылка на Вашу страницу пользователя, откуда он сможет отправить Вам сообщение.


Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается комметариев от неспециалистов.
qr