добрий вечір, не знала куди ше написати і кому сказати, тому вирішила написати сюди.
Мені 20 років, живу з мамою і сестрою, тато помер 3 роки назад, але він з нами всерівно не жив десь від того часу коли я ходила в клас 6 і нашим вихованням і всім іншим займалася мама, хоч він нам і помагав, але це було скоріше як обовязком і робилось це аби як, хоча грошей нам тоді хватало і нібито все було нормально. А після того як він розбився в аварії все потрохи пішло погано, не хватало грошей, мама постійно плакала, все було якось так погано похмуро безрадісно майже рік, мені було дуже тяжко на то все дивитись, я не знала як мені допомогти, шо робити, хотілось просто закритись від усіх, нічого не чути і не бачити. Але то все якось потрохи пройшло, приблизно в той час майже перестала з усіма спілкуватися з мамою теж, хоч ми і до того не дуже то багато часу проводили разом. я далі вчилась, ходила на роботу після пар, щоб заробляти собі трохи і мамі було легше. Непам*ятаю коли то почалось але вона потрохи почала казати шо я шось неправильно роблю, чи погано роблю, я старалась не звертати уваги, але з часом це ставало все гірше, вона почала говорити шо я товста негарна, я від природи не є худенька але і не повна на зріст 160 важу 45-48 кг. і так постійно через будь яку дрібницю істерики і скандали і починається вона заробляє гроші годує мене, одягає мене, життя мені вітдала все для мене робить а я нічого не роблю нічого не помагаю (це притому шо в дома я постійно прибираю і роблю майже всю роботу), роботу нормальну найти не можу ( я зараз на останньому курсі і вчусь на заочному, ходжу з подрожкою на роботу, але вона не є постійною, шукаєм якусь нормальну, але нічого знайти не можемо), не маю подружок (є декілька але я з ними не дуже часто бачусь, сама не знаю чому так), не маю нормального хлопця ( оце мене дуже нервує, невже обов*язково в 20 років виходити заміж, в мене є 3 подружки всі мої ровесниці і всі вони мають хлопців з якими все серьозно і вони збираються одружитись і я постійно слухаю вот Зірка чи Орися мають хлопців а ти ні, так старою дівою і лишишся, чи раніше треба було думати, а иепер в 20 років кого ти собі найдеш, чи шось таке. може це і проблема але я якшо чесно ше заміж не хочу і взагалі зустрічатися ні з ким не хочу, не знаю як будувати нормальні стосунки як комусь відкритися, боюсь шо як мені хтось сподобається то я йому здамся не гарною не цікавою, шо за мене є кращі і тд),
|