Question

02-04-2013

Доброго дня!

Мені 26, минулого року я одружилась. Живемо наразі з моїми батьками.
В 21 рік я схудла на 20 кг, до того моя вага була близько 65кг(ріст 165см). Місячні в мене і до того були нерегулярні, після - пропали зовсім. Вагу набирала довго, спочатку спілкувалась з психологом. Через рік мене направили лягати в стаціонар. Я відмовилась і сама набрала ту вагу, яку від мене вимагали, щоб усі відчепились-)Але місячні так і не появились.
З того часу я періодично приймала гормони. Мій лікар постійно підштовхувала мене до того що мені потрібно народити дитину щоб цикл налагодився. Для цього вона пропонує серію УЗД, штучну стимуляцію овуляції…
Незнаю наскільки я готова, але дитину в будь якому випадку хочу, здорову. Але не хочу щоб це було штучно! Якщо в мене немає місячних - значить ще є якісь невирішені запитання.
Але що робити – незнаю, я розгублена.

Зараз я перестала пити гормони, місячних немає і я від цього всього постійно напружена.
Крім того я часто відчуваю слабкість та втому, погіршився зір. Спочатку були проблеми зі стопами, шлунком, потім шиєю, тепер з колінами. Важко об’єктивно оцінити наскільки вони серйозні, оскільки я вмію «робити з мухи слона».

Зараз моя вага 55кг, мені подобається як я виглядаю і поправлятись ще - я не дуже хочу.
Але мій психологічний стан і здоров’я мені не подобаються. З того часу як я схудла мені постійно говорили що худнути це погано, тому зараз я вагаюсь чи нормально те що я не хочу більше поправлятись?Чи я досі хвора? Часом мені здається що розсипаюсь, і я починаю боятись і переживати за своє здоров’я, злюсь на себе за те що хворію, за те що сама зробила собі ці всі проблеми, за те що не думала про наслідки раніше і не цінувала те що маю…

Поправитись мені допомогла робота та творчість. Але зараз, як тільки я починаю чимось захоплюватись – зразу хворію. Розум в тумані і я зависла в повітрі. Моє тіло наче змушує мене вирішити це питання.

Гормони птити не хочеться, сам цикл не налагоджується, до добавок, травичок, гадалок і екстрасенсів і всього решта чого я не розумію довіри в мене мало (дещо вже перепробувала). І віра в те що все виправиться часом зникає.

Хочу почути думку збоку. Чи варто мені витрачти час на пошуки? Можливо краще приймати гормони і вірити в те що завагітнію і тоді гормональний фон та настрій налагодяться?
Чи спочатку варто вирішити проблему в собі? Психоаналіз це добре, але які ще методи можуть мені допомогти?
Можливо підкажете, які мої думи мені заважають, на чому варто зосередитись?

Дякую

Вопрос от: Snigana; Возраст: 26

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

04-04-2013 16:06:01Дополнение от автора

Дякую усім за відповідь

Рідні мені допомагають, як можуть. Нажаль, вони мене не до кінця розуміють. На думку моєї мами я сама придумую собі проблеми. В чоловіка логіка в принципі та ж (з ним я позанйомилась коли моя вага була вже нормальна). Є ще бабця яка дуже любить когось лікувати та виховувати. Тому їй розповідати нічого не можна.
Я вже багато разів пробувала просто займатись тим що мені цікаво і не думати про погане. Можливо я роблю щось не так, але складається таке враження що роботою я хочу просто відволіктись. Зявляється докір - що жінка має сидіти вдома, прибирати та готувати їсти. Я себе лише в такій ролі не бачу. В голові постійно крутяться якісь сумніви та страхи, невпевненість у майбутньому - і відповідно з’являються проблеми зі здоров'ям. Раніше робота приносила задоволення - тепер втомлює. Недостатньо сил та енергії втілити всі задуми- і це мене турбує та лякає.

До лікарів я зверталась досить багато і традиційних і нетрадиційних. Вони не знають що зі мною робити. Знову заварювати цю всю катавасію, чесно кажучи, не хочеться.
Позицію офіційної медицини на мою проблему я вже для себе зрозуміла. Просто боюсь що якщоі надалі прийматиму гормони - з них вже потім не злізу.
Я намагаюсь зрозуміти що я роблю не так, що потрібно міняти щоб не залежити від таблеток, щоб організм сам працював так як треба. Де розірвати це замкнуте коло?
Можливо це проблема знайти себе як жінку…намагаюсь шукати

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ольга Иванченко · Answer 1 · 2013-04-02 20:57:09

Из Вашего описания первая мысль у меня - необходимость консультации у толкового гинеколога-эндокринолога. Именно такого специалиста, не просто гинеколога.
А психологическая поддержка (если Вы сама ощущаете, что нуждаетесь в ней) никогда не будет лишней. И Вам выбирать в каком напралении психологии искать специалиста. Благо, сейчас такое время, что найти информацию и о гештальт-терапии, и о психоанализе, и о НЛП и.т.д можно.
Кроме того, я часто сталкиваюсь с тем, что психологические сложности, которые были у женщины до беременности и родов, с появлением ребенка, мягко говоря, никуда не пропадают.
Удачи Вам.

Оксана Валериевна Егорчева · Answer 2 · 2013-04-03 00:20:33

Ольга! Насколько я поняла, свое состояние вы описываете как нервную анорексию. Как известно, эта проблема комплексная. Основной фон заболеваня - депрессия, поэтому,1) нужно грамотное назначение антидепрессантов у врача -психиатра. Задействована вся личность в целом, поэтому, 2)нужен психолог - психотерапевт(психоаналитик, гештальттерапевт, когнитивн., и др.направления). Одним из ярких проявлений анорексии, является отсутствие месячных, поэтому,3)нужен гинеколог -эндокринолог. Каждый делает свою работу. Но самое главное, 4)Вы сами можете "разрешить" себе выздоровление.

Юлия Александровна Фалеева · Answer 3 · 2013-04-03 11:01:08

Здравствуйте, Snigana!
Поддерживаю коллег, что заявленная Вами тема требует разностороннего вмешательства, как медицинского, так и психологического.

Также, на мой взгляд, важным является вопрос поддержки ваших близких и Ваших отношений с ним. Вы описали полную картину Ваших переживаний, динамики Вашей проблемы.

Но нигде не упомянуто о Ваших отношениях с родителями, с мужем. Насколько они Вас поддерживают, насколько являются Вашим ресурсом и опорой.

Ольга Вячеславовна Томченко · Answer 4 · 2013-04-03 12:13:09

Привіт! Ви пишете що поправитись Вам допомогла робота та творчість? як Ви вважаєте, можливо ці думи направити саме в це русло, окрім тих рекомендацій, що вище Вам надали психологи?

Ольга Вячеславовна Томченко · Answer 5 · 2013-04-04 17:17:00

Доброго дня! на жаль, чарівних пігулок не буває(( нереально дати пораду і вуаля- раз-два-три і все готово! Вище психотерапевти дали серію дійсно хороших порад, одна з яких знайти власне, свого розуміючого психотерапевта. я вважаю, що Ваші переживання та роздуми дійсно важливі і болючі і дійсно, не варто покладатися" що вони самі собою зникнуть... Бо навіть по Вашому тексту листа дуже багато виникає питань,які неможливо зразу-і-тепер вирішити... Удачі Вам у Ваших непростих пошуках...

Хочу вернути спокій , здоровя , енергію