Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую за Вашу щирість і рішучість все змінити кардинально!
Власне, Ви тільки підтвердили мої припущення стосовно батька. Адже, коли дитина не отримує те, чого їй найбільше потрібно, вона вважає, що це саме вона винна в такій поведінці дорослого і такому ставленні до себе. Тому навіть коли дорослішає, підсвідомо тягнеться до батька, щоб отримати те, чого недоотримала, але отримує лише біль від своїх нереалізованих очікувань
Чим швидше пройдете трансформацію сепарації, тим швидше відчуєте себе внутрішньо вільною та щасливою не зважаючи на поведінку тих самих батьків

Дуже добре, що Ви вже усвідомлюєте вплив дитячих травм на життя.
Насправді, ми починаємо реально змінюватися лише з того моменту, як усвідомлюємо необхідність серйозно ці самі травми пропрацьовувати і припиняємо "годувати" себе самообманом, що все якось саме собою зміниться та владнається....

Доброго дня Ігоре!
Згодна з колегами і додам лише одне.
А що ще, окрім сексу Вас цікавить в житті? Адже сексуальна енергія потребує відновлення. Тоді, як судячи з того, що Ви написали, цю саму сексуальну енергію Ви бездумно "викидали" мастурбацією в тому віці, коли організм ще тільки дозріває.
До тих пір поки будете зациклені на своїх нижніх центрах, ви не стільки не зможете відновити свою сексуальну енергію, скільки не зможете і нормально розвиватися як чоловік та особистість - це закони життя.
Переключить увагу на заняття спортом, цікаві справи, почніть шукати своє життєве призначення... Все інше доклалдеться само собою

Доброго ранку Яно!
"Як поводитися з батьком щоб він перестав вмішуватися?"
Насправді, батьки вмішуються до тих пір, поки ми дуже залежні від них та їх думки. Тобто, несвідомо перебуваємо в ролі тої маленької дівчинки, яка все ще очікує від батьків, батька, того, що він ніяк не дає, бо дати просто не може...
Які у Вас з батьком були стосунки в дитинстві? Чи отримували Ви від нього підтримку та тепло? Чи було порозуміння та любов між Вами?
Насправді, як тільки відбудеться повна психо-емоційна сепарація від батьків, Вас просто перестане хвилювати реакція батька на Ваше життя. Адже те що Ви у 17 років поїхали з дому і почали окремо жити, аж ніяк не означає, що знайшли себе і стали самодостатньою людиною (не плутати з самостійною)
"Чи можливо таким людям щось донести?" Нікому нічого донести не можливо. Людина повинна дозріти сама до розуміння, якщо здатна дозрівати вцілому - це перше. І друге.
А для чого Вам щось потрібно до батька доносити? Чи Ви вважаєте, що можете силоміць його повністю змінити? Тоді, чи не те ж саме робить і Ваш батько, нав'язуючи свою модель сприйняття життя, в якій основним є фінансова захищеність, а все інше - другорядне?
"Там на мене посипались питання чи шукаю я роботу, а може треба ще якусь освіту отримати, а може когось там запитати по роботі і тд..", "Мені набридло постійно думати про його реакцію на мої вибори, набридли його питання про те, скільки я заробляю, скільки відкладаю і тд". Судячи з поведінки батька, у нього є величезний страх залишитися без грошей, який він несвідомо транслює на Вас...
Тобто, якщо хочете поміняти стосунки, потрібно пройти повну сепарацію від батьків, щоб позбавитися величезної психо-емоційної залежності від рідної людини...

Доброго дня!
Ваше бажання відгородитися від мами, а вірніше, від її поведінки, цілком зрозуміла. Інша справа, що зробити це лише на рівні порад психологів просто неможливо. Інакше б Ви вже давно сама знайшли вихід...
Подобається це нам чи ні, але ми дуже міцно пов'язані зі своїми батьками не стільки зовнішньо, скільки внутрішніми переживаннями та спільними проблемами. Ви правильно помітили, що мама переплутала свої ролі і сприймає Вас аж ніяк як не дочку... Але і у Вас є певна плутаниця із сприйняттям самої себе. Складається враження, що Ви, неусвідомлено, перебрали на себе роль мами, тобто тієї, хто сильніший...
Тому Ваше прохання до мами не розповідати про її стосунки з коханцем - пустий звук...і до тих пір, поки не змінитеся глибинно Ви самі, мама так і буде продовжувати вивалювати на Вас всі свої проблеми... Адже, ми відчуваємо один одного. Тому і Ваша мама відчуває, що за Вашими проханнями приховується величезна психо-емоційна залежність від неї і вона нею майстерно користується, навіть цього не розуміючи ..
Як до Вас мама ставилася в дитинстві? Чи отримували Ви належну, в тому числі, психо-емоційну підтримку та турботу? Чи було достатньо тепла та любові від батьків вцілому? Які у Вас стосунки з Вашим батьком?

Відредаговано автором 16-04-2024 10:19:58

Доброго дня!
З перших рядків Вашої сумної сповіді у мене склалося чітке враження, що стосунки з чоловіком не випадковість і позиція жертви у Вас сформувалася задовго до його появи у Вашому житті.
І щоб спробувати Вас допомогти, потрібно розуміти, чого Ви хочете насправді?
Ви хочете вийти з аб'юзивних стосунків і зберегти сім'ю, чи вже готові повністю стосунки розірвати, але Вас зупиняє страх втратити дитину? Це перше.
І друге. Які стосунки були між Вашими батьками?

Доброго ранку!
Підтримую свого колегу, щодо МЧ і додам до цього, що Ваш хлопець психо-емоційно виснажений, тому має обмежений ресурс сил. І насправді, йому спершу потрібно зайнятися спортом, часто бігати на природі, і менше, як це не дивно, займатися сексом. Адже, секс дуже виснажує і особливо в такому віці.
До цього додам лише, що виникає одразу інше питання, а чому Ви "притягнули" до себе саме такого хлопця? Адже, випадкових зустрічей не буває в принципі!
Що змушує Вас грати роль матусі, і огортати хлопця материнською
любов'ю? Це відчувається навіть на відстані...
Сильні чоловіки формуються лише долаючи труднощі самостійно. Тоді, як тепла вата навколо, робить з них ще
більш виснажених та розслаблених...
Додам більше. На мою думку, допомога найперше потрібна Вам хоча б для того, щоб Ви отримали необхідні знання щодо правильної підтримки чоловіків вцілому.
Адже за кожним сильним та реалізованим чоловіком завжди стоїть щаслива та мудра жінка.

Доброго ранку!
Насправді це не запит на відповідь психологів, а сповідь людини, яка, бодай, у такий спосіб намагається виговоритися, а отже, собі допомогти триматися "на плаву".
Думаю, що Ви дійсно розумієте причини того, що відбулося між вами, але... Розуміти і кардинально змінитися - це абсолютно різні речі. Адже, коли є певні залежності, установки та звички ніяке розуміння не допоможе. У іншому випадку, Ви б вже давно стали саме тою дівчиною, яку і покохав хлопець.
Ви скажете, я така яка я є - і це правда.
Але ж хлопець навряд чи б закохався і захотів мати близькі стосунки, знаючи одразу, що Ви не керуєте собою? Отже, він довгий час бачив в Вас лише божественну, чисту частину Вашої душі, і не зміг впоратися через свої ідеалізації з тою частиною, якої Ви, на превеликий жаль, і сама не дуже добре знаєте...
А щоб з чогось почати, я б, найперше, зупинилася саме на цій фразі. Яка на мою думку виражає найбільшу глибинну Вашу про лему, яка і породжує більшість з Ваших залежностей: "Меня дико пугает неопределенность! Я хочу понимать, что будет дальше..."
Тобто, на поверхні, величезна підсвідома внутрішня тяга все тримати
під контролем. І повна відсутність здатності довіряти життю... На мою думку, саме ця особливість і змушує Вас зриватися на випивку, бо не дозволяє ні на мить розслабитися... А чим сильніше Ви намагаєтеся все контролювати і всім керувати, тим швидше знову зірветеся і нап'ється. Щоб бодай у такий спосіб відключити свій мозок, своє величезне ЕГО і хоч на мить поспілкуватися зі своєю душею...
Які мої поради?
Однозначно іти в індивідуальну терапію з психологом. І чим швидше, тим краще і для Вас , і для Ваших стосунків з хлопцем. Адже, як на мене, Ви праві, і все що відбувається з Вами, набагато глибше, і стосується не лише Вашого дитинства, а і може бути відзвуком родових програм, які Ви несете на собі.
Тільки за такої умови у Вас з'явиться реальний шанс відновити стосунки. Адже, найперше, для цього, потрібно знайти себе і стати усвідомленою та
самодостатньою (не плутати з самостійною).

Щодо втрати роботи...
Насправді, знову ж таки, займайтеся питанням: а для чого саме Вам потрібна така ситуація? (вміння в найскладніші періоди мислити з позиції користі для своєї душі, однозначно, додасть Вам ресурсу іти далі)
Якщо б Ви у момент стресу продовжували працювати, чи змогли б Ви так глибоко намагатися у всьому розібратися? Навряд чи. Швидше за все, проблеме, яка піднялася завдяки цьому чоловіку "на гору", знову пішла в несвідоме, і не дала жодної можливості для переосмислення... Отже, як тільки Ви правильно розставите внутрішні пріоритети, або робота знайдеться, або з'являться інші, непередбачувані можливості на роботу з психологом. Варіантів, насправді, безліч! І вони не з'являються лише тому, що ми самі собі не дозволяємо їх мати, знову ж таки, через обмежувальні нав'язані нам батьками або соціумом, вірування...
Адже, Всесвіт завжди дає нам можливість отримати фінанси на те, що допомагає нашому розвитку - це, знову ж таки, життєва аксіома.
Тому я б Вам порадила створити внутрішній намір саме на глибинне пропрацювання тих внутрішніх проблем, які і призвели до даної події. І відпустити ситуацію, як це не дивно...

Як би нам не було боляче в тій чи іншій ситуації, але розуміння того, що все відбувається задля наших глибинних внутрішніх трансформацій - додає сили і допомагає швидко змінюватися.
Але у цьому процесі є певні моменти, про які, як на мене, потрібно знати і їх враховувати. Є багато людей, які вже розуміють причини тих ситуацій, які відбуваються, але... Це з якоїсь причини не заважає їм знову і знову потрапляти в схожі ситуації. Чому?
Справа в тому, що попри нашу впевненість, що ми свідомо робимо свої вибори, насправді, нашим життям керує от та сама наша підсвідомість, до якої ми не маємо доступу, бо перебуваємо в середині "власної системи". І сама підсвідомість не лише змушує нас діяти відповідно даній схемі, але і створює події та ситуація, які відповідають цій самій схемі. Окрім того, існує поняття родових програм, коли кожний з наступного покоління, маючи свої життєві інтерпретації, все ж, діють відповідно схожому по суті родовому сценарію. От Ви пишете, що батько був холодний і пішов з сім'ї. І якось так "випадково" Вам дали чоловіка, який так само пішов із сім'ї... Випадково?
А якщо Ви спробуєте уважніше відслідкувати сімейні стосунки по роду матері та батька, думаю, знайдете щось таке, що відгукнеться якоюсь схожістю, бодай і тою, що не дуже кидається спершу в очі...
До чого це я? А до того, що в таких ситуаціях чим швидше будуть перезаписані на рівні все тої ж пілсвідомості дитячі установки та родові сценарії, тим швидше Ваше життя почне змінюватися. І вже не сценарії будуть керувати Вами, а Ви сама станете господинею свого життя.

Відредаговано автором 16-04-2024 09:00:41

Доброго вечора Юлия!
Насправді, щоб розібратися в усьому і допомогти собі ніколи більше не потрапляти у такі стосунки, я б почала з питання, яке може здатися на перший погляд, далеким від теми звернення, але... Яке може допомогти не просто правильно пройти цю ситуацію, але навіть більше не потрапляти в схожі
Чому і для чого Ви потрапили в стосунки саме з таким чоловіком? Адже, випадковостей у цьому світі не існує - це життєва аксіома. Ми притягуємо в своє
життя саме тих людей, які "відзеркалюють" щось глибинно в нас самих і чомусь повинні нас навчити.
Зважаючи на Ваше запитання, як вірити чоловікам, можна зробити припущення, що стосовно чоловіків та стосунків з ними у Вас є певні ідеалізації, які, швидше за все, сформувалися набагато раніше...Як у Вас склалися стосунки з Вашим батьком? Батьки живуть разом? І чи були у Вас були раніше стосунки з чоловіками? А якщо були, то чому вони не склалися?

Відредаговано автором 15-04-2024 22:03:23

Дякую за доповнення.
Ви пишете "Вони виховували мене чемною дитиною, яка повинна вчити уроки". А як батьки ставилися до Ваших оцінок в школі? Дуже схоже на підсвідоме прагнення бути ідеальною, такий собі поведінковий стереотип дівчинки-відмінниці, яка повинна весь час відповідати певному стандарту поведінки, зовнішності, знань, вмінь... І яка не має права на помилку... Це зовні...
А під цим всім може бути потужна батьківська установка, на кшталт "А що скажуть люди?" Тобто, затиснутість в жорстких поведінкових рамках відповідності до думки оточуючих, заборона на власну цінність та унікальність.
А ця фраза "може потрібно ще більше себе завантажити, щоб було так як треба, досконаліше чи досконало?, як на мене, надзвичайно показова і явно з тих установок, які перейшли в дитинстві від батьків. Співставте її з цією "Вони виховували мене чемною дитиною, яка повинна вчити уроки" і Ви самі в цьому впевнитеся. Так, певне, це просто прекрасно, що батьки намагалися виховати Вас чемною та дати Вам шкільні знання, але... На мою думку, за цим всім може приховуватися вкладений в Вас несвідомий страх не відповідати батьківським стандартам. Що і змушує зараз затискатися та переживати через найменшу невідповідність сформованою батьками в дитинстві правильності... Адже, для дитини батьки - то основне мірило всіх світових цінностей, з яким вона може, не розуміючи цього, жити навіть подорослішавши.
Не поспішайте, прислухайтесь до себе: чи не відгукнеться написане десь на рівні Вашого серця та душі?

Відредаговано автором 15-04-2024 21:46:33

Так, дійсно, жити з такими установками, то ще те "щастя"...
Насправді, практично всі підсвідомі установки формуються в дитинстві. І все б нічого, здавалося б, виросли вже і дитинство в минулому, але...
Нашим життям, на превеликий жаль, продовжують керувати ті ж самі установки та поведінкові моделі, що закріпилися від безпорадності та дитячої беззазихності... хоча ми думаємо, що керуємо життям вже самі, дорослі... до тих пір, поки ці установки не "перепишуться" на тому ж підсвідомому рівні, щоб нарешті перестати від них залежати...

Відредаговано автором 15-04-2024 16:45:12

Доброго дня Tutty!
Спробую дуже коротко.
По перше, просто чудово, що Ви змогли відслідкувати зв'язок поведінки манікюрши із тим, що може бути всередині Вас самої.
Адже, як правило, оточуючі лише "відзеркалюють" те, що ми не бачимо в собі. І насправді, дозволяють ставитися до нас лише так, як ми самі ставимося до себе. Як часто Ви незадоволені собою? Сварите та критикуєте себе?
Як ставилися до Вас батьки в дитинстві? Чи часто критикували Вас, чи достатньо Вас підтримували та поважали Ваші почуття?
Окрім того, як на мене, прослідковується таке собі невміння вибудовувати власні кордони і відсутня диференціація стосунків. Знову ж таки, на мою думку, це може бути пов'язане з підсвідомим бажанням, відчути тепло та любов від іншої людини, не зважаючи, який статус вона у Вашому житті займає. Тобто, підсвідоме бажання .
будувати дуже близькі стосунки з усіма оточуючими через нестачу таких стосунків із значимими людьми в дитинстві ...
А які стосунки у Вас були в дитинстві з батьками? Чи мали вони достатньо тепла, поваги та уваги до Вас?

Доброго дня Иринка!
Колеги вже дали багато корисних порад, тому, щоб не повторюватися, спробую зосередитися на головному.
Щоб допомогти розібратися в теперішніх стосунках, потрібно розібратися з попереднім шлюбом, щоб у теперішніх стосунках не "наступати на ті ж самі граблі". А для цього потрібно дещо більше інформації. Хто був ініціатором розлучення з батьком Вашої дитини? Що стало причиною розлучення?
Окрім того, багато залежить в стосунках від того, а що саме Ви очікуєте від цих стосунків? Ви хочете мати сім'ю, дітей, порозуміння, чи Вас влаштовує просто секс, який ні до чого не зобов'язує?
Достатньо насторожують Ваші слова про те, що Вас дуже турбує те, що подумають і скажуть люди "Люди осуждают таких как он и теперь думаю что с этим делать"
Який вплив на Вас має думка оточуючих? І чи впливала така думка на Ваші стосунки з екс чоловіком, батьком сина?
І ще... Ви пишете, що п'ять років після розлучення були самотні. Чому? Не хотіли стосунків, чи просто життя Вам нікого не давало?

Відредаговано автором 15-04-2024 12:48:21