Психологиня Світлана Степанівна Погорєлова Івано-Франківськ

Доброго дня, Крістіна. У вас об’ємне питання. І враховуючи те, що ви написали в цей розділ і хочете отримати відповідь на своє питання, хоч як би мені не хотілось на це відповідати «вам потрібно знайти свого психотерапевта і працювати з ним», все таки іншу відповідь складно передбачити.
Якщо вам відомий термін «сепарація», то ви мабуть знаєте, що це тривалий період. Іноді навіть дуже тривалий. І його пройти , керуючись теорією, на мій погляд, нереально. Особливо, якщо ви ще й проживаєте разом.

Доброго дня, Катя.
Хочеться вам сказати, щоб ви відчепились від себе (вибачте за прямоту, говорю це з підтримкою і співчуттям, що ви такі до себе вимогливі навіть в такий важкий період). Датйе собі спокій і поставтесь до себе з розумінням. Війна, нова країна, адаптація, рідні в Харкові .. Це не дивно, що ваша психіка не вміщує зараз нових цілей і хоче відпочити за «переглядом котиків». Дозвольте собі «пожити безцільно» якийсь період. Без самокритики і звинувачення. Вам зараз потрібно дуже багато сил, щоб переживати ті хвилювання, які виникають.

Щодо вашого доповнення:
«Может стоит на время разъехаться и попробовать пожить друг без друга? Это что-то решит?»
Зверніть будь ласка, увагу, що ви питаєте поради або вказівки/дозволу.
Що таке порада? Порада, це коли ми вже маємо відповідь, і нам потрібно іі або підтвердити або перекласти на когось відповідальність за цю пораду. Третього не дано.
З власного досвіду знаю, що дуже хочеться, щоб психолог все підказав, бо він же - психолог) Але , на жаль) Кожна людина приймає рішення через свою призму досвіду, знань, уявлень, логічних зв’язків в голові. Те що підійде одній людині - не підійде іншій.

Потрібно трошки більше інформаціі.
1. Чи відчували ви таку тривогу раніше?
2. Як ви іі відчуваєте і як розумієте що це тривога?
3. Чому думка подруги для вас авторитетніша?
4. Що саме вас налякало (припускаю) в тому що ви відчували тривогу?

Елена, добрий день.
Психологи справді не можуть дати вам поради йти чи залишатись.
Єдиною порадою може бути - сімейна терапія, якщо ваш чоловік погодиться, або хоча би ваша індивідуальна терапія, щоб допомогти вам самій розібратись, що вам потрібно зараз більше. Всі відповіді - всередині вас. За допомогою психотерапії ви зможете іх чіткіше сформулювати.
Складність вашого запиту полягає в тому, що ви б хотіли щоб він змінився, і ви самі розумієте що це нереально, оскільки, ваш чоловік навіть раніше не вів себе таким чином, як вам би хотілось.
Дозвольте напишу вам декілька запитань, можливо вони наштовхнуть вас на певні ідеї:
1. Щодо фрази : «Но я молодая женщина, я хочу чувствовать себя нужной.Я хочу расцветать.»
Які ще для вас доступні способи почувати себе потрібною? Відчувати, що розквітаєте? Це тільки в стосунках чоловік-жінка?
І чи можна цю частинку задовільнити якимось іншим чином не через чоловіка чи коханця, наприклад?
2. Що саме вас стримує щоб піти від чоловіка?
3. Чи задоволені ви своїм власним життям і його наповненням без прив’язки до чоловіка?
4.Чи озвучували ви йому про своі фантазії про інших чоловіків,що відчуваєте що чахнете без емоцій?. Можливо він не буде заперечувати «побічний флірт»)
5. Яких саме стосунків ви хочете з вашим чоловіком чи іншим чоловіком? Тому що « потреба емоцій, ласки, тілесності» - це лише частина прояву стосунків. Можливо за цим ховається якась інша потреба.
6. Вам не вистачає духовного спілкування з вашим чоловіком. А чи можете ви з кимось іншим поспілкуватись « по душам»?

Я співчуваю вашій ситуаціі, оскільки, якщо ви пишете, що ви - така, що можете піти, для себе я це читаю, що рівень складності перенесення емоцій справді високий.

Наталіє, я дозволю собі ризикнути і написати про своі відчуття після того, як я прочитала ваше запитання. Я відчула дисонанс між тим про що ви пишете і тим, як ви це пишете.
Прошу сприймати це не як оцінку, як я емоційний відгук)
Отже, стиль написання мене дуже вразив. Я відчула чіткість, силу, впевненість, переплетену почуттям гумору. Ось цю фразу : «Коли бачу когось відносно знайомого який наближається в мою сторону , всередині мене починаються дикі танці.» - я для себе прочитала, що всередині вас велика дика сила, але ви іі стримуєте маскою сором’язливості. І це в мене викликало дуже великий інтерес, як це так у вас всередині влаштовано. Продовжуйте працювати над своїм питанням) І бажаю вам приємних відкриттів)

Доброго дня, Таня.
Вирішила також ще відгукнутись, хоча колеги надали розгорнуті відповіді) Хочу відмітити, що у вас високий рівень самоаналізу, і справді на багато своїх запитань ви вже відповіли у своїх відповідях. Але також хочу додати, що якщо немає сил або енергії, то на мій погляд, можуть бути дві причини , або навіть обидві. Перша, це те що енергія «зливається» впусту ( страхи, тривоги, обслуговування чужих потреб, внутрішні конфлікти і так далі), а інша - те, що енергія не наповнюється. Може бути таке, що в даний час старі програми працюють вже не так ефективно, і можна подосліджувати інші способи наповнення. Просто поспостерігайте, що вам зараз додає сил , чого б хотілось, що приносить задоволення, що може бути вашим новим способом поповнення ресурсу?
Також можна ще поспостерігати за фоном, оточенням, в якому ви знаходитесь. Можна навіть поекспериментувати (якщо є можливість) переїхати в інше місце і прислухатись до себе, як вам там.

Доброго дня, Єгор. Дуже співчуваю вашому стану. Він справді схожий на апатію, яка мені також знайома не з теорії)
На мій погляд, «вашого слона треба їсти маленькими шматочками»).поступово. Розбирати цеглинку за цеглинкою. Це може бути тривала терапія, вона точно не вирішить всі ваші питання за одну- дві сесіі, але буде рухати у вірному напрямку.
З ваших відповідей я чую дуже багато слів «неможливо», «нереально», і все справді може так виглядати, якщо ставити собі мега амбітні цілі. Я не знаю, що ви вкладаєте в поняття «хороша дівчина», де ви пишете , що знайти хорошу дівчину нереально, і відповідно навіщо іі шукати… Але якщо поставити ціль не «хороша дівчина - дружина-мама дітей- смерть в один день», а хороша дівчина, з якою я гарно проведу один вечір чи поспілкуюсь в інтернеті, чи просто посміхнусь - то це вже інша історія. Абсолютно реальна. Потім ще одна реальна, ще. І як результат, все вже не починає виглядати нереальним.
Ви написали на цей сайт. Це вже заслуговує поваги. Ваше щастя - тільки у ваших руках. І це тільки ваша відповідальність. Не варто звинувачувати батьків. Ви пишете: «К сожалению родители не были настроены помочь мне разобраться в себе.» Я майже не знаю людей того покоління, які «були налаштовані допомогти своїм дітям розібратись в собі». В той час в них були абсолютно інші завдання , як правило, вижити і прокормити сім’ю. І це прекрасно, що в такому молодому віці, як ваш, ви знаєте про «чудо психологіі», шукаєте через неі шлях, а отже, ви можете знайти свій спосіб ще раз прожити своє щасливе дитинство , і як наслідок, щасливе життя).
Не знаю, як у вас зі спортом, але завжди в таких ситуаціях як ваша, як і в кожній стресовій чи незрозумілій ситуаціі - спорт рятує. Крім користі для здоров’я, він приводить в норму психологічний стан, підтримує, якщо ставити собі невеликі цілі і іх досягати , то це позитивно впливає на самооцінку, самопочуття і так далі. Не буду багато писати. Ми мабуть все знате)
Також, декому класно допомагає у виході з апатичного стану перегляд мотиваційних життєстверджуючих фільмів, іх є багато на реальних подіях. Вони гарно підтримують і налаштовують. Більшість з них говорить нам про те, що успіху можна досягнути тільки якщо прикладати зусилля , боротись і не здаватись. На жаль, успіх просто сам по собі на голову не падає)

Я вам дуже співчуваю. Це жахлива ситуація, і велике випробування, але я також хочу підкреслити, що ви не одна. Ви велика молодець, що написали сюди. Я так це розцінюю, що ви шукаєте вихід і підтримки. На жаль, якісно вас підтримати в текстовому повідомленні дуже складно. Звісно, краще розказати все мамі і звернутись разом до спеціаліста психолога. Якщо вам зараз складно поговорити про це з мамою, то подумайте про іншого дорослого, якому ви довіряєте. Не залишайтесь в цій ситуації наодинці. Не може бути такої ситуації, де дитина винна в насиллі. Вашої вини немає.

Доброго дня, Юліє.
Складно спрогнозувати, в що це може обернутись в майбутньому і чи зміниться характер «капєц якого хорошого хлопця» (мені дуже подобається як ви його називаєте)). Також неможливо заочно давати характеристики. Для того, щоб зрозуміти навіщо він це зробив, то, звісно, потрібно спілкуватись з ним.
Постарайтесь не фантазувати, як негативно це може вплинути чи проявитись в майбутньому, а прислухатись до себе зараз, в теперішньому.

Настя, ваше питання мене «включило» дуже сильно як маму трошки старших дітей, яка виїхала закордон через війну. Вам як мамі трирічної дівчинки значно складніше, оскільки дитина ще не самостійна. Плюс багато напруження я відчула в частині , де ви писали, що живете в чужих людей. Тобто, звалилось на голову все і відразу і в такій ситуаціі вам звинувачувати себе, що ви погана мама, це занадто) Війна і всі хвилювання пов’язані з цим, переїзд, адаптація, чужий дім, відсутність власного простору, часу, моменту навіть.. Я вам дуже співчуваю і підтримую вас.
Я також припускаю, що ви ще до цього всього, хвилюєтесь, що подумають про вас і вашу дитину ось ці чужі люди?) Сам по собі факт іх присутності може додавати напруження.
Що можна порадити?
Мабуть, як в літаку) : « спочатку маску - на себе, а потім - на дитину». Знайдіть можливість і час потурбуватись про себе. Спочатку про себе. Вихід завжди знайдеться, якщо шукати. Знайти час для себе, знайти інших українок чи місцевих мама , якщо мова дозволяє. Заручитись підтримкою однодумців. Поспілкуватись з психологом , отримати підтримку і ресурс ( якщо дозволяють фінанси) , якщо немає фінансової можливості - звернутись до волонтерів, врешті -решт, коли дитина спить ввечері - виділити час для того, що вас наповнить.
Поспостерігайте за собою, чи легше вам взаємодіяти з дитиною, коли наприклад, є інші дітки і мами. Чи краще ви самі себе почуваєте? Якщо так, то шукайте варіанти, навіть якщо потрібно кудись поїхати трішки далі.
Ви - прекрасна мама. Єдина на весь світ така) Просто вам зараз складно…

Доброго дня, Марʼяна!
Скажіть будь ласка, чому ви запитуєте « Чи може розлучення якось повпливати на його ігроманію,тобто що він задумався, все втратив через це, чи все все таки потрібне лікування?»
Якщо для того, щоб повернути стосунки - то це одна історія.
Якщо для того, щоб «вилікувати» чи «врятувати» його - то це зовсім інше.
Навіть, якщо припустити, що спеціалісти напишуть, що так, розлучення може вплинути на те, щоб людина одумалась, гарантувати, цього ніхто не зможе. На жаль.
Щоб дати відповідь на питання чи потрібно йому лікуватись, то потрібно працювати з ним і за умови його (!) бажання і згоди.
З вами я би подосліджувала « вашу» тему : розлучення, емоціі/переживання та ваші очікування від стосунків після розлучення, питання довіри … і так далі.

Співчуваю вашій ситуаціі. Сам факт того, що чоловік на війні, передбачаю, є непростим для вас і ваших стосунків, а описана ситуація додає ще більше переживань.
Дуже складно уявити чим керується ваш чоловік, з ним не поговоривши. Але щоб не повторювати думку психолога Радченко Марії, яка вам відповіла вище, я теж схильна думати, що ваш чоловік може почувати себе винним (через травмуючи події, обставини, вчинки на війні тощо) і саме такою поведінкою він навпаки проявляє свою любов.
Ви можете сказати чоловікові що такі серйозні питання як розлучення, варто обговорювати не по телефону. Бажано через якийсь час після того, як він повернеться. Що навіть якщо ви завтра розлучитесь, кардинально це нічого не змінить для нього ( або якщо він вважає, що змінить, то нехай спробує пояснити що саме) . Що ви його любите. Завжди у всьому будете підтримувати. Що зараз нелегко всім, але таким чоловікам з великої літери, як він - в першу чергу. Що ви пишаєтесь ним (якщо пишаєтесь) і тп. Тобто, словами висловити ті речі, які можуть навіть для вас здаватись очевидними. Йому може бути просто дуже боляче в цей період, і він не знає як з цим справитись і від цього хитає в різні сторони цей маятник. Я би не радила заглиблюватись серйозно в якісь глобальні теми, не з’ясовувати стосунки по телефону в той час, коли чоловік на фронті. Якщо вас переповнюють хвилювання, краще пропрацьовувати це із спеціалістом.

Доброго дня.
В першу чергу мені захотілось підтримати вас, і сказати, що ви маєте право на будь-які емоціі і хвилювання. З ваших текстів мені здалось (можу помилитятись), що ви себе картаєте себе за те, що відчуваєте цю злість/ревність тощо. Стосунки на відстані - вже самі по собі випробування. З тексту не зрозуміло скільки часу ви так живете, чи спричинений ваш виїзд війною чи ви з іншої причини на відстані. Ці фактори теж можуть впливати на розуміння вашого стану і вашої ситуаціі. Ви запитуєте з чого почати аналіз вашої голови, і це дуже добре, що ви розумієте, що починати потрібно точно з вас) Але в мене більше інтересу до ваших відчуттів: коли ви почали відчувати цю так звану ревнивість? Чи вона була завжди? Чи щось змінилось в стосунках? Якщо так , то що саме? Чи щось змінилось саме в вашому житті в частині вашої реалізації? І так далі.
Здебільшого, питання ревнощів лежать в площині самооцінки , невпевненості, кризи чи травм , але також є ще така ідея, що коли ми боїмось зради, то може бути таке, що саме цього ми і хочемо , або отримати недоотримане в інших стосунках і самому зрадити або отримати якусь вигоду ( умовно), якщо зраджує партнер. Це ідея. Тут в письмовій консультації іі важко розвинути, тому звичайно, якщо вам це питання заважає повноцінно насолоджуватись стосунками, то його краще пропрацювати із спеціалістом.

Доброго дня!
Ви запитуєте, як пояснити партнерові, що ви хочете побути наодинці коли не хочете, щоб вас розпитували причину вашого поганого настрою. Спробуйте пояснити це не в ситуації, коли у вас поганий настрій і всі запитання викликають злість, а в окремій розмові. Ви можете вибрати момент, коли у всіх приємний настрій і сказати, що хотіли б обговорити ситуацію. Пояснити, що всі люди різні. Одні, в стані стресу чи проблем відразу йдуть за підтримкою до інших, чи просто «зливають» свої негативні переживання та емоції , а іншим потрібно спочатку «переварити» матеріал всередині, наодинці, а потім , якщо потрібно - вже обговорювати з іншими. Одні люди «заряджаються» і отримують ресурс в момент спілкування з іншими людьми (екстраверти, наприклад), а інші (інтроверти) - тільки наодинці з собою. Що момент усамітнення чи переживання емоцій наодинці не означають, що ви не любите свого партнера чи подругу. Просто ви - інша. Також розкажіть про свої емоції, про те , що відчуваєте злість, коли вас не чують. Також постарайтесь почути, що саме відчуває партнер, коли йому здається, що ви від нього закриваєтесь і постарайтесь це спростувати). Максимально називайте свої відчуття, без звинувачень.