ПСИХОЛОГ Оксана Сенченко (Львів).


психолог Оксана Сенченко
17-03-2020 Оксана Сенченко (Львів) добавить психолога в избранные

комментарий
Был(а) на сайте сегодня.
Образование
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- з вересня 2018 року - навчаюся в Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, ворк-шопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Опыт психологической практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора (канд. психол. наук, ТСТА-п - Ганни Яворської), маю досвід онлайн-консультування.

- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- квітень 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- вересень 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції з дітьми у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
Работа с проблемами
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, куріння), сексуальними проблемами та жертвами сексуального насилля.
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Контактный e-mail
Телефон:

Ответы

ОТВЕТЫ ЭТОГО ПСИХОЛОГА

Отвержение
Доброго дня, may.
«Когда нахожусь одна, начинаю думать, что никому не нужна, кто то интересней меня и это переходит в страх отвержения, после начинаю думать, что со мной не интересно...Хотя со мной все хорошо, я знаю, что интересная, но все равно возникают такие мысли »;
У Ваших словах спостерігається суперечність: з одного боку, Ви вважаєте себе цікаво, а з іншого - не цікавою.
Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки із батьками? Чи були у Вашому житті випадки, коли Вас знецінювали або не приймали (родичі, друзі, вчителі тощо)? Після яких подій ці думки почали у Вас виникати і як давно вони у Вас?

Розкажіть, у яких сферах життя і в чому Ви важаєте себе цікавою, а в чому - не цікавою. Які Ваші переваги?

Как найти общий язык с бабушкой
Доброго ранку, nik421.
Дуже співчуваю, що Ви втратили Вашу матір. Коли вона померла? Як Ви пережили її втрату? Чи були люди, які Вас підтримали у цей важкий час (друзі, інші родичі)? Чи зверталися Ви до шкільного психолога?

«Как то мы разговаривали с ней и она мне сказала что до момента смерти моей мамы она меня не любила. И мне ещё мама говорила что бабушка настаивала на аборте когда мама была мною беременна. Но когда я с бабушкой заговорила об этом она сказала что ничего этого не было »;
Дуже боляче це читати. Яка була причина сварки, коли Ваша бабуся сказала Вам такі образливі слова? Як бабуся переживала смерть Вашої мами? Які у неї були стосунки із донькою, коли вона була жива? У скільки років Ваша мама завагітніла?

«к себе первые пол года все было хорошо а потом она резко поменяла свое отношение ко мне это выражалось во всем что то сделаю она на кричит.»;
Як Ви реагуєте, коли бабуся починає на Вас кричати? За що вона, найчастіше, на Вас кричить? Чи відбувалися, із бабусею, за цей час, ще якісь стресові події? Можливо її стан різко змінився, коли почався карантин?

Чи є у Вас друзі, інші родичі, які Вас могли б підтримати? Які у Вас стосунки з батьком?

Потеря интереса к жизни
«Оксано, дякую за Ваш час, що був приділений мені та Ваші питання і пропозиції. Я дійсно більше замислилася над деякими аспектами мого життя; також зрозуміла, що не всі проблеми вигадує собі сама. Дякую ще раз) Бажаю Вам успіхів у професійній діяльності) »;
Дуже радію, що змогла допомогти Вам краще зрозуміти деякі моменти і запустила Вашу рефлексію ::wub::. Бажаю Вам більше цінувати себе, жити не лише для інших, але і для себе, пропрацювати негативні батьківські установки та віднайти щастя у всіх сферах Вашого життя. Успіхів!

P. S. Також пропоную Вам перелік книг для психоедукації (всі книги є у вільному доступі в іінтернеті): Виктория Ламберт "Личные граници. Как их устанавливать и отстаивать" - розвиток особистісних меж у всіх сферах життя; Клод Штайнер "Единство разума и сердца" - розвиток емоційного інтелекту; Б. Уайнхолд та Дж. Уайнход "Освобождение от созависимости" - для того, щоб краще дослідити свої созалежні моделі поведінки.

Бесплатная рассылка интересностей!

Швидко псується настрій
«В мене єсть в бажаннях зміна роботи,я хочу навчитись нарощувати вії,але покі хотілось б хоть для початку змінити колектив на інший,Чесно не хотілось б будувати кар’єру в маці ,мак скоріше-тимчасово,але мене засмучує те що я не знаю куди мені подивись,я студентка,і всюди схожі варіанти,продавець-консультант,але ж там теж люди будуть .»;
А Ви розглядали варіант піти помічницею у салон краси (на скільки я знаю, багато компаній беруть студентів і навчають їх безкоштовно). Крім цього, якщо Ви не бачите своє майбутнє у Макі, колектив Вас виснажує, то спробуйте змінити колектив, змінивши роботу. У Макі дуже великий потік людей і величезний колектив, а якби Ви, наприклад, пішли продавцем-консультантом у салон краси це було б дотично до того, чим Ви б хотіли займатися + менша кількість клієнтів (порівняно з фастфудом).

«мене всі люди дратували і т.д.,не хотілось з ними розмовляти,а зараз це тільки мої колеги,наприклад,не знаю чому так ,сьогодні написала директор,мол чому я не відповіла у групі робочій на її смс,звісно з криками,і мені це чесно «набридає»,раніше я могла на це не дивитись,а зараз,мені чомусь він настрій угнітається,хочеться відразу солодкого з’їсти,а так постійно і таких багато в мене колег »;
Помітно, що Ви не отримуєте насолоди від роботи + токсична атмосфера у колективі Вас виснажує. Тоді, що Вас там тримає?

«Вже пройшло більше року,він пояснив мол це я винна в усьому,я ревнувала дуже і це «вбило його любов»,я після цього моменту дуже хвилювалась,перестала ходити на пари(2 місяців там не була,просто лежала і плакала),це перший став мій такий негативний вплив певно .»;
Безперечно цей негативний досвід стосунків вплинув на Вас. А в чому проявлялися Ваші ревнощі? Чи у Вас був попередній досвід стосунків, коли хлопець Вас зрадив або зробив боляче? Запам'ятайте - у розбудові стосунків, як і у їхньому завершенні, завжди відповідальні двоє партнерів. Помітно, що Вам чогось не вистачало у стосунках з цим хлопцем. Чого саме? Довіри? Чи Ви просили, у той період розлучення, у когось психологічну підтримку і чи Ви її отримали?

«Цікавить як її підвищити,самоцінність? »;
Звичайно, я б рекомендувала Вам звернутися до психолога для кращого пропрацювання (якщо у Вас фінансові труднощі, то можете звернутися у психологічну службу при Вашому навчальному закладі). Можу запропонувати деякі ефективні техніки - головне робити їх систематично та бути дисциплінованою у виконанні:
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цій дівчинці всі ті негативні фрази про неї, які Ви зараз говорите сама собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленьку дівчинку в собі, а вона на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькій дівчинці, якою чудовою вона є і як Ви їїї любите;
б) станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається. Не вірите? Можете додатково запитати свого хлопця, яка Ваша частина тіла найбільше подобається йому.
в) напишіть список із 25 пунктів, де зазначте, що Вам у собі подобається як в особистості риси характеру, інтереси, вміння і навички). Носіть цей список із собою та перечуйте його кожного дня;
г) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку);
д) періодично "балуйте" себе (приймайте теплу ванну із пінкою, приділяйте увагу своїм інтересам);
є) не соромтися просити Ваших друзів, близьких про "погладжування" (компліменти, "я люблю тебе", обійми) - це цілком нормально і лише дозволить Вашим стосункам зміцнитися. Вам необхідна емоційна підтримка ззовні. Можна також попросити їх записати на диктофон звернення до Вас, щоб Ви могли його переслуховувати;
ж) кожного дня говоріть собі афірмації перед дзеркалом: "Я тебе люблю", "Ти цінна тому, що ти існуєш" (зранку і перед сном).

Потеря интереса к жизни
«Перша відповідь - я боялася повторення сценарію з безуспішними стажуваннями, як після закінчення навчання. Друга - загальна атмосфера в колективі; там у нас завжди панував якийсь песимізм (щось на зразок: на всіх роботах до людей однаково ставляться, скрізь начальники сволоти, на нормальних місцях сидять свої і все в таком дусі) і мимомволі я теж переймалася цим настрєм.»;
Безперечно ці установки і зараз Вас тримають на роботі, яка Вам не подобається. Я б ще додала сюди батьківську установку "Насолоджуйся тим, що маєш і не проси більшого".

«А роботу я змінила тільки через те, що обставини склалися певним чином. Так, я вже була налаштована знайти нову роботу, проте конкретних кроків не робила.»;
Можливо Ви і зараз почали над цим задумуватися внаслідок карантину? Таке відчуття, що Ви шукаєте схвалення Вашого рішення покинути роботу, або ж чекаєте поки якась екстраординарна подія не підштовхне Вас її змінити (та пасивна позиція, яку Вам несвідомо нав'язала мама).

«Я, як подумаю, що можу вийти заміж за схожого чоловіка аж не по собі стає... »;
Часто проблеми з батьком можуть спричинати труднощі у побудові стосунків із партнером. Крім цього, можливо, несвідомо, Ви боїтеся повторити "долю стосунків" Ваших батьків, тому і уникаєте їхньої розбудови.

«Батьки розлучилися, коли мені було приблизно шість років. Не скажу, що я дуже сумувала за батьком...В мами було багато образ на батька, і коли я стала старша почала їх розуміти»;
Розлученя батьків - це завжди травматизація для дитини (особливо, коли батьки роблять це неконструктивно). Несвідомо дитина починає звинувачувати себе у розлученні батьків і шукати причину поганого психологічного стану батьків у Власній поведінці. Скажіть, а хіба образа на батька була лише у Вашої матері? Хіба Ви не гніваєтеся, не сумуєте, що Ваш батько покинув Вас, не цікавився Вами і не давав Вам тої любові, якої Ви заслуговували (таке відчуття, що Ви у собі це придушуєте)?

«Він старіє і хоче, щоб про нього хтось піклувався в майбутньому. Хоча я не розумію, чому я повинна витрачати свій час на людину, яка не переймалася моєю долею не один рік...»;
Дійсно, а чому Ви витрачаєте свій час, свої кошти на людину, яка Вас не цінує?

«Моя мама так само ставилася до своїх батьків... Взагалі мама завжди чомусь всім прагнула догодити, хоча цього практично ніхто не цінував. Я сама доволі довго так робила. Для мене дійсно сказати "ні" було проблемою. Якось вістояти себе перед друзями та близькими було простіше, аніж на роботі. Навіть зараз я не впевнена, що вчасно і правильно окреслити межі... »;
Припускаю, що Ви несвідомо перейняли модель поведінки Вашої матері + взяли її життєві установки. Це пояснює, чому Ви так відчайдушно тримаєтеся за роботу, яка Вам не подобається - у Вас немає міцних і водночас гнучких особистісних кордонів.
Що я можу Вам порекомендувати? Вам необхідно звернутися на індивідуальне консультування до психолога-псхотерапевта, щоб пропрацювати себе (свої дитячі травми, змінити життєві установки, навчитися говорити "ні", ставити гнучкі особистісні межі, заявляти відкрито про свої почуття та потреби) бо, на жаль, в режимі переписки цю проблему вирішити неможливо.

Пам'ятайте - Ви можете змінити своє життя, головне взяти відповідальність за своє благополуччя і працювати над собою із спеціалістом.

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 22:31:44

Швидко псується настрій
«Ну перед цим,я ще захворіла,до цього в мене не було зовсім турбот,потім почав часто боліти живіт,це мене сердило,хлопець покинув.»;
Припускаю, що ці фактори також відіграли немаловажливу роль у погіршенні Вашого стану. Як давно Вас покинув хлопець? Він пояснив причину розлучення? Як Ви переживали завершення стосунків? Ви ходили до лікаря, щоб дослідити причину болю у животі та, відповідно, його ліквідувати?

«Нароботі,в основному бувають,конфлікти,знову ж такі,оцей гумор,мені не дуже зрозумілий,після якого настрій не піднямається,а навпакі,з клієнтами,найтяжкі ще-те що люди бувають конфліктні,не розуміють чогось,мені це тяжко спілкуватись,все пояснювати ,буває таке що людина не розуміє елементарного сміється »;
Скажіть, будь ласка, чи Ви хотіли б і далі працювати в Макі? Чи Ви бачите там своє кар'єрне зростання?
Повністю з Вами погоджуюся - професія "людина-людина" є дуже енергозатратною, адже вимагає багато емоційної віддачі. Що Ви можете змінити у цій ситуації?
а) змінити роботу та, відповідно, колектив;
б) попросити роботодавця зменшити кількість робочих годин, або переставити Вас на іншу посаду, або ж запропонувати чергування;
г) навчитися технікам самоконтролю, підвищити свою самоцінність, щоб жарти колективу Вас не зачіпали (при цьому, попередньо зазначивши, що такі жарти у свою адресу для Вас є образливими і Ви б не хотіли, щоб вони більше жартували так над Вами).

«Найтяжкіше -це на мою думку,те що бувають всякі люди,є які розуміють ,є яким треба щось пояснювати незрозуміле,останніх більше,і главне вони вопроси такі задають,я не розумію вот для чого це,що означає напис на рекламі,або чи людина не розуміє що потрібно гроші давати в рукі,а ложить їх за кілометр,я покі дістану їх -вихекаюсь »;
Кожна людина - індивідуальність. Те, що є цілком зрозумілим для Вас може бути не зрозумілим для них (це світ суб'єктивізму) + кожна людина переважно сконцентрована на своєму Я (проблеми, турботи, обов'язки тощо), тому їм буває тяжко абстрагуватися та зрозуміти Вас. Звісно, бувають конфліктні люди, бувають хамовиті люди, проте це ніяк не стосується Вашої особистості. У таких ситуаціях кажіть собі, що вони зляться не на Вас, а на себе, або на свої проблеми.
Якщо ж ця робота так сильно Вас виснажує то задумайтеся, чи варто на ній працювати далі.

Как общаться с родителями?..
«У меня есть парень (2 года разницы) папе я решилась рассказать,вроде нормально относится к этому,а маме не могу рассказать т.к у моей старшей сестры плохой опыт...родила в 15. Я думаю это зависит от воспитания,мама думает что будет так же.»;
А як Ваша матір відреагувала на вагітність Вашої сестри у 15 років? Це вже добре, що Ви розповіли татові і він Вас підтримав - Ви молодчинка. Ваша матір Вам прямо казала, що забороняє Вам спілкуватися із хлопцями?

«Я злопамятная..таких вещей не прощаю(и мне наплевать что они предки,что якобы я должна им все прощать и зла не держать)»;
Цілком Вас розумію - те, що вони говорять справді боляче і Ви маєте право на них гніватися і сумувати. Головне - не накоплюйте ці переживання у собі, щоб вони Вас не зруйнували зсередини. Наприклад, коли Ви гніваєтеся візьмуть подушку та інтенсивно побийте її руками, поки не відчуєте втому (головне - не зашкодьте собі). Обов'язково давайте фідбек Вашим батькам про їхні вчинки щодо Вас (головне - у конструктивній формі). Намагайтеся якомога більше обговорювати свою ситуацію з іншими (друзями, сестрою тощо).

«Допустим у меня нет друзей,есть одна подруга.Они не разрешают с ней гулять только потому что она легкодоступная,думают что я такой же стану,но я хочу с ней общаться...
Допустим если я хочу попробовать что-то новое(в сфере занятий) они начинают говорить что это бред и я не буду этим заниматься (якобы чуть походу на занятия и брошу)
Или изменить что-то в себе(они как обычно будут говорить что лучше бы мозгов себе прибавила)»;
Припускаю, що, таким чином, батьки намагаються Вас захистити тому, що Вас люблять і їм страшно (досвід ранньої вагітності сестри точно відіграв важливу роль). Звісно, при цьому, вони дуже ранять Ваші почуття, адже не знають як виховувати Вас по іншому та бояться зробити помилку. Дуже сумно, що у Вас є прагнення пізнавати щось нове, удосконалювати себе, проте батьки цього не підтримують. Проте у Вас є доросла сестра, яка б могла Вам у цьому допомогти. Чи не могли б Ви побалакати з нею щодо Вашого прагення пізнати нові сфери діяльності та змінити свій зовнішній вингляд? Можливо вона б Вас у цьому підтримала.

«Из-за таких вещей я ничем не интересуюсь вообще и не занимаюсь,можно сказать что расту как растение...(они так же говорят)(но самое интересное что они мне сами не дают чем то заниматься) »;
Ви їм казали, що Вам образливо, що вони Вас не підтримують у нових починаннях? Якщо так, то як вони реагують? Якщо ні, то що Вам заважає?

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 21:31:46

Стало скучно, заниматься тем от чего раньше горел. Пропало желание, стало скучно
Доброго дня, Артемій!
«Мне сейчас просто стало скучно, мне перестало это нравиться. Сейчас меня очень заинтересовало, программирование, создание сайтов, дизайн. Вот вроде мне легко, отпустить то чем раньше занимался, но все равно мысли не покидают что я несерьезно ко всему отношусь!»;
А чому Ви вирішили, що зміна інтересів - це "ознака несерйозності"? Вам 21, Ви пізнаєте себе та намагаєтеся зрозуміти, чим хочете займатися у житті. Вже помітно, що у Вас є "внутрішній стержень", адже Ви навчилися за 5 хвилин робити електронну музику, а для цього потібні тренування. Це цілком нормальна практика, що у Вас змінюються інтереси та пріоритети. Можливо під фразою "несерйозно к всему отношусь" Ви мали на увазі, що ніяк не можете визначитися, ким хочете бути у професійній сфері? Чи Ви боїтеся, що "закинете" програмування так само, які і електронну музику? А Ви не думали, що створення електронної музики було тригером, який запустив у вас бажання займатися програмуванням?

Крім цього, що означає це "все"? Можливо Ви кастрофізували ситуацію і наклали свій досвід згасання інтересу до електронної музики на всі сфери власного життя?

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 19:05:17

Как общаться с родителями?..
Доброго вечора, nik05e.
«Может быть это от того что у меня нет своего личного пространства,т.к мы живём в одной комнате. Я им говорила что я хочу личное пространство,говорят что когда будет 18,переедешь и будет тебе личное пространство...»;
Цілком розумію Ваше бажання мати особистий простір - це цілком нормально. Крім цього, Ви зараз знаходитеся у підлітковому віці, а це вже початковий етап у сепарації від батьків. Зараз формується Ваша ідентичність, Ви пізнаєте себе і Вам дуже важливо, щоб Вас нарешті почали сприймати "на рівних" дорослі.
Дуже шкода, що Ваші батьки не мають можливості забезпечити Вам окрему кімнату, проте відправити Вас на окрему квартиру вони також не можуть - Ви неповнолітня. Скажіть, будь ласка, скільки років Вашій сестрі і чи вона живе окремо від батьків?

«Бывает такое что когда я плачу(это бывает просто так)хочу побыть одна,они этого не понимают,и начинают сразу спрашивать что не так(хотя я говорю ничего не случилось)(меня это дико бесит)»;
Те, що Ваші батьки починають питати Вас, що з Вами - це прояв турботи з їхнього боку (так вони вважають). Водночас, Ви потребуєте іншого. Чи казали Ви їм прямо, що Ви цінуєте їхню турботу, проте хотіли б, щоб вони Вас залишали у моменти, коли Ви про це їх просите (адже тоді Ви починаєте на них гніватися і ваші стосунки погіршуються).

«У меня родители в плане воспитания-строгие
Мало что позволяют,но считают наоборот..»;
У чому проявляється їхня "строгість"? Що б Ви хотіли, щоб вони Вам дозволяли?

«Из-за того что у нас разные взгляды на все,я им ничего не рассказываю что у меня бывает,потому что начнут либо орать на меня..либо запрещать что-то (они ещё спрашивают почему я им ничего не рассказываю)»;
У Вас бували такі ситуації, що Ви їм розповідали, що Вас хвилює, проте вони на Вас кричали і щось забороняли? Ви їм казали відкрито, що боїтеся їм розповідати, що Вас хвилює, адже боїтеся їхньої критики, крику та незгоди? Якого спілкування і ставлення до себе Ви б від них хотіли?

«Ещё я часто думаю что мне нужен личный психолог.. чтобы выговориться.Говорила им об этом,они говорят что у меня беды с головой..и что это всё чушь.»;
Ваше рішення ходити на індивідуальні консультації до психолога - це дуже доросле, психологічно здорове рішення, у якому я Вас повністю підтримую. Дуже шкода, що батьки Вас у цьому не підтримують (можливо їм не зайшла форма Вашої подачі, або час був невдалим, тому я б рекомендувала запитати їх знову + попросіть сестру Вам допомогти). Чи Ви пробували звертатися до шкільного психолога?

Також скажіть, чи є у Вас друзі з якими Ви можете обговорити свої проблеми? Припускаю, що ситуація з батьками зараз погіршилася через карантин і неможливість кудись вийти.

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 18:52:36

Это тупик
Доброго дня, Vesna.
Прочитавши Вашу історію можна відчути, наскільки Ви у відчаї та як втомилися. Помітно, що Ви сильна особистість, проте, припускаю, що в цьому прагнені бути завжди сильною ховається Ваша слабкість та джерело проблеми. Таке відчуття, що Ви постійно боритеся, щоб заслужити щастя.

«Для родителей самое лучшее-рано стала работать,не брала деньги,давно ежемесячно скидываю сумму маме на карту.»;
Ви дуже рано подорослішали. Чому? Що сталося? Які у Вас стосунки з батьками? Як ваші батьки відносилися один до одного?

«Возможно где то глубоко я так нежно отношусь к одиночеству и кайфую от него,но потом понимаю,что оно не для меня.»;
Припускаю, що Ви плутаєте кайф із звичкою бути самотньою (або переконали себе, що Вам це подобається - захисний механізм).

«Сегодня (30 лет)я имею:семью,которая отчаялась ждать внуков, тотальное одиночество ( я так и не нашла замену парню,которого любила,за 4 года.пыталась,но нет.все не то.),детей у меня нет и не предвидятся,два высших обращования,ненавистную каждый божий день работу и полное непониманимание куда я иду,зачем.»;
Вам 30 років і це одна з нормативних вікових криз. Ви зараз дивитеся на своє життя і оцінуєте його: на скільки Ваші цілі і плани були досягнуті. Дуже часто бажана картинка не співвідноситься із реальністю і тоді цілком зрозуміло, чому Ви знаходитеся у фрустрації та депресії. Я б сказала, що Вам зараз лише 30 років і ніколи не пізно змінити своє життя - головне взяти відповідальність за своє благополуччя, дозволивши Вам допомогти спеціалістам.
Ви не любите свою роботу? Коли Ви це зрозуміли? Що Вам не подобається у Вашій роботі? Тоді яку роботу Ви хотіли б?

«Мечты о большом доме и семье погрязли в болоте мужской лжи,я больше им не верю и не хочу доверяться.... Я пережила абсолютное доверие, которе не было оценено»;
Вам хтось зробив дуже боляче у попередніх стосунках (хто і як саме? в чому полягала брехня?). Так, як у Вас є установка "Будь сильною", Ви несвідомо блокуєте у себе переживання певних емоцій (сум, гнів, страх тощо). Ці переживання накоплювалися у Вас роками, а зараз плотина не витримала і греблю прорвало (у вигляді Вашого теперішнього стану).
Соціальна взаємодія, любов, прийняття - це вродженні потреби будь-якої людини. Внаслідок пережитих психологічних травм Ви використали механізм заперечення (щоб уникнути психологічного болю) - знецінили важливість цих потреб і переконали себе у тому, що вони для Вас неважливі. Ви намагалися компенсувати ці потреби через професійну сферу, однак нічого не вийшло, адже "дерево це не золото". Як наслідок, Ви вигоріли на роботі та зненавиділи її.

«идеи о бизнесе так и остались идеями....рухнувшие мечты.несбывшиеся планы.»;
Ваші ідеї і мрії можуть здійснитися - головне попіклуватися про свій психологічний стан зараз, щоб у Вас нарешті з'явився внутрішній ресурс для їхньої реалізації. Щодо бізнесу, Ви прекрасно розумієте, що бізнес - це завжди ризик і співпраця. Так, як у Вас існує базова недовіра до людей, то Вам і важко втілити цю ідею в життя.

Що я можу Вам порекомендувати? Найкраще - це звернутися на індивідуальну терапію до психолога-психотерапевта, щоб проаналізувати Ваше минуле, виявити "больові точки", "витягнути колючку" і дозволити нарешті рані затягнутися, а не гноїтися. Ви надто довго намагалися бути сильною, що Вас і виснажило. Зараз настав час нарешті попіклуватися про себе. Будь ласка, цінуйте себе.

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 18:33:21

Швидко псується настрій
Доброго дня, Іра.
Скажіть, будь ласка, Вам подобається робота в Макі? Чи траплялися із Вами ще якісь стресові події, кардинальні зміни за ці пів року? Ви дописали, що Ваша робота більше змінилася на працю в сфері комунікації. Можливо саме через це Вам зараз і тяжко (Ви емоційно вигораєте - це часто трапляється у сфері роботи "людина-людина"). Що Вам дається найтяжче у спілкуванні із клієнтами та працівниками на роботі?

Очень больно и страшно
«У отца забрать возможность есть, но я сейчас усердно учусь, а для проживания где то в другом месте, денег не хватает. »;
Поважаю Ваше прагнення добре навчатися, однак, рано чи пізно, Ваш психологічний ресурс вичерпається (через негативну атмосферу вдома) і тоді Вам буде дуже важко навчатися. Повністю погоджуюся з колегами, що Вам необхідно терміново покинути те негативне середовище, переїхавши до батька, або можна розглянути варіант проживання на квартирі з іншими дівчатами-сусідками чи господинею. Також Вам зараз обов'язково необхідна психологічна підтримка - зверніться до шкільного психолога чи у соціальну службу.

Скажіть, будь ласка, яка ціль Вашого наполегливого навчання? Ви вже вирішили ким хочете бути? І чому Вам здається, що переїзд погіршить Вашу навчальну ситуацію?

Ответ отредактирован автором 06-05-2020 17:18:37

Потеря интереса к жизни
«Не заперечую, коли виступала до університету сама не була впевнена у своєму виборі, проте в процесі навчання мені майбутня спеціальність навіть сподобалася.»;
Ура! Тобто Ви б хотіли, у перспективі, працювати за спеціальністю?

«Тоді,як я думаю, у мене була моя якась перша велика криза, бо я не розуміла навіщо я вчилася, якщо мене беруть на ті посади, де можуть працювати колишні школярі (І я з такими реально працювала). Врешті-решт, після купи спроб і помилок я влаштувалася працювати за суміжною з моїм фахом професією в державній установі. »;
Дуже часто люди, після завершення ЗВО, починають переживати кизу, адже майже все життя вони вчмилися і тут, раптом, їм необхідно почати працювати - це цілком нормально. Ви велика молодчинка, що змогли знайти суміжну роботу і набратися досвіду (аж 3 роки). Проте скажіть, будь ласка, чому Ви терпіли аж 3 роки такий поганий колектив, чому не пішли одразу після 1 року? Що Вас нарешті підштовхнуло звільнитися на 3 році роботи?

« Там з самого початку були свої проблеми, але морально-психологічний клімат був більш сприятливий, заробітна плата вища, хоча робота мені не дуже подобалася. Для мене це був тимчасовий варіант в той момент... І цей тимчасовий варіант триває вже майже три роки...»;
Бачите, як цікаво, Ви знову пропрацювали 3 роки і щось з Вами відбувається, що Ви почали задумуватися над звільненням. Що Вас знову тримає на цьому "тимчасовому варіанті"? Якийсь страх?

«У мене була доволі близька подруга, яка для мене була майже як сестра. Та коли нам було десь 13-14 років наше дорослішання пішло різними шляхами: я ще була дитиною, а вона вже хотіла ходити на вечірки, зустрічатися з хлопцями. Ми почали віддалятися. Вона знайшла собі іншу компанію, ще одна моя приятелька вибрала компанію подруги. За 2 роки вони викреслили мене з свого життя.... »;
Дуже Вам співчуваю. Так, це дуже часто трапляється у підлітковому віці: цінності та пріоритети змінюються, тому і змінюються компанії. Однак це завжди травматично, а у Вашій ситуації припускаю, що ще більш травматично, адже Ви пережили досвід розлучення батьків (це відтягнуло Вас назад у травматичний досвід).
Щодо другої подруги - це цілком нормально фільтрувати найближче оточення і Ви не маєте терпіти чужі образи та спілкуватися із токсичними людьми.
Таким чином, цей травматичний досвід безперечно повпливав на Вашу самоцінність і впевненість у комунікації зараз. Вам потрібно перепрожити ці травми, висловити образи, виразити гнів та сум під керівництвом психолога, щоб відпустити минуле.

«А після розлучення для батька я практично перестала існувати, він ніколи не цікавився моїми успіхами чи життям взагалі(Та коли він жив з нами було так само, тільки ще др купи скаржився весь час з мамою). Почав проявляти інтерес тільки після того як я закінчила університет, та відносини в нас абсолютно не складаються... »;
Розкажіть, будь ласка, детальніше, скільки Вам було років, коли Ваші батьки розлучилися? В чому саме батько почав проявляти до Вас інтерес після закінчення універу? Припускаю, що в розлученні Ваших батьків може лежати одна із причин, чому Ви так прив'язані до своєї матері та чому Вам так важко змінювати своє місце роботи.

«Мені здається, що я ніколи не жила так як мені хочеться, а лише так як виходить... Іноді я думаю, що занадто люблю себе жаліти. А іноді мені здається, що неначе застрягла в цьому житті через свої сумніви »;
Піклуватися і жаліти себе - це цілком нормально. Таке відчуття, що Ви досить рано подорослішали, щоб підтримувати Вашу маму (установка "Будь сильною"). Як Ваша мама переживала розлучення? Чи у Вас є вітчим?

«Та зараз ці обов'язки, неулюблена робота, мінімальна присутність друзів у житті (як я вже писала вони або одружені, або живуть далеко) та відсутність особистого життя тиснуть на мене. »;
Таке відчуття, що Ви присвятили все своє життя батькам. Навіщо? Щоб несвідомо заслужити їхнє визнання і любов через роль "Рятівника"? Проте Ви не живете так, як хочете. Запам'ятайте - все у Ваших руках, Ви відповідальні за своє життя і Ви здатні його змінити - головне пропрацювати себе.

Боюсь что сольют фото, хотя прошло уже два года
Доброго дня, nik94f.
«Но может ли он сделать это спустя 2 года? »;
На жаль, ми не володіємо надздібностями, щоб прогнозувати майбутнє.

«Стоит мне попусту думать об этом?»;
Ми не можемо заборонити Вам думати. Якщо Ви про це думаєте, то це означає, що Вас ця ситуація дуже хвилює. Скажіть, будь ласка, чи Ви комусь про неї розповідали? Що може найгірше статися якщо, гіпотетично, ці фото попадуть у мережу?

«Дело в том, что я два года назад была глупой, и отправила фото, после мне говорили, если не пришлю еще фото, то меня сольют. Я добавила парня в чёрный список везде. »;
Ок, подивіться, що Вам дала ця ситуація, окрім негативних переживань: Ви отримали безцінний досвід спілкування через мережу інтернет і зрозуміли, на скільки, в майбутньому, потрібно бути обережнішою + Ви виявили у собі ту сферу, над якою потрібно попрацювати, а саме - свій Я-образ та самоцінність. Це Ваше життя, Ви маєте право його проживати так, як хочете Ви і, відповідно, досліджувати. Дослідження завжди супроводжується помилками - без цього ніяк (це закон еволюції). Як вже казали колеги, всі роблять помилки і Ви - не виключення (ідеальних людей не існує). Запам'ятайте: неправильні вчинки і помилки не роблять Вас поганою, Ви вже цінна тому, що існуєте.

Очень больно и страшно
Доброго дня, Марія.
Дуже Вам співчуваю - це справді боляче. Як Ви знаєте, алкоголізм - це хвороба, яка має біологічний і соціально-психологічний компонент. І дійсно, поки Ваша мама сама не візьме відповідальність за своє життя - нічого не зміниться. Проте Ви не повинні цього терпіти і рятувати Вашу матір тому, що у Вас своє життя. Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки з татом, бабусею-дідусем? Чим можуть вони Вас забрати жити до себе? Чи Ви їм це попонували?

Дополнительно
место приёма клиентов Львів
Оценка от коллег-психологов

Общий рейтинг среди коллег: 10 из 10ти.
Всего оценок
: 3.
Минимальный рейтинг: 1

Почему пользователи не могут оценивать психологов? Почему нельзя дать возможность задающим вопрос оценивать ответы?

Человек, обращающийся за психологической помощью, равно как и любой неспециалист в принципе, не всегда может объективно оценить пользу от того или иного ответа психолога. Иногда самый верный ответ в конкретной ситуации - настоятельно рекомендовать обратиться к психологу очно, а самый приятный для задающего - заверения в том, что всё наладится само собой.
Иногда как раз те ответы, которые «задевают» клиента, вызывая чувства раздражения и агрессии, как раз и являются более «правильными».
Хорошие рекомендации не всегда приносят облегчение сразу.
Мастерство психолога может наиболее точно оценить другой специалист.

Посмотреть отзывы

Сертификаты о дополнительном образованииЛюбимые цитаты



Публикации
ПУБЛИКАЦИИ ЭТОГО ПСИХОЛОГА

Не найдено публикаций психолога на нашем портале.


Интервью
УЧАСТИЕ В ИНТЕРВЬЮ

Психолог не принимал участие в интервью.

Сообщение
Отправить личное сообщение
Чтобы отправить сообщение этому психологу прямо отсюда, нужно зарегистрироваться или войти как пользователь.

qr