Обсуждение '«Плохие» чувства'

Всего комментариев: 10

Цікавить мене злість. Що робити якщо тебе часто злить те, що близька людина робить? Власне певний елемент шаблону поведінки? Конкретніше, коли я не згідна з тим з планом дій чоловіка, то він починає мене переконувати, логічні доводи давати, різними словами те саме розказувати.. мене це злить і швидко виснажує і він почувається виснаженим теж. В результаті я погоджуюсь тільки, щоби припинити лекцію.
Сьогодні дізналася, що понижений тиск (моя ситуація) це - невиражена агресія.
Останнім часом я вирішила змінити тактику і якщо це побутові дрібниці, то погоджуватися. Це зберігає нам нерви і час. Але я не впевнена, що це - правильна (для мене, нас) тактика, частинка мене все-одно залишається незадоволеною.

Як виражати цю злість та агресію, щоби не шкодити стосункам? (Так, я - з тих хороших дівчат, дітей, яким мама не дозволяла виражати незадоволення нею)

Здравствуйте. Можете подробнее написать о том, что именно вас злит? Какой-нибудь конкретный пример.
У нас повністю запліснявіли окуляри для басейну і в тій же косметичці була шапочка для ванни, на якій не було видно ніякої плісняви. Я хотіла скористатися шапочкою, але він попросив, щоби я цього не робила. Я не розуміла чому, адже плісняви на ній не видно ні краплини. Зазвичай він би почав пояснювати чому не слід нею користуватися, переконувати мене, щоби я навіть не торкалася її. На це може піти 5-10-15 хв, залежить від того на скільки швидко я здамся.

Правда, у цій саме ситуації (вона найостанніша) я зробила по-іншому. Спершу я все-одно хотіла зробити по-своєму таємно (інколи так роблю, але відучуюся), але потім вирішила, що мені це не принципово і знайшла інше рішення проблеми. Я так йому і сказала, що не згідна, але зроблю так як він просить. Він втішився. Але десь мене все ще гризе, що є спосіб настояти на своєму, не псуючи нервів одне одному, і таким чином, що я буду не почуватися як жертва, що мене утискають

Бесплатная рассылка интересностей!

То есть у вас нет возможности сказать: "я хочу поступить по своему, потому что я так хочу, а ты поступай по своему" ?
Возможно в данной ситуации ваш муж тревожился о здоровье из за плесени? Он очень внимательно относится к этому вопросу (здоровье) и хочет все контролировать?

Можливість є, але треба вміти чітко сказати, наважитися, можливо. Буває, що мені це вдається, але для цього мені треба розізлитися, відчути злість і сказати "я зроблю як хочу".
Один раз було що він просив мене бути тихше ввечері, скрутити гучність музики. Тоді у нас був період конфлікту і я дозволила собі розізлитися і сказати, що мені байдуже, навіть дверцятами шафок гримнула. Він сказав, що нарешті побачив справжню мене, а я нарешті відчула свою силу. Але така реакція швидше виняток, ніж правило..
В ситуації з пліснявою ви правильно зрозуміли. Він хвилювався за здоров'я і хоче контролювати. У мене, до речі, теж є така фішка з контролем. Але у наших стосунках я більше віддаю йому контроль. І ми по-трохи, на помилках, часто з конфліктами, вчимося відпускати контроль і більше довіряти одне одному

Да, когда есть сложность в проявлении агрессии, то страшно заявлять о своих потребностях, как будто это разрушит отношения или даже другого человека. В вашем случае, чтобы отстоять себя, надо разозлиться сначала. Но это для вас очень энергозатратно. Легче промолчать, но и этот способ не совсем подходит, так как копится недовольство и раздражение.
И вы правильно отметили в вашем первом вопросе, что это свойствено "хорошим и правильным" мальчикам и девочкам.

Агрессию необходимо учиться проявлять, как бы страшно это ни было. Тогда это не будет разрушать ни вас, ни отношения. Получается, что в даннной ситуации ваш муж повел себя по отношению к вам как к ребенку, а вы в свою очередь ощущаете себя ребенком, не имеющим своего права пусть и на ошибку.
Дякую! Проявляти агресію відкрито не є енергозатратним, навпаки, це додає енергії. Але треба навчитися долати страх перед агресією...
поддерживают: 1

Yanamuzick

Когда мы раздражаемся и злы,
обижены, по сути, мы на то,
что внутренние личные узлы
снаружи не развяжет нам никто.
И.Губерман

galanika, добрый день) С Губерманом соглашусь лишь отчасти. Но и внешние источники раздражения никто не отменял и то, что мы на них раздражаемся тоже нормально. Это же сигналы. Можно просто отойти в сторонку, уйти совсем и избегать то, что нам не подходит. Мы же не можем быть всеядными) На место слова "раздражены" можно поставить другое слово.
Чтобы прокомментировать статью, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

qr