Про комерціалізацію дитячої травми

» Батьки й діти » Про комерціалізацію дитячої травми

Трохи роздумів, що виникли під враженням від прочитання книги соціологіни Ганни Шадріної "Дорогі діти, або скорочення народжуваності та зростання «ціни» материнства в XXI столітті", і спроба перевести їх у психологічну сферу.

Набагато краще за мене це питання розкриває сама авторка, тому всіх відсилатиму до першоджерела, але ідея приблизно така: сучасне суспільство як ніколи детоцентрично і створює образ «щасливого дитинства» як такого, в якому дитина повинна рости постійно «щасливою». На цьому ґрунті виникає особлива риторика, що конструює потребу в «опрацюванні» «дитячих травм» (я в жодному разі не стверджую, що дитячих психологічних травм не існує, проте стукіт копит – це не завжди кінь, і іноді матеріально вигідно «знайти» психологічний травму в звичайній порції фрустрацій, які випадають людині, що дорослішає).

Ніхто з нас у дитинстві не був завжди щасливий. Однак перед тим, як черговий раз «тиснути» «погану, погану матір» подумаємо ось про що. Наші уявлення про те, що нас «недолюбили» чи «перелюбили», будуються на фантастичному припущенні, що є якийсь «ідеальний рівень» кохання, який нам мали забезпечити. Що наша мати мала інтуїтивно вгадати, яким саме рівнем турботи нас оточити, коли зупинити (але не різко!), коли заохотити (але не підштовхувати!), правильно хвалити і лаяти тощо. І ось тоді ми виросли б більш успішними/впевненими/жіночими/мужніми (потрібне підкреслити).
Але дорослі ми можемо зрозуміти те, чого ми не могли зрозуміти в дитинстві – а саме те, що наша мати ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА. Вона лінива, сором'язлива, забудькувата, запальна, ніжна, приваблива – різна. Народивши дитину, вона не стає шеф-кухарем, лікарем, психологом та фахівцем із раннього розвитку. В основному вона вас любить, але часто ми її дратуємо. Тому що ви шкідливі, ноєте, не даєте спати і трощите все довкола. Ви вибираєте цибулю з супу і рвете нові штани першого ж дня.

І думаю я про те, наскільки важливе для дорослішання вміння побачити за створеним нами образом матері (який так зручно було кидатися претензіями) іншої людини у всій її повноті та красі протиріч. Іноді зациклювання на дитинстві - це гонитва за ідеальним минулим, здобувши яке, як нам здається, ми отримаємо дозвіл бути щасливішими сьогодні.

Дата публікації 2022-12-14 в 20:52:02

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

Опубліковано на сайті 14-12-2022

» Батьки й діти » Про комерціалізацію дитячої травми