Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«І ти з цією любoвю йдеш до інших,але люди часто показують свою жорстокість і хочуть,щоб ти був таким,як вони хочуть і ось тебе починають недолюблювати.»;
Ви праві, іноді саме так. Але тільки іноді. В Світі вистачає людей щирих і добрих.

«Сьогодні я ціную себе і люблю.»;
Радий за Вас. Водночас Ваші слова «Тіло і стать не такі,як хотілось би..»; залишають сумніви...

«Я розумію, що потрібно прийняти,але не знаю як це зробити.»;
Є підходи, проте їх на пальцях не покажеш. Краще виходить в умовах співпраці з психологом. Через пропрацювання ранніх відчуттів про себе і впливів оточуючих. Через побудову відносин з внутрішнім Я.

«Ми с дівчиною 3 роки стосунків, але ці 3 роки були на відстані бо я служив в армії.»;
Оно воно що. Направду, це були віртуальні стосунки. Точніше навіть не стосунки, а спілкування. Різниця, погодьтесь, величезна.

Ви зазначили, що дівчина перегорала кілька разів. То хіба це явище можна назвати коханням або ж закоханістю?! Відповідь залишаю за Вами.

«Минулого року я відчув що вона почала знову по тихеньку від мене віддалятися, і коли вже я звільнився з армії вона розповіла що я зробив багато помилок і що в неї згасли ці почуття які були в началі»;
Помилки можна виправляти, коли їх усвідомлюєш і маєш не лише бажання, а ще й здатність виправляти. Ви свої помилки визнаєте? Виправляти маєте бажання з урахування того, що «в неї згасли ці почуття»;

Також зверніть увагу на те, що дівчина звинувачує Вас. А вона сама біла і пухнаста?
Раджу Вам звернутись до психолога особисто. Є чимало моментів, які потребують дослідження і подальшої трансформації.

Відредаговано автором 25-04-2024 11:25:47

Доброго дня!
«У мене питання, чи дійсно ліки на мене можуть діяти протилежно, або ж я себе просто 'накручую' і такого не може бути??»;
Беручи до уваги «протягом свого життя помічаю, що часто отримую зворотнє.»;, то можна з великою ймовірністю припускати, що накручуєте себе. Але навіщо? З якою метою?

Феномен полягає в тому, що Ви, ніби, не вірите, що можете отримати бажане(!) Десь глибинно не вірите.
Можливо, вважаєте, що не заслуговуєте отримати - таке підсвідоме уявлення з'явилось колись. Не виключаю, що під впливом рідних та близьких людей. І тому відмовляєтесь від нього.

«Тіло і стать не такі, як хотілось би..»;
Як кажуть, що виросло, те виросло. Це треба прийняти. Якщо ні - то це приречення себе на нескінчену і виснажливу боротьбу з реальністю.

«Мама і тато не такі...»;
А вони чим завинили?

«Хочеться кохання, когось обійняти,потримати за руку і щоб тебе потримали, ніжно цілували.. хочеться любові, але ж ні! доступний тільки секс і насильство замість ніжності.»;
Тут є ПЕРЕДУМОВА. Спочатку треба полюбити себе. Тоді тебе зможуть полюбити інші(!)
А Вас любили батьки в дитинстві? Сьогодні Ви себе любите? Цінуєте? Поважаєте?
Моя припущення, схоже, що ні, адже самі зазначаєте «доступний тільки секс і насильство замість ніжності.»;

«Свято, стіл,багато їжі..ти багато їсиш,а на наступний день стаєш на ваги і там мінус, а не плюс! Хах! ну звісно! бо тобі треба набрати вагу і ось ти отримуєш зменшення маси тіла після великої кількості їжі.»;
Очевидно, психіка на підсвідомому рівні пручається, бо прагне іншого результату.
До речі, подібний механізм використовується в психотерапії. Він має назву парадоксальної інтенції.

«Що це в біса відбувається? Ніби хтось знущається. Мабуть мені потрібно перестати хотіти все те,що я не можу отримати?»;
З цією купою питань варто звернутись до психолога, аби в усьому розібратись. Вихід є. Але спочатку потрібно пройти етап дослідження. На основі його результатів будуть визначені подальші кроки. На рівні тез я свої припущення тут навів. Тепер слово за Вами.

Доброго ранку, Анно!
«Що б ви порадили в такій ситуації для підвищення стресостійкості?»;
Спочатку, хочу висловити Вам своє розуміння і співчуття. Так довго затискати свою душу в лещата служіння чоловікові - ще те випробування. Відчувається, що Ви пригнічені, емоційно виснажені, ображені і все одно просите в психологів поради, як ще сильніше себе затиснути. Як перестати бути живою людиною і жінкою. Навіщо? З якою метою?

«Все що я зрозуміла за 10 років шлюбу — це те що мені потрібно бути непорушним сірим каменем, не проявляти жодну емоцію, нічого не потребувати і не хотіти, і тільки в такому випадку я можу бути в безпеці з моїм чоловіком.»;
Ось дивіться, про що Ваш висновок. По суті, Ви приносите себе в жертву заради безпеки.
А, може, варто замислитись, чи безпека то насправді? Підігрувати його нарцисичним проявам і не мати права на емоції, на самовираження, запхати свої думки і почуття самі знаєте куди... Це БЕЗПЕКА?
Хочу спитати, хто Вам прищепив такі спостворені уявлення про сім'ю і про жалюгідну роль жінки?

«я не отримаю ніколи ніякої щирої вдячності, компліменту, підтримки, визнання. »;
Задайте собі питання - а навіщо тоді взаємини, в яких не задовольняються Ваші бажання і потреби?
Зрештою, Ви все це терпите. І, як наслідок, знищується Ваша самооцінка, а разом з нею може зростати ненависть до чоловіка. Таке помічаєте?

Тепер щодо «зрозуміти як рухатись далі»;
Спочатку роізбратись і усвідомити, який сценарій подружнього життя Ви з чоловіком реалізуєте. І Вам розібратись в собі, у власних уявленнях, поглядах і способах виражати себе в реальності.

Попереду обов'язково постанете перед ВИБОРОМ, яке життя жити далі і що при цьому відчувати.
Або намагатись КАМ'ЯНІТИ далі, або поверати собі гідність, повагу і здатність бути собою справжньою, а не просто зручною терпилою в парі.
До речу, другий варіант необов'язково передбачає розлучення, адже суттєві зміни одного партнера можуть призвести до зрушень у ставленні другого. І також до трансформацій стосунків у бік їхнього оздоровлення.
Виходом буде співпраця з психологом індивідуально, а на якомусь етапі (за спільного бажання) в парному форматі.

Доброго ранку!
«МОЯ ДІВЧИНА ПЕРЕГОРІЛА ДО МЕНЕ ЩО МЕНІ РОБИТИ?»;
Питання складне. І ми до нього ще повернемось. А спочатку давайте з'ясуємо - чи ГОРІЛА вона почуттями до Вас раніше? Це важливо з багатьох аспектів.

По-перше, вираз ПЕРЕГОРІЛА может мати кілька проявів по суті: була захоплена? надмірно цікавилась? видавала бажане за дійсне, коли бажання кохати сильніше за наявні почуття і так далі?
Ваші відчуття "горіння" з її боку на чому будувались, можете розповісти?

По-друге, як давно Ви з нею в стосунках?
Це теж важливо, адже будь-які взаємини мають свою особисту динаміку розвитку. І лише плин часу дає відповідь, наскільки люди підходять одне одному, наскільки сильні між ними почуття...

По-третє. Варто зазирнути вглиб себе і дати собі відповідь, а що я відчув після слів дівчини.
Отже, що Ви відчули?
І про що подумали: про неї і, головно, про себе?
Можливо, що Ви якийсь не такий, тобто не здатний утримати почуття дівчини?

« не знає чого вона хоче»;
То, може, доречно дати їй час, щоби визначилась. Залишити її в спокої.

«дала мені вибір або ми закінчуєм наші стосунки або будемо далі гуляти розмовляти підтримувати контакти і подивиться що с цього буде.»;
Знаєте, є такий вибір, що називається "подвійна пастка." Там обидва варіанти неприйнятні. Пропозиція дівчини, щоправда, лише трохи її нагадує, але ж нагадує.
Тому можете розглянути інший варіант, коли свої умови озвучуєте Ви, а не погоджуєтесь на її. Бо то буде її сценарій - не Ваш(!)

І останнє. На мою думку, в здорових стосунках один партнер НЕ МОЖЕ бути зацікавленим в іншому більше, ніж той в ньому. Коли неспівмірність і нерівність, то це про емоційну ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Словом, є над чим замислитись перед прийняттям рішення.

Відредаговано автором 25-04-2024 09:42:35

Доброго ранку!
«Скажіть, чи я на правильному шляху? »;
Здається, що Ви самі знаєте відповідь.
Он які складні і доленосні відкриття зробили на життєвому шляху. Цінуйте себе і свої висновки, бо вони ВАШІ - не запозичені в когось.

« Бо я дуже хочу вилікувати своє РХП, та інші компульсивні розлади, співзалежну поведінку ( яка простежується у всіх стосунках, в які я потрапляю), бо думаю, що їхні коріння лежать у моїх відносинах з батьками і сестрою.»;
І це відбудеться, коли відійдуть в небуття потреби дитини, що зростала в дефіциті ЛЮБОВІ.

«Вибачте за лонгрід.»;
Раджу Вам замислитись, а чому вибачаєтесь?
Ви ж маєте право займати час, право на увагу... і на власний спосіб висловлення. Чи не так?

Доброе утро, Соня!
«Тakaя cитуaция Пoзa вчеpa я уmывaлa лицo macлom и nлoxo cmылa былa и oтkpылa глaзa , и нaчaлa mутнo видеть и oчень иcnугaлacь и нakpутилa cебя »;
Испугаться нормально, а вот накручивать себя - точно не стоит. Так проявляется особенность Вашей личности - сразу видеть плохое, плохие последствия и так далее... В этот момент связь с реальностью обрывается. Вместо нее включается воображение, уже заточенное на негативный результат.
«coнный napaлич»; Он туда же, в копилку тревожности.

«я cmoтpю в зеpkaлo и увеpяю cебя чтo nлoxo вижу »;
Думаю, что Вы могли бы себя не уверять в этом. Наоборот, доверять реальным фактам и состояниям. Но нет, по-другому не можете. Видимо, в психике уже есть потребность искать подтверждение своим опасениям.

«тakoе тoльko нa вечеp nocле уmывaния , moжет ли этo быть cтpеccom ?»;
Очень даже может. Точнее, Вашей реакцией на стрессовые вещи .
Кстати, предполагая наличие стресса, наверное, имели в виду определенные события последнего времени. Расскажите, о чем идет речь?

«Мoжет ли этo влиять тo чтo тoгдa я тak иcnугaлacь, a тo я cебя уже тak нakpутилa чтo ужac 😭уже увеpилa cебя чтo cлеnну»;
Определенно мог повлиять испуг, наложившийся на Вашу предрасположенность тревожиться и себя накручивать.

Уверен, что обращение к психологу способно помочь Вам снизить уровень тревоги и укрепить стрессоустойчивость. Там же параллельно рассматриваются вопросы самооценки, что является основой благополучия.

Предложу Вам видео. Оно не лечит. Оно дает базовое представление о феномене тревоги и уверенности в себе.
ТРЕВОГА КАК ПРЕРВАННОЕ ВОЗБУЖДЕНИЕ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Відредаговано автором 24-04-2024 09:25:04

Здравствуйте, Катя!
«Это нормально? Мне как девушке»;
Отвечу Вам, хоть вопрос отчасти и провокационный.
Нормально... для ситуации отчаяния и утраты веры в себя(!)

«У меня была череда негативных опытов с мужчинам, во всех этих опытах мужчины хотели быть со мной, а потом, получив секс, расходились под разными соусами. Иногда это было достаточно жестоко, иногда помягче. Но финиш всегда одинаковый - я была объектом и человека они во мне не видели.»;
Череда опытов с мужчинами... Я заметил кое-что, а Вы заметили? Что значит ОПЫТЫ с мужчинами? Вы что же в лаборатории занимаетесь экспериментами? Причем на себе?
За этой формулировкой угадывается много подспудного. А это про наследие детства, то есть представлений о себе, о мужчинах, об отношениях в целом. И вот тут, мне кажется, кроются все ответы на Ваши неудачи. Это то место, откуда у проблемы "ноги растут".

К тому же, предполагаю, что о любви к мужчинам с Вашей стороны в тех ОПЫТАХ говорить не приходится, поскольку неуместно по причине ее полного отсутствия. Скорее проявлялся интерес исследователя, настойчиво ищущего негативный результат как подтверждение изначальной установки.

Кстати, о мужчинах Вы много написали. О себе практически ничего. Как же так? Может, пока еще не сформирована способность видеть себя объективно как бы со стороны?
Такое порой случается, поскольку в тот период, когда формировалась личность, ростки этой способности были подавлены родительскими фигурами. И в результате возникло не свое представление о себе, а их, навязанное. И не только представление, но и ожидание НЕГАТИВНОГО сценария в будущем, озвученное кем-то из близких.
Вот и похоже, что тот, НЕ СВОЙ сценарий в данное время реализуете.

Как же быть? Воспользоваться шансом, чтобы разобраться в себе и в том, какую жизнь пытались жить ДО ЭТОГО МОМЕНТА(!)

Могу сказать, что задача эта во все времена была благородной и актуальной(!)

Справившись с ней, создадите почву для качественных изменений в САМООЩУЩЕНИИ и, соответственно, проявлении себя в мире отношений.

Доброго ранку!
«Я просто не знаю, що робити. Як мені вчинити?»;
Хочу висловити Вам своє розуміння і підтримку. Ситуація, дійсно, складна -«ненавиджу свою роботу»;
І заради грошей продовжуєте там працювати при тому, що «мені вже остогидло»;
Натомість є страх залишитись без коштів на життя.
Тому спитаю, Ви одна в цілім світі? Де Ваші рідні і близькі люди? Які у Вас взаємини з ними?

«втомилася від запар, від ненормованого графіку, відсутності нормального сну, постійних алергій, постійного приниження і вимог»;
Тобто, виходить, що така робота і ця сфера Вам не підходять. Правильно?
Отже, якщо так, то потрібно зазирнути вглиб себе і зрозуміти, чим би Вам хотілось займатись. Можливо, раніше, в дитинстві мріяли і бачили себе в якості ... Заповніть своєю відповіддю ці три крапки.

Аби змінити роботу, варто наважитись на цей крок. До певної міри ризикнути. Проте на тепер Ви не в тому стані, щоби щось рішуче міняти. Але можна собі поставити за мету підготуватись до змін. І спочатку повернути собі душевну рівновагу, відчути твердий грунт під ногами. Саме за таких умов з'являється шанс ефективно діяти.

Для цього знадобиться пошукати психолога, який працює на прийнятних для Вас умовах. Можливо, це буде психолог центру соціальних служб у справаж сім'ї, молоді та спорту. Можливо, спеціаліст бюджетної установи.
Також є варіант знайти групу психологічної підтримки - таких багато зараз існує.

Власне, до чого я веду. Ваші зміни можете забезпечити лише Ви... за допомогою інших людей. Тому намагайтесь виходити з полону відчаю і рухатись вперед.
Дива, насправді, трапляються, коли їх роблять самі люди(!) Вірте в себе(!)

«я пропонувала звернутись до спеціаліста але на разі не виходить бо говорить що немає потреби , що здорова»;
Це і є максимум того, що Ви можете зробити - ЗАПРОПОНУВАТИ мамі скористатись допомогою лікаря.
Примусове обстеження можливе лише в разі загрози здоровью і життю мами або через неї іншим людям.

Звісно, Вам важко і боляче спостерігати як рідна людина поглинається хворобою, але Ваші можливості вельми обмежені.
Тому варто і про себе подбати. Прийняти ситуацію і далі жити своїм власним життям.

«Россійською, не знаю як українською. Ідеальна картинка. »;
Мимоволі знайшли підходяще слово - "картинка." А що є картинка? - МАЛЮНОК. Не реальність, а видимість реальності.

«Я побочила ніби він, а ніби ні..»;
Це Ви про певну діхотомію, тобто розщеплення?
І як наслідок - «таке враження, що це грезы.»; Тобто мрії з відбитком марева.

Вважаю, що варто і далі до себе прислухатись і намагатись усвідомлювати свої емоції, бажання і думки у прив'язці з подіями реальності. Плин подій і ваших внутрішніх процесів до чогось певного обов'язково приведе.

Доброго дня!
«ЩО РОБИТИ В СИТУАЦІЇ КОЛИ БЛИЗЬКА ЛЮДИНА ПОВОДИТЬ СЕБЕ ДИВНО ?»;
Судячи з Вашого допису, поведінка тієї людини, дійсно, дивна.
Ви зазначили, що вона Вам близька. Тому питання, наскільки - хто вона для Вас? Це має значення.

«зі мною не хоче за це взагалі говорити , коли щось починаємо говорити вона мене не слухає і не дає навіть сказати слова , категорично нервується і не хоче розмовляти»;
То що Ви можете зробити, якщо вона відмовляється спілкуватись з Вами з певних питань. А щодо інших аспектів взаємин, як вона себе поводить? Про що взагалі розмовляє?
Наскільки Ви самі визначаєте її поведінку адекватною?
Що вона готова і може сприймати від Вас в якості пропозицій або порад?

«Зараз більш обачна в виборі спеціаліста, щоб не нанести собі шкоди. На разі в пошуку психолога, який мені відгукнеться і визве довіру»;
Розмію Вас. Вибір психолога - занадто відповідальний крок, аби робити його похабцем.
Спілкуйтесь, придивляйтесь, прислухайтесь до власних почуттів. Упевнений, що знайдете.

Доброго ранку!
«Це нормально не спілкуватися в не хотіти спілкуватися з батьками?»;
У відповідь на Вашу сповідь хочу висловити Вам своє співчуття і розуміння Ваших переживань.
Тепер до питання. Іноді нормально, іноді - ні. Все залежить від контексту, усвідомлення ситуації і бажань самої людини.

Щодо Вашої історії. Вона доволі сумна, а те, як себе поводила і продовжує поводити мама - заслуговує на дуже жорсткі оцінки і слова, які заборонені для використання на форумі.
Отже, Ви себе захищаєте. І, до речі, маєте на те ПОВНЕ право.

«Я знаю що з батьками треба спілкуватися, всі знайомі спілкуються зі своїми навіть якщо ті не дуже добрі люди, але я не можу. »;
Звучить наче незаперечна ВИМОГА. Проте, хто її встановив? Відповіді не знайдете ніде.
В цій формулі відсутній ВИБІР. Сама можливість його. А якщо людина позбавлена права вибору, то вона підневільна(!) Як їй потім поважати себе, жити з "прямою спиною", тобто гідно?!

«Кожен раз я спочатку вислуховую яка я погона дочка, потім слухаю про те що я поганий співрозмовник, потім одразу ж слухаю про те що я не ділюсь історіями зі свого життя з нею(як інші, нормальні люди), потім слухаю як така дитина могла народитись у такої хорошої матері, потім вона мене в чомусь (щоразу нові причини) звинувачує і фінальна фраза - роби як знаєш але я завжди буду чекати твого дзвінка, бо мені, на відміні від тебе, є до тебе діло.»;
Я Вам відкрию Америку - Ви можете всього цього НЕ ТЕРПІТИ(!)
Натомість для цього потрібно зростити в собі і до себе такий великий потенціал ЛЮБОВІ, який в рази ПЕРЕКРИЄ негативний спадок минулого(!) Це я про співпрацю з психологом, що дає ткий результат. І, звісно, про власні зусилля.

Зрештою, спілкування з мамою може мати дуже прийнятний вигляд. Вам, мабуть, у це важко повірити, але я запевняю - результат перевершить найсміливіші очікування.

Доброго ранку!
«Питання, чи можно змінити свій характер і рости професійно?
»;
Пам'ятаю Вашу тему. Як і деякі свої пропозиції.
Можливо, й Ви їх пам'ятаєте. І навіть до чогось прислухались. Ба більше - почали використовувати
Але, менше з тим, відповім на Ваше питання.
Багато чого можна зробити(!)
Наприклад, можна підвищити впевненість в собі. Це ж точно допоможе.
Також реально подолати Ваші страхи «я не справлюсь через свої страхи. невідомо які там люди будуть, може вони мене не захочуть слухатись.»;
Цілком реально скорегувати викривлене уявлення про себе «мені важко впроваджувати щось нове, керувати, бути лідером. Важко спілкуватись з директором на рівні, здається що хтось розумніший за мене»;
Це все від НЕДООЦІНКИ себе(!)

От тільки є одна умова. Сидячи на п'ятій точці і лише листуючись на форумі, можна забути про бажані зміни(!) Кажу Вам відповідально.
Потрібна індивідуальна співпраця з психологом. Усі ресурси для змін закладені там - на щастя чи ні, але так воно влаштоване.