Страх самотності

» Жінки » Страх самотності

Страх самотності.

Я залишусь сама. Або один. Найчастіше у жіночої статі…

Це думка викликає тривогу, у деяких навіть страх.

Звідки береться цей страх?

І знову привіт, і знову зануримося в дитинство, а особливо у відносини з мамою.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Бути однією – не можна. Як мінімум – це заборона, як все інше – так жити неправильно. Однією, для себе, про себе.
Наші мами росли в іншому світі, з іншими установками та потребами, але продовжують нас виховувати, ніби з того часу не минуло 20, 30, а може й 40 років.

Страх самотності - це я сиджу така стара 40-річна жінка 🤦🏼‍♀ на кухні, а навколо багато котів 🐈‍⬛ Мене ніхто не любить, вже й не полюбить, дітей заводити пізно, клімакс махає рукою, пора вдягати хустку на голову. Чомусь саме така картинка малюється у багатьох людей.

Соціальні норми, прихильність до стандартів, все це додає олії у вогонь страху жінки.

Часто страх може бути настільки великий, що занурюючись у нього так «захоплюєшся» стражданням, що на решту не залишається жодних сил.

А якщо з дитинства кохання – це те, що потрібно було заслуговувати, то й зустріч із чоловіком стає такою самою «грою». Перед зустріччю з ним – треба добре «попрацювати, постраждати».

Якщо часто чути були такі фразочки як «Та ти подивися на себе, кому ти така потрібна» - адже в це можна і повірити, особливо якщо це кажуть близькі.

Якщо з усіх боків постійно чутно «Годинки цокають», «А ось усі подруги вже заміж повиходили і дітей понароджували», то страх ще більше прилипає і розростається.

Ну і звісно є момент того, що ти сам собі не цікавий як особистість. І перспектива залишитися наодинці із самим собою, теж викликає неприємні емоції та дискомфорт. Краще хтось це розбавлятиме своєю присутністю…

Може бути жорстко, але треба зрозуміти – це страх деструктивний, він руйнівний, він не принесе нічого класного та рожевого. І з ним треба щось робити.

Що робити зі страхом самотності?

Тут ключове – страх. І працювати треба із ним.
Якщо в психотерапію поки що не готові йти, тоді потрібно зайнятися самоаналізом.

І перше – відстежити, звідки цей страх. Хтось «поділився чи нагородив» ім. Розмотати клубочок та подивитися – це мені страшно чи був хтось «до мене».

Це можна зробити згадавши, що вам говорили про стосунки, про чоловіків, про роль жінки в сім'ї та загалом про сім'ю. Що говорили про цінності, про те, що важливо, а що ні.
Якщо були такі розмови:

- що без чоловіка ти ніхто
- головне вдало вийти заміж
- тобі вже 25/30/35, а ти все одна
- пора дітей народжувати, матка не молодшає
- вже ось заміж вийшли, а ти все ніяк
- Ну що ти перебираєш, хороший же хлопець
- роль жінки - зберігати вогнище та дітей народжувати

Додайте самі)

І якщо ви ще бачили картинку у своєму житті, де жінка одна та нещасна. Хтось із близького оточення, якому було дуже складно і причиною тому була відсутність чоловіка у житті. То це теж може послужити зв'язкою: «якщо я одна – мені буде складно у житті – це страшно, я так не хочу».

Повивчайте себе, познайомтеся ближче 🙌

А паралельно можна спробувати:

- Подумати про цінність свого життя. Адже вона набагато важливіша, ніж бажання відповідати чийомусь сценарію поведінки.
- Зрозуміти, що страх - деструктивна «історія», яка не дає відчути себе внутрішньо вільною, відкритою світу, бути сценаристом свого життя.
- Повчитися приймати життя у всьому його різноманітті, де немає тільки чорного і білого, а є ще безліч інших відтінків.
- Вчитися шукати і усвідомлювати своє "Я" як цілком окрему (від мами, від тата чи ще когось) особистість, спробувати знайти в собі її риси, які роблять вам унікальною, виявити свої бажання і потреби.

Якщо потрібна допомога, поштовх або підтримка – пишіть мені ☺

Дата публікації 2022-10-06 в 14:12:22

Опубліковано на сайті 06-10-2022

» Жінки » Страх самотності