Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Здравствуйте, Катя!
«Это нормально? Мне как девушке»;
Отвечу Вам, хоть вопрос отчасти и провокационный.
Нормально... для ситуации отчаяния и утраты веры в себя(!)

«У меня была череда негативных опытов с мужчинам, во всех этих опытах мужчины хотели быть со мной, а потом, получив секс, расходились под разными соусами. Иногда это было достаточно жестоко, иногда помягче. Но финиш всегда одинаковый - я была объектом и человека они во мне не видели.»;
Череда опытов с мужчинами... Я заметил кое-что, а Вы заметили? Что значит ОПЫТЫ с мужчинами? Вы что же в лаборатории занимаетесь экспериментами? Причем на себе?
За этой формулировкой угадывается много подспудного. А это про наследие детства, то есть представлений о себе, о мужчинах, об отношениях в целом. И вот тут, мне кажется, кроются все ответы на Ваши неудачи. Это то место, откуда у проблемы "ноги растут".

К тому же, предполагаю, что о любви к мужчинам с Вашей стороны в тех ОПЫТАХ говорить не приходится, поскольку неуместно по причине ее полного отсутствия. Скорее проявлялся интерес исследователя, настойчиво ищущего негативный результат как подтверждение изначальной установки.

Кстати, о мужчинах Вы много написали. О себе практически ничего. Как же так? Может, пока еще не сформирована способность видеть себя объективно как бы со стороны?
Такое порой случается, поскольку в тот период, когда формировалась личность, ростки этой способности были подавлены родительскими фигурами. И в результате возникло не свое представление о себе, а их, навязанное. И не только представление, но и ожидание НЕГАТИВНОГО сценария в будущем, озвученное кем-то из близких.
Вот и похоже, что тот, НЕ СВОЙ сценарий в данное время реализуете.

Как же быть? Воспользоваться шансом, чтобы разобраться в себе и в том, какую жизнь пытались жить ДО ЭТОГО МОМЕНТА(!)

Могу сказать, что задача эта во все времена была благородной и актуальной(!)

Справившись с ней, создадите почву для качественных изменений в САМООЩУЩЕНИИ и, соответственно, проявлении себя в мире отношений.

Доброго ранку!
«Я просто не знаю, що робити. Як мені вчинити?»;
Хочу висловити Вам своє розуміння і підтримку. Ситуація, дійсно, складна -«ненавиджу свою роботу»;
І заради грошей продовжуєте там працювати при тому, що «мені вже остогидло»;
Натомість є страх залишитись без коштів на життя.
Тому спитаю, Ви одна в цілім світі? Де Ваші рідні і близькі люди? Які у Вас взаємини з ними?

«втомилася від запар, від ненормованого графіку, відсутності нормального сну, постійних алергій, постійного приниження і вимог»;
Тобто, виходить, що така робота і ця сфера Вам не підходять. Правильно?
Отже, якщо так, то потрібно зазирнути вглиб себе і зрозуміти, чим би Вам хотілось займатись. Можливо, раніше, в дитинстві мріяли і бачили себе в якості ... Заповніть своєю відповіддю ці три крапки.

Аби змінити роботу, варто наважитись на цей крок. До певної міри ризикнути. Проте на тепер Ви не в тому стані, щоби щось рішуче міняти. Але можна собі поставити за мету підготуватись до змін. І спочатку повернути собі душевну рівновагу, відчути твердий грунт під ногами. Саме за таких умов з'являється шанс ефективно діяти.

Для цього знадобиться пошукати психолога, який працює на прийнятних для Вас умовах. Можливо, це буде психолог центру соціальних служб у справаж сім'ї, молоді та спорту. Можливо, спеціаліст бюджетної установи.
Також є варіант знайти групу психологічної підтримки - таких багато зараз існує.

Власне, до чого я веду. Ваші зміни можете забезпечити лише Ви... за допомогою інших людей. Тому намагайтесь виходити з полону відчаю і рухатись вперед.
Дива, насправді, трапляються, коли їх роблять самі люди(!) Вірте в себе(!)

«я пропонувала звернутись до спеціаліста але на разі не виходить бо говорить що немає потреби , що здорова»;
Це і є максимум того, що Ви можете зробити - ЗАПРОПОНУВАТИ мамі скористатись допомогою лікаря.
Примусове обстеження можливе лише в разі загрози здоровью і життю мами або через неї іншим людям.

Звісно, Вам важко і боляче спостерігати як рідна людина поглинається хворобою, але Ваші можливості вельми обмежені.
Тому варто і про себе подбати. Прийняти ситуацію і далі жити своїм власним життям.

«Россійською, не знаю як українською. Ідеальна картинка. »;
Мимоволі знайшли підходяще слово - "картинка." А що є картинка? - МАЛЮНОК. Не реальність, а видимість реальності.

«Я побочила ніби він, а ніби ні..»;
Це Ви про певну діхотомію, тобто розщеплення?
І як наслідок - «таке враження, що це грезы.»; Тобто мрії з відбитком марева.

Вважаю, що варто і далі до себе прислухатись і намагатись усвідомлювати свої емоції, бажання і думки у прив'язці з подіями реальності. Плин подій і ваших внутрішніх процесів до чогось певного обов'язково приведе.

Доброго дня!
«ЩО РОБИТИ В СИТУАЦІЇ КОЛИ БЛИЗЬКА ЛЮДИНА ПОВОДИТЬ СЕБЕ ДИВНО ?»;
Судячи з Вашого допису, поведінка тієї людини, дійсно, дивна.
Ви зазначили, що вона Вам близька. Тому питання, наскільки - хто вона для Вас? Це має значення.

«зі мною не хоче за це взагалі говорити , коли щось починаємо говорити вона мене не слухає і не дає навіть сказати слова , категорично нервується і не хоче розмовляти»;
То що Ви можете зробити, якщо вона відмовляється спілкуватись з Вами з певних питань. А щодо інших аспектів взаємин, як вона себе поводить? Про що взагалі розмовляє?
Наскільки Ви самі визначаєте її поведінку адекватною?
Що вона готова і може сприймати від Вас в якості пропозицій або порад?

«Зараз більш обачна в виборі спеціаліста, щоб не нанести собі шкоди. На разі в пошуку психолога, який мені відгукнеться і визве довіру»;
Розмію Вас. Вибір психолога - занадто відповідальний крок, аби робити його похабцем.
Спілкуйтесь, придивляйтесь, прислухайтесь до власних почуттів. Упевнений, що знайдете.

Доброго ранку!
«Це нормально не спілкуватися в не хотіти спілкуватися з батьками?»;
У відповідь на Вашу сповідь хочу висловити Вам своє співчуття і розуміння Ваших переживань.
Тепер до питання. Іноді нормально, іноді - ні. Все залежить від контексту, усвідомлення ситуації і бажань самої людини.

Щодо Вашої історії. Вона доволі сумна, а те, як себе поводила і продовжує поводити мама - заслуговує на дуже жорсткі оцінки і слова, які заборонені для використання на форумі.
Отже, Ви себе захищаєте. І, до речі, маєте на те ПОВНЕ право.

«Я знаю що з батьками треба спілкуватися, всі знайомі спілкуються зі своїми навіть якщо ті не дуже добрі люди, але я не можу. »;
Звучить наче незаперечна ВИМОГА. Проте, хто її встановив? Відповіді не знайдете ніде.
В цій формулі відсутній ВИБІР. Сама можливість його. А якщо людина позбавлена права вибору, то вона підневільна(!) Як їй потім поважати себе, жити з "прямою спиною", тобто гідно?!

«Кожен раз я спочатку вислуховую яка я погона дочка, потім слухаю про те що я поганий співрозмовник, потім одразу ж слухаю про те що я не ділюсь історіями зі свого життя з нею(як інші, нормальні люди), потім слухаю як така дитина могла народитись у такої хорошої матері, потім вона мене в чомусь (щоразу нові причини) звинувачує і фінальна фраза - роби як знаєш але я завжди буду чекати твого дзвінка, бо мені, на відміні від тебе, є до тебе діло.»;
Я Вам відкрию Америку - Ви можете всього цього НЕ ТЕРПІТИ(!)
Натомість для цього потрібно зростити в собі і до себе такий великий потенціал ЛЮБОВІ, який в рази ПЕРЕКРИЄ негативний спадок минулого(!) Це я про співпрацю з психологом, що дає ткий результат. І, звісно, про власні зусилля.

Зрештою, спілкування з мамою може мати дуже прийнятний вигляд. Вам, мабуть, у це важко повірити, але я запевняю - результат перевершить найсміливіші очікування.

Доброго ранку!
«Питання, чи можно змінити свій характер і рости професійно?
»;
Пам'ятаю Вашу тему. Як і деякі свої пропозиції.
Можливо, й Ви їх пам'ятаєте. І навіть до чогось прислухались. Ба більше - почали використовувати
Але, менше з тим, відповім на Ваше питання.
Багато чого можна зробити(!)
Наприклад, можна підвищити впевненість в собі. Це ж точно допоможе.
Також реально подолати Ваші страхи «я не справлюсь через свої страхи. невідомо які там люди будуть, може вони мене не захочуть слухатись.»;
Цілком реально скорегувати викривлене уявлення про себе «мені важко впроваджувати щось нове, керувати, бути лідером. Важко спілкуватись з директором на рівні, здається що хтось розумніший за мене»;
Це все від НЕДООЦІНКИ себе(!)

От тільки є одна умова. Сидячи на п'ятій точці і лише листуючись на форумі, можна забути про бажані зміни(!) Кажу Вам відповідально.
Потрібна індивідуальна співпраця з психологом. Усі ресурси для змін закладені там - на щастя чи ні, але так воно влаштоване.

Доброе утор, Егор!
«Помогите разобраться»;
Давайте попробуем. И начнем со старта, то есть с названия темы - «ПРОБЛЕМЫ С ЖЕНОЙ»;
И выражаются они в «год назад я стал ощущать холод с ее стороны»;
Можете припомнить, с чего все стало изменяться? После каких событий? Замечу, что на ровном месте, без причины ничего в природе отношений не происходит(!) Так что отматывайте пленку назад и восстанавливайте в памяти события, слова, реакции...Уверен, что-то важное таки обнаружите.

Далее. Вы упомянули "холод". В чем выражается это охлаждение на уровне поведения?

«я ее всегда хвалил, поддерживал, сейчас я начинаю угасать к своей жене.»;
Про что это - угасать? Что поменялось у Вас на уровне чувств и поступков? Может обида? Ощущение ненужности?
Если так, то впору прояснить отношения с женой, а не искать сразу ей ЗАМЕНУ. Вы с этим согласны?
Поэтому спрошу - с женой разговаривали? Чувствами делились?

«Когда жена услышала про развод она стала меняться на глазах чтобы я не ушел.»;
Получается, Вы жене уже сказали о перспективе развода. Но с какой целью?
Если припугнуть, то это не про ЗДОРОВЫЙ способ разрешения крисиза и противоречий между вами.

Если, действительно, всерьез решили расстаться, то это шаг очень ответственный и дажее судьбоносный. Но Вы, похоже, не уверены, что поступили взвешенно. Иначе бы не написали «Сейчас я запутался чего я хочу, люблю ли ее, хочу ли сохранить отношения или нет.»;

Вам на заметку. Расстаются тогда, когда уже испробованы все средства сохранить отношения, когда нет никаких перспектив быть счастливыми вместе.

А разбираться дальше обязательно стоит. И не только разбираться в происходящем, а еще и осваивать конструктивные способы преодоления возникших проблем. За всем этим лучше обратиться к специалисту, чтобы с его помощью и поддержкой пройти достойно трудный этап.

Доброго дня, Софіє!
«В МЕНЕ ВСЕ ПОГАНО У ЖИТТІ»;
Не можу з Вами погодитись, бо Ви самі собі протирічите. Інакше, як можно співставити думку і оцінку ситуації в заголовку з оцим «Я маю хлопця, ми на відстані ... він розумна людина. Іноді не знаю що нас обʼєднує, хіба любов лише один до одного. »;
Хіба цього замало? Це не про порожнечу по відчуттях?

«Я не щаслива по факту людина, все життя в мене постійні труднощі, я завжди себе почуваю самотньою, особливо в даний момент, доходить вже до депресивного стану. »;
Розберемо по складових.
Перша - Я не щаслива людина. Це ж суб'єктивне визначення. І, головно, що воно переслідує Вас з дитинтства через «З батьками в мене складні стосунки, особливо з батьком, він аб’юзер, який внушає всім свою думку, бив мене і маму колись,»; Тобто маємо справу зі спадком дитячих емоцій і відчуттів. Проте Ви уже не дитина. І маєте змогу корегувати шлейф давнього минулого і дбати про себе, аби почуватись інакше...

Друга - постійні труднощі. Так це ж добре. Долаючи їх, людина набуває стійкості і змоги ставати сильнішою. Чи не так?

Третя складова - самотність. Вона змушує/спонукає пізнати себе краще, віднайти в собі ті глибини унікальності, які здатні відродити почуття самоцінності(!) Аби Вам буле добре на самоті. Аби Ви відчули власну самодостатність, наповненість, щоби потім йти у зовнішній світ віддавати тепло свого серця, ділитись радістю з іншими.

Наполегливо раджу Вам звернутись індивідуально до психолога. Вам потрібна інша людина для щирого і відкритого спілкування. Для певної корекції поглядів і установок, що здатні змінити життя на краще.

Здравствуйте, Андрей!
«Для чего я это пишу? Возможно услышать от вас что то ободряющее, что я сильно много от себя требую при таком диагнозе и может быть я найду здесь своего постоянного психолога. »;
Мотив понятен. Но что делать с вопросом - это же тоже вопрос?
Что Вам сказать ободряющее, кроме того, что жизнь стоит прожить СВОЮ и не попасть в ситуацию Зуси.
Требуете сейчас, значит, в этом есть потребность. Эту потребность можно, кстати, исследовать.
А вот много требуете или мало - вопрос настолько расплывчатый, что ответить на него могут лишь Ваши ощущения. Не голова - тело. Мудрость преимущественно заключается в нем. То есть в Вашей природе.

«По натуре не могу делать деятельность если она меня не вдохновляет (корю себя за это, т.к надо платить алименты.)»;
Иными словами, психика у Вас здоровая. Но тут есть нюанс. Проиллюстрирую на примере. Как-то молодой литератор спросил у Н. Гоголя, как он пишет, как находит вдохновение? На что ему Николай Васильевич ответил примерно следующее. Садитесь вы братец за письменный стол, кладете перед собой чистый лист бумаги, затачиваете перо и начинаете выводить: "Что-то мне не пишется. И так этак раз двадцать-тридцать. А потом и, глядишь, мысль пошла, вдохновение снизошло..."
На заметку, вдохновение, кстати, не работает в режиме 24/7.

«Полностью уйти в журналистику страшно в чужой стране, страшно оставаться без средств. »;
А Вы рискните по принципу "глаза боятся, а руки делают."

«Подскажите, иногда накрывает очень сильная депрессия и не "вывожу". »;
Это Вы про самоподавление силой привычных мыслей о себе, которые проистекают из представлений о себе?

Відредаговано автором 21-04-2024 14:46:43

Доброго дня, Андрій!
«Підкажіть що потрібно зробити і чи допоможе мені самотерапія?»;
Звісно, допоможе... але частково. Це про те, аби йти напролом. Тобто долати страх силою волі. Боїшся - роби те, чого боїшся. Набувай досвіду спілкування з іншими людьми, проходження співбесід і тому подібного.
Як гадаєте, зможете піти на цей варіант без підтримки зовні?

«но иногда слезы шли ,если вспоминала что то хорошее,а мы всегда помним только хорошее в человеке !»;
Заметно, как Вы обобщаете, говоря МЫ ВСЕГДА...
Во-первых, не мы а, Вы склонны помнить только хорошее.
И, во-вторых, не всегда помнить.

Модель возвращаться к чему-то в прошлом сугубо ИНИДИВУАДАЛЬНА. И зависит от того, как устроена психика. Как привычным образом вытягивает из памяти те или иные картинки. Но главное, для ЧЕГО вытягивает. Вот спросите себя, ЗАЧЕМ я это делаю?
Наверняка придете к определенному ответу, чему-то вроде - а как иначе оправдать свою условную слепоту? И терпение того, что терпеть девушке с адекватной самооценкой НИКАК не допустимо.
Кстати, унаследованный от мамы способ близости с мужчиной здесь тоже угадывается.

И даже этот вопрос «ПОЧЕМУ ПАРЕНЬ ТАК СЕБЯ ВЕДЁТ?»;, скорее всего, из той же "оперы". Он про мотивы другого, а не про свои. И вот это место в истории, этот срез может служить точкой входа в Вашу личную судьбу и личную терапию.

А ведет он себя так, потому что Вы позволяли и давали повод ему так себя вести(!) Не давали бы, он бы и не вел. Во всяком случае с Вами наверняка. С другими, наверное, но не с Вами(!)

Доброго дня!
«Можливо переписка не є зрадою і я себе накрутила?»;
Якщо оці слова«Він їй говорив ,що кохає і так далі.»;
не зрада, то що? Дайте визначення.

« Я його пробачила так як сильно кохаю.»;
Маленьке, але принципове уточнення - почуття у сіміші з емоційною залежністю. Плюсом йде занижена самооцінка. У Вас занижена.

«Як мені з цим справитись?»;
Справитись, щоби що? Щоби зникли згадки про його листування з іншою жінкою? Щоби все було примарно ідеально?
Насправді, варто почати нарешті вчитись цінувати себе, якщо батьки такої можливості не дали. Звертайтесь до психолога і починайте з ним працювати.

«Я думала,что если у нас будет общий ребенок,что что-то изменится и этиего проявления непонимания сведуться к минимуму.»;
Вряд ли это хорошая идея. Общий ребенок ничего по сути не меняет, если понимания и уважения между партнерами нет.

«А здесь у меня своего мнения просто нет и когда я с чем то не согласна происходит такое...»;
Жаль, что своего мнения. Как же без него? Без него и человека как будто нет.
Одним словом, предстоит Вам состояться. То есть, обрести свое мнение. Психолог может с этим помочь.