Самооцінка! Звідки береться і як на неї впливати?

Всім привіт, дорогі друзі! З вами @rudyi.psy

⠀

Сьогодні ми поговоримо про одну з найпоширеніших тем у психології, яка тим не менш увінчана великою кількістю міфів та неправильних трактувань. Ми висвітлимо тему самооцінки, а також розберемось чому вона не така як ми зазвичай її уявляємо.

⠀

Для висвітлення цієї тематики нам потрібно поглянути з кількох сторін на феномен самооцінки, розібратися у причинах її виникненн, формах прояву та можливості корекції.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

⠀

Найперше, що я б хотів проігнорувати у даному дописі- це власне класифікація самооцінки, оскільки над її поділом на адекватну, завищену і занижену точиться багато суперечок і не існує єдиної думки стосовно її вірності. 

⠀

Якщо самооцінка вважається адекватною, завищеною, або заниженою нам потрібно дати відповідь на запитання відносно чого вона такою оцінюється. Тут все стає куди зрозуміліше, оскільки оцінка людиною себе найчастіше відбувається на основі двох важливих параметрів: рівень домагань та рівень досягнень.

⠀

Рівень домагань при цьому виступає як якась уявна планка поставлених перед собою цілей, обов’язкових для досягнення конкретною людиною. Рівень досягнень- це суб’єктивна оцінка отриманих результатів у відповідності до поставлених перед собою цілей.

⠀

Виходить, що магія самооцінки твориться навколо цих двох параметрів і для її корекції потрібно безпосередньо впливати на один із них, або ж обидва. Здавалося б, що все дуже просто-у людини високий рівень домагань і низький рівень досягнень, що призводить до низької самооцінки. В такому випадку для підняття самооцінки достатньо вплинути на один із цих двох параметрів: або зменшити рівень домагань-знизити планку поставлених перед собою завдань, або ж підняти рівень досягнень- отримати більше результатів, які можна відчути, посмакувати, потримати в руці і т.д. 

⠀

На мою думку саме від цього процесу пішов один з найвідоміших висловів у практичній психології: «Не можеш змінити ситуацію-зміни відношення до неї!», або простіше кажучи-потрібно зменшити свій рівень домагань. І далеко не завжди це хороша ідея, оскільки в даному процесі можна відмовитись від особистісно важливих для людини потреб, які несуть важливу функції у формуванні її психічного, а іноді і фізичного благополуччя.

⠀

Феномен самооцінки не настільки простий, оскільки вважається, що вона не природжена структура, яка з’являється у людини з появою на світ. В процесі формування самооцінки вирішальну роль відіграє явище інтеріоризації-це коли сума оцінок інших людей по відношенню до мене (найчастіше батьків) трансформується у моє власне до себе відношення. 

⠀

Після народження у маленької людини ще не має відношення до себе як до суб’єкту реальності. Довгий час перебуваючи в утробі матері малюк сприймав своє тіло як єдине ціле із тілом мами і відокремившись після народження ще певний проміжок часу він не сприймає себе як Я і його ставлення до себе формується на основі відношення інших людей до нього. 

⠀

Якщо говорити мовою величних психологів, які досліджували даний феномен Л. Виготського, Леонтьева та інших, інтерперсональне стає інтраперсональним. Міжособистісне, тобто те, що проявляється в зовнішньому світі стає внутрішньособистісним, тобто частиною власної психіки, в тому числі і оцінка людиною самої себе.

⠀

Можливо, що з усвідомлення цього процесу і пішло стійке уявлення психоаналітиків, що всі особистісні проблеми родом з дитинства. Все ж таки далеко не всі, але чимало з них. Отже якщо дитина зростала в середовищі, де на неї навішуються ярлики відповідності (ти повинен бути...), формується надвисокі вимоги (не маєш права на помилку), даються установки знецінення (ти нікчема, ні на що не вартий) і т.д., то така дитина цілком може інтегрувати це все у свою структуру психіки і уже в дорослому віці мати через це доволі серйозні проблеми. 

⠀

Наприклад постійні прояви поведінки спрямовані на уникнення (домінуючою в житті такої людини є мотивація уникнення невдач), сумніви у власних можливостях, знецінення будь-яких власних навіть значних досягнень і знижений настрій у зв’язку із так званою низькою самооцінкою.

⠀

Саме тому в психотерапії людей із заниженою самооцінкою іноді важливе знаходження та ідентифікація значущої фігури минулого, яка давала дисфункціональні оцінки (щоб зрозуміти чому), а також знаходження або виокремлення значущої фігури в теперішньому, до досягнень, або прикладу якої захочеться наблизитись (щоб зрозуміти як). 

⠀

При цьому я вважаю, що куди важливіше визначити для себе об’єкт для наслідування серед реальних людей, а не медійних образів, вигаданих персонажів чи історичних особистостей (це обожнюють робити клієнти із заниженою самооцінкою). 

⠀

Досягнути вершин спортсмена Василя із сусіднього підїзду чи кандидата у доктори наук із паралельного класу Михайла куди більш реально, ніж завідомо ставити перед собою планку досягнень особистості, яка вплинула на хід світової історії. В останньому випадку завищена планка (високий рівень домагань) не призводить до більшої активності чи продуктивнішої діяльності, а найчастіше навпаки – до стагнації, апатії та бездіяльності . Цю тему прекрасно висвітлено у книзі Тала Бен-Шахара «Парадокс перфекціоніста». Ознайомтесь з нею, якщо вважаєте, що для продуктивної діяльності потрібне існування відповідних умов, складання в один ряд зірок, талан і т.д.

⠀

Пролити світло на мотивацію до діяльності в суміші із задоволення власним життям спробував канадський психолог із українським корінням Альберт Бандура описавши теорію самоефективності особистості. Вміння отримати результати своєї діяльності та побачити сенс власного існування відіграє важливу роль у формуванні самооцінки. Бандура зауважив, що віри в існування позитивного результату та його загальної для нас привабливості не достатньо для формування мотивації індивіда. Також необхідна віра, що саме цей конкретний індивід зможе впоратися з певним видом діяльності, який призводе до результату – тобто індивіду потрібно володіти самоефективністю. 

⠀

Не просто вірити в те, що результат можливий, тобто те, що я хочу отримати - в принципі реальне досягнення. Людині потрібно вірити в те, що саме Я зможу досягнути цього результату. А це вже позитивна оцінка себе (самооцінка) перед якоюсь діяльністю.

⠀

Бандура вважає що існує 4 джерела самоефективності: досвід власних успіхів, спостереження за чужими досягненнями, вербальні переконання, сприйняття власного емоційного стану.

⠀

Саме тому в процесі психотерапії людини з низькою самооцінкою психологи часто працюють саме із цими компонентами психіки. 

⠀

Ми згадуємо позитивний досвід власних успіхів у минулому, щоб будувати фундамент впевненості на його основі. Ми шукаємо в зовнішньому світі значущу фігуру для людини у якої є той контакт зі світом (досягнення, прагнення, оточення), яких я хочу досягнути. 

⠀

Ми виявляємо дисфункціональні переконання та установки, які були отримані чи то внаслідок процесу інтеріоризації чи то складені на основі власного суб'єктивного досвіду ( ти нікчема, невдаха, в тебе нічого не вийде) і т.д. А також ми створюємо умови для сприйняття власного емоційного стану, з чим наприклад прекрасно впорається клієнтцентрована психотерапія.

⠀

Робота над позитивною оцінкою себе та своїх можливостей є кропіткою та тривалою. Звичайні афірмації, по типу "Все буде добре", "Я з усім справлюсь", "Я люблю себе", " "Я досягну бажаного" допоможуть далеко не завжди, якщо взагалі будуть мати хоча б якийсь ефект. Такий тип самонавіювання діє тільки при певних умовах і на певних людей (кожна людина має різний ступінь навіюваності).

⠀

Втім якщо вам допомагають афірмації-то це добре. Що стосується наукової природи такої допомоги, то її уже дуже давно спростовано. Детальніше експерименти зі спростування ефекту афірмацій я описував у давньому дописі "Чому афірмації не допомагають на відміну від психотерапії?"

⠀

Ми починали з розкладання самооцінки на рівень домагань та рівень досягнень, згадували про суб'єктивність її поділу на занижену, адекватну та завищену. 

⠀

На завершення хочеться зауважити, що не завжди корені наших проблем мають внутрішню природу, іноді ми невдоволені тими речами, які нас оточують, або бажаємо того, що відсутнє у нашому житті. В такому випадку потрібно дати собі відповіді на запитання, які носять фундаментальний характер для усвідомлення себе як унікальної особистості. Завжди потрібно починати саме із запитань.

⠀

Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, підписуйтесь на мої сторінки в соцмережах, коментуйте та поширюйте! Для вас це питання кількох кліків, а для мене-можливість бути побаченим та почутим тими, кому це дійсно потрібно. Будьте щасливими!

Опубликовано 2021-05-23 в 16:33:04