ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Пройшла курс "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РПП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну (не маю належної компетенції)
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
«зараз я більше маю можливості "контролювати" обстановку в сім'ї»;
Тобто, Ви підсвідомо намагаєтеся "врятувати" батьків. Але ж вони теж дорослі люди, і самі відповідальні за своє життя. Якщо Ви намагаєтесь вплинути на їхнє життя зсередини і якось покращити його, в той час як вони самі не збираються нічого змінювати, це уже співзалежність.
Дорослі діти алкоголіків та діти розлучених батьків часто відчувають провину за те, що відбуваєтья в їх родині, тому приймають на себе роль рятівника батьків. Це однозначно потребує довготривалої терапії з фахівцем, який має досвід консультування співзалежних.
Це запит на індивідуальну терапію по темі сеперації від батьків, адже Ви доросла, але Вами поки що керує страх образити батьків і страх повторити їхню долю.
Їхню долю Ви навряд чи повторите, адже Ви кажете, що у Вас хороший хлопець, я так розумію, не схильний до алкоголізму. Так, конфлікти навіть в здорових стосунках можуть бути, але вони вирішуються за допомогою конструктивного діалогу і парної терапії.
Постає питання, чого хочете саме Ви, і що заважає Вам жити своє життя, а не батьківське?
Чи казали Вам у дитинстві батьки чи інші значущі люди«ти все зможеш,в тебе все вийде»;?
Якщо ні, то як в родині ставились до Ваших досягнень, і навпаки, - невдач? Чи хвалите Ви самі себе за досягнення, і чи підбадьорюєте себе якось, коли погано почуваєте себе?
Підтримка близьких важлива, але коли їх нема поруч, треба вміти робити це самостійно. Якщо не було підтримки від батьків в дитинстві, то це проблема, яку варто вирішувати з психологом.
І ще, чи говорили Ви хлопцю, що Вам потрібно більше уваги і підтримки? Чи приділяв він Вам її достатньо на початку стосунків? Якщо так, то що змінилося тепер? Якщо ні, то чому Ви помітили це тільки зараз?
Стосовно мами хлопця. Мабуть, вона дуже консервативна і міркує, приблизно як наші предки сто років тому. Тобто, стосунки потрібні для шлюбу, а шлюб, перш за все, - сімейно-побутовий союз, а не романтично-партнерський. Значить головне, щоб дружина була хазяйновита (за цією ж логікою). І в минулому після одруження невістка переїздила жити в дім свекрухи та ставала її помічницею. Мабуть, елементи цього обряду ще десь збереглися, навіть у міських умовах, враховуючи квартирне питання. Але дотримуватись їх чи ні - суто Ваше рішення.
Питання в тому, в чому проблема відмовити мамі хлопця з допомогою на городі, якщо Ви цього не хочете?
Ваше ставлення до себе як наслідок пережитого аб'юзу потребує терапії. Так, Ви не відстоювали особисті кордони у стосунках із хлопцем, але це не робить Вас чи Ваше тіло бридкими.
Можливо, у Вас є установка, що Ваша цінність залежить від того, як Вас сприймають чоловіки, тому погоджувались на небажаний секс, отриманий шляхом маніпуляцій, суто заради компліментів. Але ж є багато людей, які готові робити Вам компліменти і не вимагаючи заплатити таку ціну. До того ж, Вам не потрібно буде позитивне схвалення інших, коли у Вас буде своє власне.
У Вас зараз соціальна тривожність, спричинена зміною колективу і відчуттям, що Ви більше не в центрі уваги. Екстравертовані люди також потерпають від соціальної тривожності, яка змушує їх почуватись погано. Адже екстраверти відчувають життя більш наповненим, коли мають багато контактів із зовнішнім світом, а тривога заважає повноцінно комунікувати.
А відчуття пригніченості через те, що хтось інший привертає до себе увагу, а не Ви, може сягати корінням ще до Ваших дитячих років і певних особливостей батьківсько-дитячих стосунків (наприклад, не вистачало уваги від когось із батьків, або якась інша проблема).
Також у Вас може бути демонстративний розлад особистості (коли людина любить увагу публіки і шукає насичених емоційних контактів) і нарцисична травма, яка проявляється в бажанні бути першим в будь-якому колективі.
Щоб впоратися з негативними думками про себе і страхом не сподобатися, раджу звернутися до психолога. Ви не мільйон доларів, щоб усім подобатись, але якщо у Вас буде відчуття самоцінності, то Ви краще перенесете фрустрацію від чиєїсь неприязні + людям теж буде з Вами комфортніше, бо Ви у собі впевнені.
«Было очень много ссор: сначала я их инициировал с целью привязать ее к себе, но сливался, просил прощения.»;
То есть, Вы манипулировали девушкой. Это была осознанная тактика поведения или нет? Кто из Ваших близких людей ещё так вёл себя?
«. Дальше так часто было: появлялась, пропадала, я писал, как мне неприятно ее поведение, она с меня угарала, писала, мол да, было весело, или что она мальчик, а потом призналась, что пошутила, просто ей скучно и хочет, чтобы ее кто-то любил.»;
А это уже эмоциональные качели со стороны девушки.
Похоже, у вас обоих есть проблемы с привязанностью и с построением здоровых близких отношений друг с другом, которые бы строились на доверии, а не на психологических играх. Их возможно решить с помощью психолога.
Поведение парня со стороны выглядит как проламывание Ваших личных границ. На отказ в интимной близости он обижается, и говорит, что Вы ему её обещали. Хотя на деле, обещания не было, Вы просто сказали, что до 16-летия не готовы на эту тему разговаривать.
Это не про Вас, а про неустойчивость парня к фрустрации от отказа и склонность к манипуляциям.
Про Вас - то, что в данной ситуации Вы очень беспокоитесь о том, чтобы не уязвить самолюбие молодого человека, тогда как это не Ваша ответственность. Каждый сам несёт ответственность за свои эмоции. Вы можете, конечно, сказать парню, что не хотите торопить события и не готовы пока к сексу. Но если он Вас не услышит, стоит обратить внимание на свой комфорт и безопасность, в первую очередь.
Знать, почему так ведёт себя человек, может только сам человек, и то не всегда. Можно лишь предполагать, что либо она не очень культурна и у неё такая манера общения, либо она самоутверждалась так за Ваш счёт. И то, и другое может быть результатом воспитания или не от хорошей жизни, но в любом случае Вы не обязаны терпеть оскорбления и правильно сделали, что прекратили общение с бывшей подругой.
Понять, любите Вы девушку или нет, можете только Вы. Для этого попробуйте ответить себе на вопросы, что для Вас есть любовь? И как она обычно у Вас проявляется, какие языки любви Вам свойственны?
Что Вы чувствовали по отношению к девушке до того, как она Вас отшила? Так как боль от отвержения человеком - это не единственный признак влюблённости.
Вы однозначно привязаны к девушке, и испытываете к ней симпатию. Скорее всего, у Вас тревожный тип привязанности, так как тревога выше среднего, связанная с привязанностью к человеку, и острая болезненная реакция на разрыв отношений говорит об этом. Тип привязанности формируется ещё в детстве и сам по себе не является проблемой, если хорошо себя знать и вовремя прорабатывать свои проблемы.
Любите или нет - это вопрос к Вам. Если Вы чувствуете, что да, значит да. Если Ваше восприятие собственных чувств сейчас чем-то омутнено, Вы можете обратиться за помощью к психологу. Можно попросить родителей записать Вас к психологу индивидуально или обратиться к психологу в школе самостоятельно.
А у Вас из родственниц (мама, бабушка, кто-то ещё) так разговаривал с Вами? Потому, что поведение подруги чем-то напоминает поучение старших младшим в духе "Вырастешь - поймёшь", а не диалог на равных. Вероятно, её саму так воспитывали, и она не осознаёт, что транслирует на Вас свои паттерны поведения.
Ваша задача тут - экологично отстаивать свои границы. Если человек ни в какую не воспримет Ваши границы, то имеет смысл свести общение к минимуму.
Тут скорей не в неуверенности проблема, а в том, что:
1) Нарушаются Ваши границы.
2) Вас это триггерит, поскольку поднимает какие-то ситуации из прошлого опыта.
Темы границ и прошлого опыта обсуждаются лично с психологом.
Думаю, проблема в том, что установки, навязанные обществом (у девушки должны быть формы, это определяет как женщину и будущую мать), мешают Вам воспринимать себя адекватно и безоценочно, отсюда начинается самоедство и ощущение себя неполноценной и физически незрелой из-за типа фигуры, который сам по себе нормален.
Вероятнее всего, у Вас астеническое телосложение и быстрый обмен веществ, так бывает. Есть люди, которым сложно сбросить вес, Вам же, наоборот, сложно его набрать. Если низкий вес не вызывает у Вас проблем со здоровьем и физически Вы чувствуете себя нормально в своём теле, то причин для беспокойства нет. А над самовосприятием стоит поработать вместе с психологом, потому что никто не рождается с ощущением неполноценности: это всегда имеет свои причины извне.
Я бы рекомендовала сместить фокус ответственности за поведение мужа с себя на мужа и посмотреть, что изменится в Вашем эмоциональном состоянии от этого. И сместить фокус внимания с того, как исправить поведение взрослого человека (это ведь муж, а не домашний питомец), на свои ощущения в этих отношениях, незакрытые потребности, умение выражать их словами и отстаивать свои границы.
Проблемы в отношениях, как Вы правильно заметили, начались ещё до рождения ребёнка, сейчас просто их апофеоз из-за кризиса в семье и того, что муж склонен к абьюзивному поведению. А такая склонность в полной мере раскрывается часто с началом активной семейной жизни и рождением детей, хотя и до этого должны были быть какие-то признаки неуважения к Вам.
Проблематично и то, что ребёнка хотели только Вы, и пытались с помошью её рождения привязать к себе мужа, что изначально не особо удачный план, особенно, если партнёр изначально не может в здоровую привязанность.
Что делать с этими отношениями - решать Вам, но к психологу сходить было бы хорошей идеей.
Дійсно, з цим питанням краще за все звернутися до зоопсихолога або ветеринара, щоб він краще пояснив Вам поведінку котів, бо тут форум людських психологів.
Проте, як психолог я можу звернути увагу на те, що Ви дратуєтесь, коли відчуваєте, що ситуація знаходиться поза зоною Вашого контролю і Ви не можете на неї вплинути. Як от з котом і залізанням на стіл.
Коти люблять лазити, і їм потрібен простір для цього. Тому їм потрібні поверхні, щоб карабкатись (безпечно облаштовані і розташовані не надто високо). Для задовільнення цієї потреби є багатоповерхові котячі будиночки. А Вам, як хазяйці пухнастого, треба набратися терпіння і, за потреби, звернутись до психолога для опрацювання тих емоційних станів, які в Вас підіймаються, коли тварина бешкетує.
Да, расставление личных границ с родственниками и знакомыми и подбор круга общения под свои особенности может помочь. Потому что не хотеть семью и детей нормально (равно как и хотеть), главное чтобы никто никому не навязывал свой выбор.
Норма - понятие субъективное, и в психологии употребляется довольно редко (в контексте клинической нормы). А всё остальное - это уже социальные или моральные нормы, которые придуманы обществом и в разных обществах отличаются. Поэтому рекомендую ориентироваться на то, что является нормой конкретно для Вас.
Полагаю, что вполне нормально хотеть компенсировать непрожитый период жизни и получить те ощущения, которые недополучили тогда.
Правда, возникают некоторые вопросы у Вашему тексту, например, почему дружба в 19 лет это для Вас - выпить раз в полгода? В этом возрасте многие ещё учатся в ВУЗе или колледже, не все имеют стабильную работу и далеко не все обременены семьёй. Пресловутую студенческую жизнь часто описывают как очень бурную и активную (хотя она не у всех такая, но всё же у кого-то да). Тогда почему именно подростки, и чем они отличаются от Ваших ровесников?
Дружба с людьми младше может быть такой же эмоционально и интеллектуально наполняющей, как и с ровесниками, а общение может быть даже более лёгким и непринуждённым.
Но есть и подводные камни в таком общении. как то, что в ситуациях, которые происходят в компании подростков, где Вы находитесь, ответственность во многих случаях придётся брать на себя как самому старшему. Не поддаваться на манипуляции с целью использовать Ваш статус взрослого, чтобы получить взрослые привилегии, с авторитетным видом отговаривать от каких-то затей, которые со стороны не выглядят столь удачными. Вопрос в том, готовы ли Вы к этому?
Публикації психолога 1
Повідомлення
Надіслати особисте повідомлення Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно
зареєструватися або увійти як користувач.