Заборони - внутрішні ментальні кайданки

» Самопізнання » Заборони - внутрішні ментальні кайданки

Напевно кожен із нас чув тезу, що всі рамки та обмеження – в нашій голові, і ми самі їх створюємо. І тут виникає питання: як саме формується ця «ментальна клітка»?

Е. Берн вважав, що «всі ми народжуємося принцами і принцесами, а потім соціум перетворює нас на жаб».
Від народження ми є автентичними, унікальними, однак поступово нам доводиться адаптуватися до вимог суспільства.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Звісно, що першим таким «протообразом» суспільного устрою є наша сім’я. І тут варто згадати, що вагому роль у розвитку будь-якої соціальної групи відіграє сукупність правил, більшість з яких складають заборони.
Якщо говорити про психологічні заборони, то Р. і М. Гулдінги створили круту класифікацію, яка демонструє основні різновиди цих «кайданків».

«Заборони» – це негативні блокуючі, пригнічуючі послання, що йдуть з Дитячого его-стану батьківських фігур; мають довербальну природу і сприймаються у формі емоцій та тілесних відчуттів, що відображаються потім на поведінці (цікавий факт, що заборони деформують тіло, адже під їхнім впливом енергія концентрується в одних частинах тіла, а в інших – її обмаль; термін з Транзакційного Аналізу).

12 різновидів заборон (Р. і М. Гулдінги):

1. «Не Існуй» - одна із найсильніших і найдеструктивніших заборон; сприймання дитини як тягаря, загрози і обмежувача; маленька дитина, через когнітивну плутанину дій і спонукання до дій, переконує себе, що вона заслуговує на смерть (заздрість до молодшого брата через більшу увагу збоку батьків – бажання, щоб брата не було).
   Вербальні і невербальні повідомлення: «Якби не ти…», негативне чи індиферентне емоційне реагування на присутність дитини, незадоволення деяких потреб дитини, фізичні покарання, ображання та обезцінювання.
   Прояви у дорослому віці: особа відчуває себе небажаною, нелюбимою, непотрібною, суїцидальні думки, занижена самоцінність або «компромісне рішення» - «Я цілком можу жити до тих пір, поки… (багато працюю і т. д.)».
2. «Не Будь Собою» - батьківські фігури хотіли дитину протилежної статі або порівнюють його (її) з іншими людьми. Як наслідок, дитина отримує погладжування лише тоді, коли відповідає «бажаному, ідеальному або негативному порівнюваному образу».
   Прояви у дорослому віці: несвідоме пригнічення свого «справжнього Я» для того, щоб отримувати основну одиницю уваги.
3. «Не Будь Дитиною» - батьківські фігури займають позицію дитини, а маленька дитина має піклуватися про них; делегують дітям обов’язки дорослих, відкидають «дитячу поведінку» своїх дітей («Ти вже великий, щоб…»); цінність людини визначається лише конкретними діями; діти хочуть скоріше подорослішати, щоб впоратися із негараздами у сім’ї.
   Прояви у дорослому віці: не вміють веселитися, проявляти «дитячу спонтанність», мало енергії у Вільній Дитині.
4. «Не Рости (Дорослішай)» - підкріплюють залежну, інфантильну поведінку дітей через те, що бачать свою цінність лише тоді, коли вони перебувають у ролі матері чи батька; батьківські фігури, які самі не стали дорослими, хочуть, щоб у них залишився «товариш по іграм»; заборона на сексуальне дорослішання через страх батьківських фігур.
   Прояви у дорослому віці: інфантильність , деструктивний симбіоз із батьківськими фігурами, відсутність психологічної сепарації.
5. «Не Будь Близьким» - в сім’ї існує культура емоційної холодності (не обговорюють свої почуття, не обіймаються, відмовляють дитині у фізичному контакті , відсутність зорового контакту під час спілкування і т. д.), відсутності позитивних погладжувань.
   Різновид цієї заборони – «Не Довіряй»: коли хтось із батьківських фігур помирає, або розлучається, то дитина вирішує «Який сенс в близькості, якщо вони однаково не будуть поруч зі мною? Краще нікому не довіряти і не бути близьким. Це краще ніж біль відторгнення».
   Прояви у дорослому віці: уникнення психологічної, фізичної близькості, підозрілість та недовіра до людей.
6. «Не Приналеж» - не ідентифікуй себе з будь-якою соціальною групою; дитина знаходиться в ізольованій сімейній системі, батьківські фігури є соціально замкнутими, неодноразово говорять дитині, що вона «не така, як інші», «скута і замкнута» тощо.
   Прояви у дорослому віці: відчуття, що ти є «зайвим (-ою)» у будь-якій компанії (самотність), соціальна тривожність, самоізоляція.
7. «Не Будь Важливим» - підкріплення скромної, самопринижуючої поведінки дітей, тому вони вчаться не заявляти про себе, свої бажанн; «Я буду терпіти твою присутність, малюк, до тих пір, поки ти розумієш, що ти і твої бажання тут нічого не значать».
   Прояви у дорослому віці: бояться брати на себе якусь важливу роль, не говорять про свої бажання іншим та нічого не просять, занижена самоцінність.
8. «Не Будь Здоровим (Не Будь Психічно Здоровим)» - бути хворим, божевільним як основний засіб привернення уваги батьківських фігур; оціночні послання «це слабенька, хвороблива дитина».
   Прояви у дорослому віці: несвідоме використання особою стратегії «недомагання», коли у стосунках з людьми, на роботі виникають якісь проблеми; загальна хворобливість людини.
9. «Не Досягай» - батьківська фігура несвідомо відчуває ревнощі до успіхів та можливостей дитини (адже він (вона) не мали у своєму віці таких можливостей), тому дитина вирішує «пригнічувати» свій потенціал: «Такі люди, як ми, не досягнуть успіху в таких речах» або «Ти не можеш бути краще в таких речах, як я».
   Прояви у дорослому віці: особа може старанно працювати у якійсь сфері свого життя, однак у вирішальний момент стається якийсь форс-мажор і вона (він) не досягає успіху (забувся (-лась), запізнився (-лась), захворів (-ла), перенервував (-ла) тощо).
10. «Не Думай» - обезцінювання можливості дитини самостійно мислити , адже «я знаю краще» ; спілкування між дорослими та дітьми вважається неприйнятним та нецікавим; навчаються істеричній поведінці через спостереження за якоюсь батьківською фігурою.
    Прояви у дорослому віці: людина зазвичай, під час виникнення проблем, розгублюється, сумує або «істерить» замість того, щоб думати над їхнім вирішенням.
11. «Не Роби» - заборона дитині досліджувати світ, проявляти ініціативу, бути діяльною, робити звичні вчинки через великий страх, що він (вона) нашкодить собі: «Нічого не роби, так як все, за що б ти не взявся (взлялась), настільки небезпечно, що краще взагалі нічого не робити».
    Прояви у дорослому віці: великі труднощі під час прийняття рішень (постійно радяться із іншими), страх розпочати щось нове, зробивши «перший крок», не вірить, що може зробити щось правильно чи безпечно.
12. «Не Почувай» - в сім’ї звикли придушувати будь-які почуття, або ж існує заборона на переживання чи вираження якоїсь однієї емоції (гнів, страх тощо).
    Різновид – «Не Відчувай Фізичних Відчуттів» (голод, біль і т. д.), або «Не Почувай, Що Ти Почуваєш – Почувай Те, Що Почуваю Я» (Я зголодніла. Що будеш їсти?).
    Прояви у дорослому віці: нечутливість, низький ЕІ, наявність рекетних емоцій; пригнічення певних переживань, що призводить до психосоматики, неврозів, депресії чи неконтрольованого гніву; порушення відчуттів.

«Атрибут» – це особлива форма заборони, що повідомляє дитині не ким вона має бути, а ким вона начебто вже є (дитина починає у це вірити): «Марійка – наша гарненька лялечка».

Отже, знаючи з якого матеріалу виготовлені твої кайдани, технологію їхнього створення, можна краще дослідити замковий механізм. А якщо ти хочеш не лише зрозуміти місце і особливості виробництва ланцюгів, але і скинути окови, покинувши клітку, – то пропоную свої послуги ключного майстра.

Опубликовано 2021-12-02 в 13:46:03

Опубліковано на сайті 02-12-2021

» Самопізнання » Заборони - внутрішні ментальні кайданки