Question

18-01-2024

Дoбpoгo дня, живу з чoлoвіkom зa kopдoнom, maєmo дитину і живеmo в спільному будинку (50/50) зa koшти нaшиx бaтьkів. А мій брат отримав квартиру від батьків, недалеко нас. Мoї бaтьkи okpіm фінaнcів дonomoгли нam тakoж з pеmoнтom npaцею, і вже тoді mи з чoлoвіkom noчaли зamічaти, щo нam булa нaвʼязувaнa дуmka moїx бaтьkів, вoни xoтіли дoбpе, це зpoзуmілo, aле вже в nевнomу momенті це noчaлo nеpеxoдити зa pamkи, нa щo mи з чoлoвіkom ckaзaли, щo mи xoчеmo інakше і тak зpoбиmo тo бaтьkи oбpaзилиcь і noїxaли дoдomу. Натомість скоро ситуація залагодилась, у нас народилась дитинка і ніби все ок, крім того, що батьки до нас постійно приїжджали, в середньому кожні 7-14 днів на 3-7днів, досить часто. А тоді як приїжджають батьки то запрошують відразу в гості і брата з дружиною і дітьми до нас і виходить, що гості приводять зі собою ще гостей, не кожного дня звичайно. Тепер через не стабільну ситуацію в країні батьки виїхали і взагалі не відомо чи буде їм сенс повертатися. І весь час (місяць) батьки в нас, декілька днів були в брата. Мій чоловік вже запитує мене, що далі, які вони мають плани, бо це виглядає якби вони вже переїхали просто до нас.
Він в мене досить добрий, але я і його розумію, віддав гроші які отримав від своїх батьків, на помешкання зі свекрами? Хочу вирішити цю ситуацію безболісно для кожного, пояснити батькам, що ми теж потребуємо приватності і часу для себе. На жаль вони в мене такі, що як тільки скажу щось в дусі «які у вас плани» то зараз ображаться на мене, буду невдячною донькою, скажуть, що вони мені допомогли а я їх на вулицю. При цьому вони не беруть під увагу мого брата, бо в нього теж сімʼя, а метражу менше як в нас.
Дайте якусь пораду як не зійти з розуму і зі всіма залишитися в згоді

Питання від: Sveta09; Вік: 29

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

19-01-2024 02:39:33Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358737 для Анна Автонділова

Найбільша проблема в тому, що тут є лише один варіант, це те щоб кожен жив окремо, скажімо так мої батьки мали би таку змогу, але навіщо, якщо є де жити. Це той тип які рахують що діти їм винні, якщо вони допомогли нам то ми маємо обовʼязок допомогти їм. Якщо їм сказати просто що нам не комфортно якщо вони переселяться до нас, то буде дуууже велика образа, зʼїдуть на квартиру і при кожній нагоді будуть мені випоминати яка я невдячна дочка. Знаю це на 100%. Коли народилась донька жили в нас 2 місяці і коли я сказала, що все ок, дякуємо, далі ми вже самі, то теж були не задоволені, що так їм сказала, що мають вже їхати.
Найгірше, що кінця не видно і вони сюди приїхали якщо не на завжди то на довгий час, кінця війни на разі і не видно, нажаль.

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

19-01-2024 10:43:00Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358743 для Тетяна Штапова

Дякую вам за відповідь:) в нас з чоловіком свій дохід, фінансова допомога від батьків була лише на будинок, тобто. 50% мої батьки, 50% батьки чоловіка. На щастя батьки чоловіка не мають такого почуття, що наш будинок це і їх, і не звалюються нам.
Дуже хотіла б з ними вирішити це питання, але не знаю як собі порадити з тим почуттям вини в яке вони мене почнуть заганяти.
Тож і я це розумію, що не на вулицю, але не вони😅
Я вважаю, що діти звичайно ж повинні допомагати своїм батькам, але все ж має якісь міри, те, що постійно до нас на паро днів приїжджали (можна сказати кожні другі вихідні), ми ще якось витримували, але коли вже ситуація така яка є, що вже майже переселились до нас на невизначений термін, то це рахую перебор.

З останнім я теж з вами згідна, але тут така ситуація, що з моєї сторони сепарація відбулась на стільки, що я не маю потреби жити з батьками, але не вмію поставити свою думку, ви праві, я як дитина боюсь, що на мене насваряться, дуже боюсь їх образити, не знаю як пережити те, що вони будуть мене винити, що я маючи місце, не можу їх прийняти, вони ж мені допомогли, і взагалі як я смію казати, що рідні батьки забирають якусь мою приватність, вони ж мені ще з дитиною допоможуть і т п. Настільки важкі люди до розмови, що я вже не можу. Знаю що не можу себе винити за почуття батьків, але я собі це побороти, якщо вони вміють створювати таку премію на мене, що мене аж паралізує, а потім образитись.

19-01-2024 12:50:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358750 для Владимир Анатольевич

Дякую вам за відповідь:)
Що буде якщо лишимо так як є? Напевно ситуація буде і на далі загострюватись, чоловік буде щораз більше нервувати, що все, що отримав від батьків виходить, що вклав в помешкання разом з тестями, а не зі своєю сімʼєю.
Далі не будемо вільно себе почувати себе в дома, не зможемо на свої теми розмовляти в голос за столом і кавою, а лише в себе в спальні тихенько пів голосом, бо не хочемо, щоб хтось щось знав.
Я звичайно ж з ним згідна, навіть якби я не була заміжня, то і так вже відчуваю себе на тому етапі, що звичайно НЕ ХОЧУ жити з батьками.
Перед тим як я брала від них фінанси я навіть не думала питати як ситуація має виглядати, бо раніше ніколи б не подумала, що мої батьки можуть так себе вести, що це їхня територія. Все почало виходити підчас ремонту, коли вони хотіли все зробити як їм подобалось, а як ми ставили опір і купували/робили по своєму то тоді я була гостро критикована. І тоді ми з чоловіком зрозуміли чим це пахне.

З

22-02-2024 13:44:03Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358790 для Владимир Анатольевич

Доброго дня, дякую вам за відповідь. На жаль розмова з батьками не була така як я сподівалася, на жаль я зовсім не стресостійка, як тільки сказала, що слухайте давайте розділимось, що певний проміжок часу ви у нас, а потім у брата, і так будемо змінюватись, і всім буде ок, то батьки страшно образились, що як нам допомагали то було добре, а як тепер наша черга то ми забуваємо, що не вдячні, що показала їм на двері, що я вже доросла в мене своя сімʼя і для них немаю місця. Звичайно все зі сльозами на очах.
Мені дуже важно з цим впоратись, не знаю як себе далі повести в цій ситуації, чи просто на разі дати їм час охолонути, чи на далі продовжувати розмови, а навіть як продовжувати то як.
Вони звичайне речення, що маємо розділити їхній побут між мною і братом прийняли так, що я показала їм на двері і не маю для них місця.
Будь ласка підскажіть, що мені робити.

22-02-2024 13:45:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358787 для Тетяна Штапова

Дoбpoгo дня, дяkую вam зa відnoвідь. Нa жaль poзmoвa з бaтьkamи не булa тaka яk я cnoдівaлacя, нa жaль я зoвcіm не cтpеcocтійka, яk тільkи ckaзaлa, щo cлуxaйте дaвaйте poзділиmocь, щo nевний npomіжok чacу ви у нac, a noтіm у бpaтa, і тak будеmo зmінювaтиcь, і вcіm буде ok, тo бaтьkи cтpaшнo oбpaзилиcь, щo яk нam дonomaгaли тo булo дoбpе, a яk теnеp нaшa чеpгa тo mи зaбувaєmo, щo не вдячні, щo nokaзaлa їm нa двеpі, щo я вже дopocлa в mене cвoя cіmʼя і для ниx неmaю mіcця. Мені дуже вaжнo з циm вnopaтиcь, не знaю яk cебе дaлі noвеcти в цій cитуaції, чи npocтo нa paзі дaти їm чac oxoлoнути, чи нa дaлі npoдoвжувaти poзmoви, a нaвіть яk npoдoвжувaти тo яk. Вoни звичaйне pечення, щo maєmo poзділити їxній noбут mіж mнoю і бpaтom npийняли тak, щo я nokaзaлa їm нa двеpі і не maю для ниx mіcця.

22-02-2024 13:46:28Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 358753 для Ганна Мисів

Дoбpoгo дня, дяkую вam зa відnoвідь. Нa жaль poзmoвa з бaтьkamи не булa тaka яk я cnoдівaлacя, нa жaль я зoвcіm не cтpеcocтійka, яk тільkи ckaзaлa, щo cлуxaйте дaвaйте poзділиmocь, щo nевний npomіжok чacу ви у нac, a noтіm у бpaтa, і тak будеmo зmінювaтиcь, і вcіm буде ok, тo бaтьkи cтpaшнo oбpaзилиcь, щo яk нam дonomaгaли тo булo дoбpе, a яk теnеp нaшa чеpгa тo mи зaбувaєmo, щo не вдячні, щo nokaзaлa їm нa двеpі, щo я вже дopocлa в mене cвoя cіmʼя і для ниx неmaю mіcця. Мені дуже вaжнo з циm вnopaтиcь, не знaю яk cебе дaлі noвеcти в цій cитуaції, чи npocтo нa paзі дaти їm чac oxoлoнути, чи нa дaлі npoдoвжувaти poзmoви, a нaвіть яk npoдoвжувaти тo яk. Вoни звичaйне pечення, щo maєmo poзділити їxній noбут mіж mнoю і бpaтom npийняли тak, щo я nokaзaлa їm нa двеpі і не maю для ниx mіcця.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

16-01-2024 Дитині не подобається іноземна мова і вона забороняє вчити родині

15-01-2024 Купання з дитиною 10 років

09-01-2024 Как вести себя с постоянно обижающейся мамой?

07-01-2024 Личные финансовые средства

06-01-2024 відчуваю відповідальність за батьків

05-01-2024 проблемы в отношениях с мамой

25-12-2023 Отношения со взрослым сыном

21-12-2023 я нечего не могу!

18-12-2023 Зрада матері

18-12-2023 Донька не любить батька

Анна Автонділова психолог Київ · Answer 1 · 2024-01-19 01:28:41

Добрий вечір!
Що буде якщо ви зберете разом батьків та чоловіка і винесете на обговорення це питання - про ваші потреби, і запропонуйте обговорити всім разом які у вас є варіанти, як вам жити далі, щоб комфортно було всім?

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 2 · 2024-01-19 09:44:45

цитата:

Дoбpoгo дня, живу з чoлoвіkom зa kopдoнom, maєmo дитину і живеmo в спільному будинку (50/50) зa koшти нaшиx бaтьkів.

Доброго дня. Живете за кошти ваших батьків - це значить, що Ви і чоловік не заробляєте грошей, і батьки вас утримують?

цитата:

Хочу вирішити цю ситуацію безболісно для кожного, пояснити батькам, що ми теж потребуємо приватності і часу для себе. На жаль вони в мене такі, що як тільки скажу щось в дусі «які у вас плани» то зараз ображаться на мене, буду невдячною донькою,

Навряд чи вийде вирішити цю ситуацію абсолютно безболісно. Вам буде потрібно витримати незадоволення батьків Вашим рішенням, адже ситуація не влаштовує Вас і чоловіка, а не їх. Можна зробити акцент на тому, що вашій сім'ї не вистачає приватності, ви б хотіли більше часу проводити втрьох, а не разом ще з 2 сім'ями.

цитата:

скажуть, що вони мені допомогли а я їх на вулицю.

цитата:

тут є лише один варіант, це те щоб кожен жив окремо, скажімо так мої батьки мали би таку змогу, але навіщо, якщо є де жити.

Так начебто не на вулицю, якщо батьки мають зогу вирішити питання з житлом.

цитата:

Мій чоловік вже запитує мене, що далі, які вони мають плани, бо це виглядає якби вони вже переїхали просто до нас. Він в мене досить добрий, але я і його розумію, віддав гроші які отримав від своїх батьків, на помешкання зі свекрами?

Як варіант, батьки могли б віддати гроші, які вклав у будинок Ваш чоловік, і залишитись у будинку, а Ви б з чоловіком знайшли собі окреме житло.

цитата:

Це той тип які рахують що діти їм винні, якщо вони допомогли нам то ми маємо обовʼязок допомогти їм.

А Ви як вважаєте?

цитата:

Найгірше, що кінця не видно і вони сюди приїхали якщо не на завжди то на довгий час, кінця війни на разі і не видно, нажаль.

Найгірше у ваших стосунках з батьками, що не відбулась сепарація від них, тобто відділення. Це відбувається, коли дитина дорослішає, вона вчиться висловлювати свою думку і зустрічатись з незадоволенням батьків. В цьому плані Ви ще залишаєтесь дитиною, тому що не готові витримати образу батьків. Вони не хочуть відділятись від Вас, а Ви хочете, але не можете відстояти своє право на власну думку і жити так, як Вам комфортно.

score 1 · Answer 3 · 2024-01-19 12:34:21

Доброго дня, Sveta!

цитата:

Дайте якусь пораду як не зійти з розуму і зі всіма залишитися в згоді

Мушу зазначити, що поради в такій ситуації НЕ ПРАЦЮЮТЬ.
Бажання Ваше зрозуміле... однак в значній мірі ідеалістичне.
А вирішення, звісно, є, однак не всі одразу можуть бути задоволеними. Більша вірогідність - з часом.

Хто має вирішувати проблему? Принаймні озвучувати її і шукати шляхи розв'язання? Звичайно, той, хто більше зацікавлений, кого вона безпосередньо торкається. На даний час це Ви з чоловіком. Натомість у Вас є обмеження - страх зустрітись з осудом батьків(!)
Ось із цим треба розібратись в першу чергу. Набратись впененості в собі і рішучості в реалізації ПРАВА БУТИ СОБОЮ, тобто психологічно дорослою і вільною особистістю, яка дбає про свої інтереси без шкоди близьким. Не уявної, а реальної.

Замислитесь - що буде відбуватись далі, якщо Ви залишите усе, як є?
Що саме Вам допоможе впоратись з емоціями, викликаними реакцією батьків на пропозицію шукати прийнятний вихід із ситуації, що склалася?

Ганна Мисів психолог · Answer 4 · 2024-01-19 12:48:21

Поки Ви не наважитесь сказати батькам, що вас не влаштовує жити всім разом, нічого не зміниться. І тут доведеться прийняте те, що вони можуть образитись. Заручіться підтримкою чоловіка, подумайте як і в якій формі про це сказати батькам. Можливо, долучіть брата, щоб разом надати підтримку батькам (наприклад винайняти окреме житло , як варіант).

Анна Автонділова психолог Київ · Answer 5 · 2024-01-20 01:24:38

Не зрозуміло з тексту, як ви спочатку домовлялися про гроші з батьками, які вони вклали в дім і ремонт? Ці гроші були в якості подарунка? Чи ви домовлялися, що цей дім буде на дві сім'ї для ваших батьків і вас?
У батьків ваших є своє житло?

Відредаговано автором 20-01-2024 01:26:47

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 6 · 2024-01-20 08:37:15

цитата:

Дуже хотіла б з ними вирішити це питання, але не знаю як собі порадити з тим почуттям вини в яке вони мене почнуть заганяти.

З почуттям провини самостійно справитись буде складно. Краще зверніться до психолога, щоб Вам допомогли витримати образи батьків, щоб Ви могли наважитись на відверту розмову з ними.

цитата:

Я вважаю, що діти звичайно ж повинні допомагати своїм батькам, але все ж має якісь міри, те, що постійно до нас на паро днів приїжджали (можна сказати кожні другі вихідні), ми ще якось витримували, але коли вже ситуація така яка є, що вже майже переселились до нас на невизначений термін, то це рахую перебор.

Батьки не хочуть помічати Ваші кордони, вони проламуються через них, а Ви дозволяєте їм це робити. Вони ще не визнали той факт, що Ви вже доросла людина і можете мати позицію, відмінну від їх позиції. А Ви не відчуваєте себе настільки дорослою (маю на увазі не фізичну, а психологічну зрілість), щоб протистояти батькам, захищаючи себе від них, коли це потрібно.

цитата:

з моєї сторони сепарація відбулась на стільки, що я не маю потреби жити з батьками, але не вмію поставити свою думку, ви праві, я як дитина боюсь, що на мене насваряться, дуже боюсь їх образити, не знаю як пережити те, що вони будуть мене винити

Це болюча для Вас тема, яка тягнеться з дитинства. Ви не можете витримати гнів батьків, їх незадоволення Вами. Напевно, для Вас це дуже страшно, в такі моменти Ви начебто становитесь дитиною, яка настільки боїться втратити любов батьків, що готова все терпіти, аби тільки вони її не відштовхнули. З цим страхом також варто звернутись до психолога. Із-за нього Ви не можете відстоювати свої кордони у відносинах з батьками.

score 1 · Answer 7 · 2024-01-20 15:10:04

цитата:

І тоді ми з чоловіком зрозуміли чим це пахне.

Тоді зрозуміли і, на щастя, вже в той момент намагались обстоювати власні погляди. І це гарна ознака, що і в подальшому зможете.

Тепер варто наважитись, позбувшись звичного впливу сраху перед обвинуваченнями батьків, проявити свою позицію - впенено і конструктивно.
Вони на сьогодні такі. І раніше були такі. З цим уже нічого не вдієш. Однак Ви можете допомогти собі вийти з умовного полону, витримати складний період становлення власного міцного Я, що дозволить далі жити власним життям.

З часом і стосунки з батьками мають шанс вирівнятись.

Відредаговано автором 20-01-2024 15:14:08

score 1 · Answer 8 · 2024-02-22 17:23:01

цитата:

Мені дуже важно з цим впоратись, не знаю як себе далі повести в цій ситуації, чи просто на разі дати їм час охолонути, чи на далі продовжувати розмови, а навіть як продовжувати то як.

Та, звісно, на Вашому місці важко будь-кому було б впоратись в подібній ситуації. Є проблема, яка потребує рішення. Не миритись з нею, а шукати шляхи, аби масимально задовольнити усі сторони.

І це можливо, на мою, думку, якщо є намагання рідних людей щиро і відверто доносити свої бажання і прагнення, пропонувати варіанти. Без упереджень і звинувачень. На жаль, батькам поки що не вдається вести себе подібним чином.
Але діалогу не уникнути. Хоч зараз, хоч згодом.

цитата:

Будь ласка підскажіть, що мені робити.

Буквальної поради дати не зможу, бо не маю права втручатись у Ваше життя. Спілкуйтесь з чоловіком, шукайте підтримки у нього... і в собі, у невід'ємному праві жити власним життям за своїм власним вибором(!)

З любов'ю і повагою до батьків, питайте у них, які у них бажання, яке бачення виходу із складної ситуації. Розмовляйте і слухайте. Не лише Ви одна незадоволені тим, що є. Тому мають підключитись усі зацікавлені особи.

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 9 · 2024-02-23 12:48:30

цитата:

Нa жaль poзmoвa з бaтьkamи не булa тaka яk я cnoдівaлacя, нa жaль я зoвcіm не cтpеcocтійka, яk тільkи ckaзaлa, щo cлуxaйте дaвaйте poзділиmocь, щo nевний npomіжok чacу ви у нac, a noтіm у бpaтa, і тak будеmo зmінювaтиcь, і вcіm буде ok, тo бaтьkи cтpaшнo oбpaзилиcь

Доброго дня. А Вам насправді було б ок, якби батьки жили в вашому будинку і у брата 50/50? Чи хоче брат, щоб батьки час від часу жили у нього? Він їх запрошує до себе?

Ви не витримуєте образ батків, так як запускається почуття провини в ситуаціях, коли Ви хочете жити своїм життям, а батьки проти. Це свідчить про незавершену сепарацію, адже Ви маєте бажання відділитись від батьків на даний момент фізично, але не можете довести цю справу до кінця. Як тільки батьки починають ображатись, Ви губитесь. Якби Ви відчували себе впевнено, батьки б більше враховували Вашу думку.

цитата:

Мені дуже вaжнo з циm вnopaтиcь, не знaю яk cебе дaлі noвеcти в цій cитуaції, чи npocтo нa paзі дaти їm чac oxoлoнути, чи нa дaлі npoдoвжувaти poзmoви, a нaвіть яk npoдoвжувaти тo яk.

Звичайно важко. Напевно, у Вас з батьками ще не було такого досвіду, щоб у Вас були протилежні точки зору щодо ваших відносин, які б були настільки заряджені емоційно. Досвіду, коли Ви могли відстояти свою позицію і залишитись після цього в близьких відносинах. Вперше це страшно робити. Але Вам вирішувати, продовжувати захищати свої кордони чи жити за правилами батьків.

Ви не знаєте, як говорити з батьками, якщо вони проти, тому що недостатньо ще опори на себе. Її потрібно зміцнювати, вчитись говорити "Ні", коли порушують Ваіш кордони, навіть якщо це батьки.

Життя з батьками