Обсуждение '«Плохие» чувства'

Всего комментариев: 10

Цікавить мене злість. Що робити якщо тебе часто злить те, що близька людина робить? Власне певний елемент шаблону поведінки? Конкретніше, коли я не згідна з тим з планом дій чоловіка, то він починає мене переконувати, логічні доводи давати, різними словами те саме розказувати.. мене це злить і швидко виснажує і він почувається виснаженим теж. В результаті я погоджуюсь тільки, щоби припинити лекцію.
Сьогодні дізналася, що понижений тиск (моя ситуація) це - невиражена агресія.
Останнім часом я вирішила змінити тактику і якщо це побутові дрібниці, то погоджуватися. Це зберігає нам нерви і час. Але я не впевнена, що це - правильна (для мене, нас) тактика, частинка мене все-одно залишається незадоволеною.

Як виражати цю злість та агресію, щоби не шкодити стосункам? (Так, я - з тих хороших дівчат, дітей, яким мама не дозволяла виражати незадоволення нею)
Здравствуйте. Можете подробнее написать о том, что именно вас злит? Какой-нибудь конкретный пример.
У нас повністю запліснявіли окуляри для басейну і в тій же косметичці була шапочка для ванни, на якій не було видно ніякої плісняви. Я хотіла скористатися шапочкою, але він попросив, щоби я цього не робила. Я не розуміла чому, адже плісняви на ній не видно ні краплини. Зазвичай він би почав пояснювати чому не слід нею користуватися, переконувати мене, щоби я навіть не торкалася її. На це може піти 5-10-15 хв, залежить від того на скільки швидко я здамся.

Правда, у цій саме ситуації (вона найостанніша) я зробила по-іншому. Спершу я все-одно хотіла зробити по-своєму таємно (інколи так роблю, але відучуюся), але потім вирішила, що мені це не принципово і знайшла інше рішення проблеми. Я так йому і сказала, що не згідна, але зроблю так як він просить. Він втішився. Але десь мене все ще гризе, що є спосіб настояти на своєму, не псуючи нервів одне одному, і таким чином, що я буду не почуватися як жертва, що мене утискають

Бесплатная рассылка интересностей!

То есть у вас нет возможности сказать: "я хочу поступить по своему, потому что я так хочу, а ты поступай по своему" ?
Возможно в данной ситуации ваш муж тревожился о здоровье из за плесени? Он очень внимательно относится к этому вопросу (здоровье) и хочет все контролировать?
Можливість є, але треба вміти чітко сказати, наважитися, можливо. Буває, що мені це вдається, але для цього мені треба розізлитися, відчути злість і сказати "я зроблю як хочу".
Один раз було що він просив мене бути тихше ввечері, скрутити гучність музики. Тоді у нас був період конфлікту і я дозволила собі розізлитися і сказати, що мені байдуже, навіть дверцятами шафок гримнула. Він сказав, що нарешті побачив справжню мене, а я нарешті відчула свою силу. Але така реакція швидше виняток, ніж правило..
В ситуації з пліснявою ви правильно зрозуміли. Він хвилювався за здоров'я і хоче контролювати. У мене, до речі, теж є така фішка з контролем. Але у наших стосунках я більше віддаю йому контроль. І ми по-трохи, на помилках, часто з конфліктами, вчимося відпускати контроль і більше довіряти одне одному
Да, когда есть сложность в проявлении агрессии, то страшно заявлять о своих потребностях, как будто это разрушит отношения или даже другого человека. В вашем случае, чтобы отстоять себя, надо разозлиться сначала. Но это для вас очень энергозатратно. Легче промолчать, но и этот способ не совсем подходит, так как копится недовольство и раздражение.
И вы правильно отметили в вашем первом вопросе, что это свойствено "хорошим и правильным" мальчикам и девочкам.
Агрессию необходимо учиться проявлять, как бы страшно это ни было. Тогда это не будет разрушать ни вас, ни отношения. Получается, что в даннной ситуации ваш муж повел себя по отношению к вам как к ребенку, а вы в свою очередь ощущаете себя ребенком, не имеющим своего права пусть и на ошибку.
Дякую! Проявляти агресію відкрито не є енергозатратним, навпаки, це додає енергії. Але треба навчитися долати страх перед агресією...
поддерживают: 1
Yanamuzick
Когда мы раздражаемся и злы,
обижены, по сути, мы на то,
что внутренние личные узлы
снаружи не развяжет нам никто.
И.Губерман
galanika, добрый день) С Губерманом соглашусь лишь отчасти. Но и внешние источники раздражения никто не отменял и то, что мы на них раздражаемся тоже нормально. Это же сигналы. Можно просто отойти в сторонку, уйти совсем и избегать то, что нам не подходит. Мы же не можем быть всеядными) На место слова "раздражены" можно поставить другое слово.
Чтобы прокомментировать статью '«Плохие» чувства', авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

qr