Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Добрый вечер, Lina!
«1. Что можно сделать для сохранения этих отношений?»;
«2. Как выйти из состояния полной опустошенности и чувства использованности?»;
Примите мои слова поддержки.
А начну я с последнего вопроса, как выйти из состояния...

Для начала очень важно вспомнить о чувстве САМОЦЕННОСТИ. И, вернув его, исследовать, КАКИМ образом позволили себя использовать и опустошить?
Ведь использовать можно только того, кто позволяет с собой это проделать.
В этой связи вопрос - что помешало вовремя спохватиться, заметив первые звоночки равнодушия и отстраненности к Вам?
Каким образом в Вашей голове и сердце соседствуют взаимоисключающие вещи:
«из отношений практически полностью пропал секс. »;«Действительно его люблю и испытываю исключительно положительные чувства от пребывания с ним. »;
Объясните, если сможете - какие могут быть сильные чувства к мужчине, который Вас не хочет? То есть, когда нет взаимности.

«1. Что можно сделать для сохранения этих отношений?»;
Давайте вместе проясним и этот момент.
Предлагаю задать себе 10 раз вопрос, ЗАЧЕМ сохранять ТАКИЕ отношения, в которых:«из отношений практически полностью пропал секс»;
«Бытом занималась полностью я - уборка, готовка, покупка продуктов, уход за общей кошкой.»;
«начала ощущать себя просто его другом из-за отсутствия эмоциональной отдачи. »;
«"Я решил, что мне лучше одному. Не хочу вкладываться в отношения и строить их. Мне нужна полная независимость от всех. Не хочу заводить семью, не вижу смысла в отношениях, что не ведут к построению семьи. »;???

Возможно прозвучит резко, но, мне кажется, вместо любви проявляются признаки чего-то другого. Наверное, эмоциональной зависимости. И тогда лучше с этой проблемой обратиться к психологу.

Відредаговано автором 17-04-2024 20:14:12

Доброго вечора, Marina!
«І це явно я заплуталась в собі, не знаю чи це любов, чи суто завчка, як далі діяти з ним, бо я навіть не хочу тілесної близькості, поцілунків, інтиму, мені зовсім цього не хочеться,»;
Співчуваю Вам: жити без кохання - важке випробування, бо ані радості, ані задоволення воно не приносить.

На жаль, Ви опинилися в кризі стосунків, коли партнер виявися не тим, на кого Ви очікували. Тепер Ваші бажання і погляди не співпадають. Тяжіння зникло і почуття розвіялись. Але ж Ви його колись ОБИРАЛИ. Щось бачили, а чогось, дійсно, або було не видно, або Ви затуляли собі очі.

І от тепер стоїте на роздоріжжі. Куди зробити крок - невідомо? До того ж, багато речей стримує, аби просто піти.«не уявляю без нього життя, адже людина хороша, любить і поважає мене, та я довіряю йому.»;

На мою думку, ця ситуація дає шанс розібратись, яку модель життя у парі Ви збудували, що з нею не так. І що робити задля спроби разом з чоловіком прояснити Ваші цінності і погляди на спільне існування. Можливо, так би мовити, перезапустити стосунки

Співпрацю з сімейним психологом розглядаєте?
Чоловікові такий крок пропонували?
Якщо він відмовляється, тоді доречно Вам йти у взаємодію з психологом самій. Бо треба ж подбати про себе. Зрозуміти себе, як обираєте партнера, як будуєте відносини.

Добрый вечер!
«ЧТО СО МНОЙ НЕ ТАК?»;
Наверное, себя не любите и не цените.

«Посоветуйте пожалуйста как быть и с чего начать🙏»;
В совместной и кропотливой работе с психологом взрастить внутри вначале ПРИНЯТИЕ себя. А в последующем - внимание, уважение, заботу, бережное отношение(!)
По итогу многое, если не все станет на свои места.

Здравствуйте!
«Проживаю за границей и чувствую постоянную тревогу за материальное благополучие.»;
Ваше материальное состояние как изменилось за последние год-два?
Насколько я понимаю, на данный момент работа у Вас есть. Какие потребности позволяет закрывать заработок на этой работе?

«Страх снимают на время только таблетки 💊»;
Вы сами себе назначили таблетки или врач прописал?
Если врач, то рекомендовал ли он Вам посещение психолога?

«как избавиться от этого, мешает мыслить и действовать»;
Психотерапия позволяет решить проблему тревоги и страхов.
Тревога обычно коренится в глубине психики человека. То есть она ищет способ для выражения и находит какую-то сферу жизни человека, где бы ей было "удобно" разместиться.
Скажите, как давно тревожитесь? Прежде замечали состояние тревоги?

И еще один вопрос. Представим, что тревога ушла. Как бы Вы мыслили и действовали?

«Получается, я не счастлив внутри? И это моя проблема.....»;
Проблема есть. Вы в поисках счастья в своем привычном, не до конца осознаваемом представлении.

«Я был не прав или прав в том что интересовался?»;
Не о правоте речь, как и дело вовсе не в ней.
Есть что-то внутри Вас, что формирует и определяет Вашу линию поведения. Это нужно исследовать. Не спеша. Вдумчиво и глубоко.

Есть то, что уже заметно, поскольку лежит на поверхности. Как, например, вот это заблуждение - «могу жить для кого-то, что могу делать кого-то счастливым»;
Если говорить в категории Желания сделать кого-то счастливым, то это стремление сродни феномену игры в сверхответственность со всеми вытекающими, как Вы, пожалуй, догадываетесь, нехорошими последствиями.
На самом деле, невозможно кого-то со стороны сделать счастливым(!) Это свойство быть счастливым находится внутри самого человека.

Но что-то людей толкает в эту сторону. И у этого "что-то" есть множество своих внутренних пружин и мотивов. Хорошо бы с ними познакомиться, а потом разобраться. Иначе можно и дальше совершать подвиги сродни мифическому Гераклу, но все для кого-то, а не ради удовльствия и радости собственной жизни(!) А потом быть "отравленным собственной женой", как тот же Геракл.

Відредаговано автором 17-04-2024 11:18:16

«Но я двигался легко в отношениях, спокойно, не спеша, она же постоянно в каких-то проблемах и суете, я старался с ней говорить о том про что она молчит, а у меня были на это поводы. Я же вижу что ее что-то беспокоит, но она молчит всегда как партизан.»;
Туман недосказанности, изживания прошлых травм и даже трагедий в отношениях призван подогревать интерес увлеченного партнера. А как же иначе?! Иные в этом мастерстве поднимаются выше Эвереста.

Відредаговано автором 17-04-2024 10:22:21

Доброго ранку!
«мені здається що чоловіки не захочуть бути зі мною, я не буду їм подобатись, люди будуть боятись торкнутись мене, чи просто знаходитися поряд, будуть тикати пальцями, чи кривитися»;
Мені здається - написали Ви. Проте "здається" - це ж дієслово, яке відображає площину уявного. Тобто НЕ РЕАЛЬНОГО(!)
А як буде насправді, поки що ніхто достеменно не знає і тому ствердно сказати не може. Чи не так?

По-друге.«я не знаю як з цим боротись»;
Заявляєте, що не можете боротись зі своєю уявою. А навіщо з нею боротись? Треба просто жити. Займатись тим, що Вам подобається. Чого душа прагне.

«і як прийняти цей факт щоб мені стало просто легше жити»;
Вважаю, прийняття відбувається поступово через розфокусування проблеми. З цим допомагає психолог.

Доброго ранку!
«Проблема моя полягає в тому ніби я живу не своєжиття»;
Ніби чи насправді живете не своє життя?
А якщо добре розумієте, яке воно НЕ СВОЄ, то зможете уявити (краще в деталях) образ СВОГО життя.

Пропоную - створіть його прямо тут, на форумі. Потім подивимось, яку відстань Вам належить пройти, аби дістатись бажаного.

До речі, казочку про Буратіно пам'ятаєте. Там у нього був довгий ніс як символ нестихаючої зацікавленності шукати країну мрій.
Відповідно, Ваші сила зацікавленості та бажання змін більше або менше, ніж у казкового героя?

Доброе утро!
«Мне ничего не понятно, человек сегодня один, а завтра другой, как принимать эту ситуацию и как действовать?!»;
Во-первых, сочувствую Вам. Мозг в замешательстве от вопроса, как же так - вечером одно, утром прямо противоположеное? То люблю, то мы расстаемся.
Тут и в самом деле может крыша поехать. Однако... поехать может у того, кто все воспринимает буквально. Кто встрял в происхоядщее по самые не хочу, утратив способность видеть происходящее как бы со стороны. То есть, более менее целостно и объективно.

Во-вторых. Как принимать эту ситуацию? Вначале по-возможности выпустить чувства на волю. Выговориться. Выписать на бумагу все-все чувства и эмоции в привязке с фактами и событиями. Можно с психологом - чтобы лучше понять себя и природу своего восприятия вкупе с реагированием. Этот шаг поможет голове "протрезветь". Иными словами увидеть себя и все, что происходило, в подлинном свете.
И мне сдается, что сценарий Вашей связи может иметь множество подводных камней. В работе с клиентами неоднократно сталкивался с подобным сюжетом. Мужчина воспламенялся, вот как Вы «начало этих отношений были очень красивыми и стремительными, полное понимание между нами, словно мы знаем друг друга годами. Все идёт просто буквально идеально, мы проводим максимально много времени вместе.»;
«был окрылённый любовью»;
«Я действительно их безумно полюбил двоих и максимально начал отдаваться им, я хотел строить семью. Ей это нравилось и нравилось безумно мне»;
, а женщина поощряла его страсть. Вопрос - для чего?

В тех случаях, что известны мне, ответ вскрывался гораздо позже, однако любящий мужчина его в упор не хотел замечать. Не хотел на беду себе признавать уже на старте. Причем, "слипание и разрывание" происходило по десять, а иногда и более раз - из огня да в полымя.
В качестве благодарности за разрешение приблизиться к "святыне" приносились щедрые дары. Всегда по возрастающей - драгоценности, шубы, автомобили...
И всякий раз после "уйди постылый" никаких вразумительных объяснений. Для чего - чтобы с крючка не сорвался.

Вот проследите динамику отношений, учитывая и это
«Она дала вот потом какой ответ:
ХОЧУ ГАРАНТИ
ХОЧУ чтоб было все нормально
Нужна пауза
Потом пишет вот так: Мне нужно разобраться.
Почему я такая удобная для мужчин. Это моя огромная проблема!»;
Какая удивительная смесь искренности, недосказанности, завуалированного призыва, интриги, неопределенности и прочих обворожительных приемов.
Кстати, если почитаете Ф.М. Достоевского, его, например, "Дядюшкин сон" всего этого вкусите сполна.
Ну да бог с ним, с классиком.

Главное разобраться в том, что движет Вами? В Вашей уязвимости? В Ваших мотивах добиваться той, хто Вас отвергает?

Допускаю, что в своих комментариях могу ошибаться. Но моя интуиция подсказывает, что вероятность ошибки ничтожно мала.

«Є така думка, що можливо лише зараз, у 27 років я дозволила собі те, що мала б дозволити будучи ще підлітком.»;
Гадаю, що не лише думка, а ще й відчуття. Навіть в термінах ПОТРЕБИ.
Хочу Вас із цим привітати)

«повірте, я майже нічого їм не розповідаю, аби не приносити їм хвилювань і щоб потім вони не хвилювали мене своїми хвилюваннями.»;
Я Вам вірю. Це правда. Як правда і те, що є пересторога бути щирою і відкритою. Тому, звісно, це суттєво ускладнює стосунки. Вони перебувають в стані напруженості як струна, а хотілося щоб були вільними, невимушеними, прихильними.

«Тому я б сформулювала швидше так: не стільки батько втручається в моє особисте, скільки я сама на себе тисну його образом в своїй голові.»;
Згоден з Вами - дуже точне формулювання. І цінність його не стільки у визначенні і підборі слів, скільки в тому напрямку, що в собі містить. Образ ТАКОГО батька всередині. Це такий інтроект, який постійно підживлюється висловами і поведінкою реального батька під час зустрічей.
Тому в діалог з образом батька потрібно ввести ДОРОСЛУ частину себе, яка нічого не боїться, яка невразлива. Що означає сильна і цілісна. Реалізувати цей задум дозволяє співпраця з психологом, в арсеналі якого є відповідні стратегії та засоби допомоги.

«Якщо я ці теми поставлю під заборону, то йому не буде про що і говорити зі мною.»;
Припускаю, як згодом у Вас виникне бажання поспілкуватись з батьком у СВОЄМУ форматі. Можливо, поділитись емоціями дитинтства, власним сприйняттям його тоді і зараз. Не виключаю, що захочете визначити і довести йому в словах його роль у Вашому житті. Погодьтесь, це теж ТЕМА для розмови між рідними людьми. Але на все свій час.

«А я і не хочу говорити ні на ці теми ні на будь які інші.»;
Якщо так, то поставлю сакраментальне питання - а навіщо взагалі мати з ним справу? Не поспішайте з відповіддю. Поспіх тут шкодить.

«Але звісно, я можу помилятися.»;
Навпевно, Ви все ж таки близькі до істини.

«Якщо будете зволікати ще місяць, два, півроку, чи зможете отримати бажане?»;
У Вас є відповідь? Я її чомусь не побачив.

«і за себе, а вдруг на новій роботі я не пройду іспітательний срок, або не буду справлятись, стресувати, то я буду жаліти за цією роботою»;
От цього невротичного розділення треба позбавлятись. Або Ви приймаєте рішення і доводите його до реалізації. Або не треба сіпатись.
На шляху може бути все, що завгодно, - не пройдете випробувальний термін, не впораєтесь, будете стресувати і будете жіліти... Проте замість Вас із цими викликами ніхто не впорається. Лише Ви.

Отже, головна проблема - невпевненість в собі. Тому нею варто зайнятись. А психолог обов'язково допоможе.

«перше я хочу іншу роботу, де б я була занята і ефективна весь день, і друге більша зп. На цій роботі я вже вичерпала себе»;
Дякую. Тепер зрозуміло, в чому Ви зацікавлені.
Спробую підійти до питання не стандартно. Якщо будете зволікати ще місяць, два, півроку, чи зможете отримати бажане?

І ще. Ви більше хвилюєтесь за благополуччя і емоційний стан директора чи за себе?

Доброго дня!
«Боюсь саме почати розмову. його реакції. не знаю як реагувати. а ще страх, чи не знаю як назвати це відчуття, сказати про збільшення зп. іі не вистачає, але й роботи не багато. Як подолати себе.»;
Іноді страх допомагає зібратись і сконцетруватись перед обличчям небезпеки. Проте, схоже, це не той випадок. В даному разі він впливає на Вас негативно.
Водночас потрібно з'ясувати, ЧОГО Ви, насправді, хочете, бо з Вашого тексту це складно зрозуміти. Або Ви бажаєте звільнитись, або хочете підвищення зарплатні?
Погодьте, мова йде про різні сценарії бесіди.

«Як подолати себе.»;
Подолати себе - звучить, як перемогти собе, як себе підкорити.
А чому б не поставити питання під іншим кутом - як розібратись в собі? Як визначитись? Як обрати дієву модель спілкування? Як себе підсилити, не концентруючись на власних обмеженнях?

Доброго дня, Яно!
«Я відчула себе більш дорослою, коли дозволила собі не мовчати і нарешті стати проти нього. »;
Дуже добре розумію Вас і Ваші почуття. Проте... хочу донести до Вас кілька міркувань.

Перше. На мій погляд, не варто розглядати ситуацію під таким кутом, ніби потрібно стати ПРОТИ нього. Це зазвичай підліткове бажання супротиву і навіть бунту проти батьківської моделі життя(!)
Спробуйте змінити вектор - СТАТИ за СЕБЕ(!)
Цікаво, що відчули, коли уявили становище, в якому Ви за себе?

Виходячи з цієї парадигми, постає питання, а що насправді значить - "Я за СЕБЕ?" А значить, в першу чергу, те, що Вам НЕМАЄ потреби радитись з батьками, шукати їх схвалення або дозвіл приймати дорослі рішення. І, взагалі, жити своє ОКРЕМЕ життя(!)

Тож, в реальності виходить, що не стільки батько втручається у Ваше особисте, а скільки Ви приносите свої сумніви і хвилювання в батьківську родину. Це друге міркування.

До речі, з якого дива вважаєте батька нарцисом? Я б радив уникати оцих ярликів, попри те, що вони популярні, але часто й густо не відповідають науковому визначенню.

Батько, вважаю, таким способом проявляє турботу про Вас, як вміє, як його навчили. Так, не дуже розумно і виважено, дещо недолуго. Можливо, через власну тривогу щодо Вашого благополуччя, через брак усвідомлення наслідків і тому подібне. Але він Вам точно не ворог(!)

«Як поводитися з батьком щоб він перестав вмішуватися? »;
Коротка відповідь "по-дорослому". З любов'ю і вдячністю. Разом з тим ввічливо і конструктивно. Тобто м'яко по формі, але твердо по суті. Наприклад, "Тато, я тебе люблю і поважаю, проте коли мені знадобиться з тобою порадитись, я звернусь до тебе з запитанням. А поки що такої потреби не виникло, спілкуємось на будь-які інші теми. Вдячна тобі за розуміння".
Як вважаєте - зможете?

В разі, якщо впененості в собі бракує, то варто попрацювати деякий час з психологом заради підвищення самооцінки і завершення сепарації від батьків.

Відредаговано автором 16-04-2024 11:03:31