Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Пройшла курс "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РПП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну (не маю належної компетенції)
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
- [ аккаунт психолога закритий ]
- Наталія Крилова
- Анна Автонділова
- Оксана Сенченко
- Дар'я Абрамова
- Оксана Николаевна Третьякова
- Наталія Василівна Глинянюк
- [ Євгеній Ортенберг - аккаунт психолога закритий ]
- Ірина Миколенко
- Павел Леонидович Басанский
Відповіді 2830
«Было очень много ссор: сначала я их инициировал с целью привязать ее к себе, но сливался, просил прощения.»;
То есть, Вы манипулировали девушкой. Это была осознанная тактика поведения или нет? Кто из Ваших близких людей ещё так вёл себя?
«. Дальше так часто было: появлялась, пропадала, я писал, как мне неприятно ее поведение, она с меня угарала, писала, мол да, было весело, или что она мальчик, а потом призналась, что пошутила, просто ей скучно и хочет, чтобы ее кто-то любил.»;
А это уже эмоциональные качели со стороны девушки.
Похоже, у вас обоих есть проблемы с привязанностью и с построением здоровых близких отношений друг с другом, которые бы строились на доверии, а не на психологических играх. Их возможно решить с помощью психолога.
Поведение парня со стороны выглядит как проламывание Ваших личных границ. На отказ в интимной близости он обижается, и говорит, что Вы ему её обещали. Хотя на деле, обещания не было, Вы просто сказали, что до 16-летия не готовы на эту тему разговаривать.
Это не про Вас, а про неустойчивость парня к фрустрации от отказа и склонность к манипуляциям.
Про Вас - то, что в данной ситуации Вы очень беспокоитесь о том, чтобы не уязвить самолюбие молодого человека, тогда как это не Ваша ответственность. Каждый сам несёт ответственность за свои эмоции. Вы можете, конечно, сказать парню, что не хотите торопить события и не готовы пока к сексу. Но если он Вас не услышит, стоит обратить внимание на свой комфорт и безопасность, в первую очередь.
Знать, почему так ведёт себя человек, может только сам человек, и то не всегда. Можно лишь предполагать, что либо она не очень культурна и у неё такая манера общения, либо она самоутверждалась так за Ваш счёт. И то, и другое может быть результатом воспитания или не от хорошей жизни, но в любом случае Вы не обязаны терпеть оскорбления и правильно сделали, что прекратили общение с бывшей подругой.
Понять, любите Вы девушку или нет, можете только Вы. Для этого попробуйте ответить себе на вопросы, что для Вас есть любовь? И как она обычно у Вас проявляется, какие языки любви Вам свойственны?
Что Вы чувствовали по отношению к девушке до того, как она Вас отшила? Так как боль от отвержения человеком - это не единственный признак влюблённости.
Вы однозначно привязаны к девушке, и испытываете к ней симпатию. Скорее всего, у Вас тревожный тип привязанности, так как тревога выше среднего, связанная с привязанностью к человеку, и острая болезненная реакция на разрыв отношений говорит об этом. Тип привязанности формируется ещё в детстве и сам по себе не является проблемой, если хорошо себя знать и вовремя прорабатывать свои проблемы.
Любите или нет - это вопрос к Вам. Если Вы чувствуете, что да, значит да. Если Ваше восприятие собственных чувств сейчас чем-то омутнено, Вы можете обратиться за помощью к психологу. Можно попросить родителей записать Вас к психологу индивидуально или обратиться к психологу в школе самостоятельно.
А у Вас из родственниц (мама, бабушка, кто-то ещё) так разговаривал с Вами? Потому, что поведение подруги чем-то напоминает поучение старших младшим в духе "Вырастешь - поймёшь", а не диалог на равных. Вероятно, её саму так воспитывали, и она не осознаёт, что транслирует на Вас свои паттерны поведения.
Ваша задача тут - экологично отстаивать свои границы. Если человек ни в какую не воспримет Ваши границы, то имеет смысл свести общение к минимуму.
Тут скорей не в неуверенности проблема, а в том, что:
1) Нарушаются Ваши границы.
2) Вас это триггерит, поскольку поднимает какие-то ситуации из прошлого опыта.
Темы границ и прошлого опыта обсуждаются лично с психологом.
Думаю, проблема в том, что установки, навязанные обществом (у девушки должны быть формы, это определяет как женщину и будущую мать), мешают Вам воспринимать себя адекватно и безоценочно, отсюда начинается самоедство и ощущение себя неполноценной и физически незрелой из-за типа фигуры, который сам по себе нормален.
Вероятнее всего, у Вас астеническое телосложение и быстрый обмен веществ, так бывает. Есть люди, которым сложно сбросить вес, Вам же, наоборот, сложно его набрать. Если низкий вес не вызывает у Вас проблем со здоровьем и физически Вы чувствуете себя нормально в своём теле, то причин для беспокойства нет. А над самовосприятием стоит поработать вместе с психологом, потому что никто не рождается с ощущением неполноценности: это всегда имеет свои причины извне.
Проблемы в отношениях, как Вы правильно заметили, начались ещё до рождения ребёнка, сейчас просто их апофеоз из-за кризиса в семье и того, что муж склонен к абьюзивному поведению. А такая склонность в полной мере раскрывается часто с началом активной семейной жизни и рождением детей, хотя и до этого должны были быть какие-то признаки неуважения к Вам.
Проблематично и то, что ребёнка хотели только Вы, и пытались с помошью её рождения привязать к себе мужа, что изначально не особо удачный план, особенно, если партнёр изначально не может в здоровую привязанность.
Что делать с этими отношениями - решать Вам, но к психологу сходить было бы хорошей идеей.
Дійсно, з цим питанням краще за все звернутися до зоопсихолога або ветеринара, щоб він краще пояснив Вам поведінку котів, бо тут форум людських психологів.
Проте, як психолог я можу звернути увагу на те, що Ви дратуєтесь, коли відчуваєте, що ситуація знаходиться поза зоною Вашого контролю і Ви не можете на неї вплинути. Як от з котом і залізанням на стіл.
Коти люблять лазити, і їм потрібен простір для цього. Тому їм потрібні поверхні, щоб карабкатись (безпечно облаштовані і розташовані не надто високо). Для задовільнення цієї потреби є багатоповерхові котячі будиночки. А Вам, як хазяйці пухнастого, треба набратися терпіння і, за потреби, звернутись до психолога для опрацювання тих емоційних станів, які в Вас підіймаються, коли тварина бешкетує.
Норма - понятие субъективное, и в психологии употребляется довольно редко (в контексте клинической нормы). А всё остальное - это уже социальные или моральные нормы, которые придуманы обществом и в разных обществах отличаются. Поэтому рекомендую ориентироваться на то, что является нормой конкретно для Вас.
Полагаю, что вполне нормально хотеть компенсировать непрожитый период жизни и получить те ощущения, которые недополучили тогда.
Правда, возникают некоторые вопросы у Вашему тексту, например, почему дружба в 19 лет это для Вас - выпить раз в полгода? В этом возрасте многие ещё учатся в ВУЗе или колледже, не все имеют стабильную работу и далеко не все обременены семьёй. Пресловутую студенческую жизнь часто описывают как очень бурную и активную (хотя она не у всех такая, но всё же у кого-то да). Тогда почему именно подростки, и чем они отличаются от Ваших ровесников?
Дружба с людьми младше может быть такой же эмоционально и интеллектуально наполняющей, как и с ровесниками, а общение может быть даже более лёгким и непринуждённым.
Но есть и подводные камни в таком общении. как то, что в ситуациях, которые происходят в компании подростков, где Вы находитесь, ответственность во многих случаях придётся брать на себя как самому старшему. Не поддаваться на манипуляции с целью использовать Ваш статус взрослого, чтобы получить взрослые привилегии, с авторитетным видом отговаривать от каких-то затей, которые со стороны не выглядят столь удачными. Вопрос в том, готовы ли Вы к этому?
Вимушена повідомити, що психологічно з Вашою донькою все гаразд. Вона знаходиться в підлітковому віці, пізнає себе та вчиться будувати емоційно близький зв'язок з ровесниками і ровесницями. Тож нормально закохуватися (що в хлопця, що в дівчину), присвячувати теплі слова коханій людині і таке інше (в будь-якому віці). Питання в тому, як саме Ви дізналися про закоханість доньки? Навіщо читали її особисту переписку, і як вона взагалі потрапила Вам у руки?
Це ж порушення особистих кордонів доньки, після якого може бути втрачена довіра між вами. Якщо бути точніше, то у Вас, певне, і зараз нема довіри, раз вирішили власноруч розслідувати, що відбувається, але це може тільки зашкодити вашим відносинам.
Бі або лесбі - то не статус, який можна змінити під чиїмось впливом. Наразі домінуючою в науці є думка, що сексуальна орієнтація біологічно зумовлена і змінити її неможливо. Так, людина протягом життя може мати досвід з представниками різної статі (якщо схоче), і це нормально. Врешті-решт, кожен сам для себе вирішує, як себе ідентифікувати та з ким мати стосунки в майбутньому.
Можливо, Ви боїтеся, шр донька не відповідатиме певному ідеалу, який Ви побудували в своїй уяві, можливо, ще задовго до її підліткового віку. Я б радила в такому випадку передивитися своє ідеальне уявлення про доньку, той характер і оріентацію та інші риси, які Ви хотіли би в ній бачити, і спробувати зрозуміти та прийняти її такою, як вона є. Чи будете Ви менше любити дочку через те, що вона - не "ідеальна дитина" і не "покращена версія Вас самої"? Чи буде мати значення, вона з хлопцем чи з дівчиною, якщо вона буде щаслива в стосунках?
Щодо закоханості в судового (мабуть, Ви мали на увазі,судимого?) хлопця - то у всіх в юності були якісь помилки (а хто казав, що не було, мабуть не хоче здаватись якимсь дурним чи морально не розвиненим). Сподіваюсь, Ваша донька зробила певні висновки з тієї ситуації, і закоханість пройшла без особливих наслідків за неї. Іноді людей приваблюють ті люди, з якими вони не можуть або з якими не є безпечно будувати стосунки з певних причин. Головне це усвідомлювати, а Ваша задача як мами - бути донці досвідченою і терплячою провідницею в доросле життя, а не тюремним наглядачем.
Щодо оверсайз одягу - це можуть бути як особисті вподобання доньки, так і сучасна мода. Так, вона може наслідувати стиль своєї дівчини, бо людина - істота соціальна, а підліткам в середньому властиво копіювати манери одне одного, щоб вписатися в колектив. Донька може з часом як охолонути до свого нинішнього стилю, так і продовжувати його носити. Нічого небезпечного тут не бачу, головне щоб то був її вибір.
Щодо характеру доньки (сором'язливість, закритість і таке інше). Можливо це є риси її темпераменту (наприклад, якщо вона є меланхоліком). Але сором'язливість - то радше про характер, який формується під впливом виховання. З Вашої оповіді бачу, що Ви - доволі строга і консервативна мати, тому донька могла стати більш тривожною і сором'язливою під Вашим впливом. А закритість може бути наслідком намагання втручатися в її особисте життя.
Тому до психолога має сенс звернутися, в першу чергу, Вам, щоб усвідомити, які незакриті потреби є у Вашому житті та як вони реалізуються через материнство. Якщо виявиться, що донька є представницею лгбт, то Ви можете відвідати групу для батьків таких дітей, щоб навчитись сприймати її такою, як є, без осуду і моралізації. Якщо донька погодиться отримувати психологічну допомогу - ви з нею можете звернутись очно до сімейного психотерапевта. Головне - це Ваше бажання почати з себе.
Из того, что Вы можете сделать самостоятельно, это отслеживать свои негативные мысли о себе и анализировать их. Если Вы думаете о себе, что некрасивый, вспомните, кто Вам это говорил и почему это Вас задело, и на самом ли деле слова обидчика соответствуют действительности.
Никто не рождается с представлением о том, что он некрасивый или с застенчивостью, это всё навязывается обществом в ходе воспитания и социализации.
« Я заметил что мне девушки шарахаються вроде 18 лет нормально одеваюсь приятно пахну всегда моюсь, душусь, за зубами слижу.»;
Они действительно шарахаются, или Вам лично так кажется? Социальная тревожность преодолевается постепенным включением себя в ситуации, вызывающие тревожность. Если Вас пугает общение с девушками - можно попробовать чаще общаться с ними. Возможно, со временем страх снизится и Вы методом проб и ошибок найдёте девушку, которая Вам подходит.
Если не получится справиться с проблемами самостоятельно - обращайтесь к психологу.
В Вашем рассказе перемешано очень много стереотипов про женщин, отношения, девственность, и т.д., при чём диаметрально противоположных: Ваших личных и общественных. Точнее сказать, не общественных, а того "информационного пузыря", в котором Вы находитесь.
Ваши личные предрассудки заключались в том, что«я всегда девственность воспринимала как женскую неполноценность, мне хотелось избавиться от нее и начать отношения на равных с мужчиной»;
То есть, будучи девственницей, нельзя было начать отношения на равных с мужчиной, где сексуальный опыт - показатель гендерного равенства. На такую установку мог повлиять Ваш личный опыт в плане того, что Вы слышали о сексе и о женщинах в той среде, где Вы выросли, на какую информацию натыкались в интернете и так далее.
Многие молодые люди обоих полов считают себя неполноценными из-за отсутствия опыта в сексе, но на деле это никого не определяет: всё в голове людей.
Общественные же вот:«так он же у тебя не первый, как ты можешь его так сильно любить? это никакая не первая любовь!»;
Вот«женщины говорили что у меня нет стыда и девичество надо было ценить, что у меня мужской характер»;
И вот«мужчины говорили, что если был секс, то ты не можешь любить первым чистым чувством»;
Видимо, это были люди с традиционными взглядами на отношения и сексуальность, я бы даже сказала, идеалистическими и во многом сексистскими. Т.к. активная половая жизнь - не равно мужской характер (не все женищины равнодушны к сексу и не у всех мужчин высокое либидо), а "чистота" чувств не связана с тем, был у Вас кто-то до нынешнего парня или нет.
Вопрос тут в том, где в этом всём Вы? Какие у Вас лично взгляды,если отбросить всё навязанное?
Первая эмоционально зрелая любовь может возникнуть в любом возрасте, 22 - не поздно для этого. Вопрос в том, почему Вы в своём внутреннем конфликте опираетесь на мнение людей извне, а не на то, как себя на самом деле чувствуете?
Брехня - це достатньо вагомий привід припинити спілкування з людиною. Це не про вимогливість, а про увагу до особистих кордонів.
«поводжу себе так як на мою думку повинен вести себе справжній друг але я ніколи не відкривалась їй бо типу немає сенсу»;
А що Ви відчували в цей час до подруг? Що заважало їм відкриватися? Адже дружба - в тому числі, про емоційну близькість. Без неї це, в кращому випалку, приятельство.
У Вас з дівчиною вийшло якесь непорозуміння, бо вона хотіла спробувати печива, але не сказала Вам про це словами, і потім образилась, що Ви з нею не ділитеся. Хоча дозвіл їсти печиво, яке ви разом приготували, ні для кого з вас отримувати не обов'язково.
Щодо ранимості. Гадаю, що це може бути Вашою характерологічною особливістю і зовсім не поганою рисою. Добре те, що ви поводитесь конгруентно (відповідно тому, як насправді себе почуваєте), і посміхаєтесь, коли хочете посміхатись та плачете, коли хочете плакати. Інша справа - те, що Вас сильно зачіпають деякі висловлювання, наприклад, звинувачення Вас в егоїзмі (якого, з вашої розповіді, зовсім не видно). З цим можна попрацювати в індивідуальній терапії. Також можна звернутись в парну терапію разом з дівчиною, щоб краще зрозуміти одне одного.
Публикації психолога 1
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.