Чи справді потрібно багато часу для психологічної допомоги. Як швидко допомогти іншому та собі.

Є думка, що якщо людина протягом кількох років жила в складних умовах і в неї були психологічні труднощі, то це може означати, що й для психологічної допомоги такій людині теж знадобиться досить тривалий проміжок часу, іноді навіть кілька років.

Не приховую: донедавна я теж вважав, що психологічна допомога має бути тривалою… Однак згодом мені вдалося вирішити один зі своїх труднощів за 50 хвилин, другу — за 50 хвилин, третю — за 20 хвилин…

Є ще одна думка, що швидка допомога не може бути ефективною або її дія не триватиме довго. У моєму випадку вона триває вже понад півроку, і завдяки першим змінам відбулися інші якісні зміни. Повернення до минулих станів і труднощів, на моє глибоке переконання, не передбачається. До того ж я сам почав проводити консультації для клієнтів швидше та ефективніше.

Пропоную розглянути, у чому причина швидких змін, причому з глибинними та довгостроковими перспективами.

Якщо дуже просто: уявимо, що в 5 років у дитини була психологічна травма, до 12 років вона розвивалася, у 13 років — кульмінація. А потім пішло на спад, з’явилися інші люди в оточенні, людина пережила гормональні зміни, а у віці від 16 до 18 років вона почала читати книги та відвідувати психологічні семінари, групи, а у 20 років прийшла на консультацію до психолога.

І тут є кілька способів подивитися на перелічені події. Нижче розгляну три найпоширеніші, принаймні з відомих мені.

Три підходи до психологічної допомоги

Перший — психолог припускає, що раз травма була в 5 років, а зараз 20, то це означає, що людина 15 років була з цим, у цьому, і ось (!) 15 років життя їй було важко. Тому потрібно як мінімум 3 роки психотерапії, щоб допомогти людині.

Як ви розумієте, у психолога з такою переконаністю є дуже велика ймовірність отримати відчутний результат при роботі з клієнтом десь через 3 роки. І це, швидше за все, справедливо з огляду на те, що і спеціаліст, і клієнт обрали 20-річний вік як точку відліку та початок нових змін.

Наступний розвиток подій — терапевт (або, припустимо, коуч) розглядає 20-річний період як точку відліку, але не занурюється в минуле проблеми, шукає способи жити з цим і створювати своє майбутнє з тим, що є. У цьому випадку терапія триватиме менше часу. Клієнт налаштований на якісне майбутнє, на позитивні зміни. Спільно зі спеціалістом клієнт шукає способи досягнення бажаного стану, відчуттів та іншого, у чому він зацікавлений і прагне. В окремих випадках клієнт отримує покрокові інструкції для подальших дій. І хоча ці інструкції діють не у всіх ситуаціях, клієнт все ж задоволений, заряджений позитивом і може діяти далі.

Третій варіант — коли психолог розглядає клієнта як людину, яка йде шляхом вирішення проблеми, причому йде вже 15 років. А раз так довго, значить, рішення близько, можливо, сьогодні, а можливо, завтра. І психолог, хоч і зазирає в минуле, але особливо на ньому не зосереджується, усвідомлюючи, що клієнт уже 15 років справляється з наявною в його історії ситуацією (яка, до того ж, не була єдиною з негативних, так само як і позитивних).

І ось кульмінація: з якоїсь причини, відомої лише клієнту, він приходить до спеціаліста. Отже, найкраще, що може зробити психолог, — подивитися разом із клієнтом на його життя не як на низку прикростей і тягот, а як на повнокровне життя, у якому було все. Інакше як клієнту вдалося дожити до приходу до спеціаліста та подбати про забезпечення кращого в своєму житті? Як, без такого погляду на своє минуле, можна спиратися на своє життя як на ресурс і будувати нове? Звідки братимуться сили, якщо в минулому бачити суцільне горе та невдачі після певної чи уявної події? Спеціаліст також може допомогти клієнту обрати кілька варіантів майбутнього. Хоча може зробити акцент на теперішньому — усе залежить від бажання клієнта.

Отже, третій підхід працює не з проблемою у самому піку її розвитку, ніби людина вже так настраждалася, що далі страждати не може, а з ситуацією, так би мовити, її «передрішення», коли клієнт досяг того оптимального стану, у якому найкращим чином готовий змінити своє життя на краще. При цьому такий психолог не бере на себе надто багато: його відповідальність обмежується сприянням у завершенні раніше проблемного стану…

Що таке екофасилітація

З таким підходом я познайомився влітку 2011 року, він називається екологічна фасилітація або «екофасилітація».

Складність підходу — у тому, що важливо поставитися до клієнта не як до обов’язково хворого чи проблемного, а як до того, хто готовий продовжувати самостійно справлятися зі своїми труднощами. При цьому рішення може бути досягнуто за будь-який час, до якого клієнт готовий.

Мій досвід показує: багато хто готовий завершити процес успішно в межах однієї зустрічі зі спеціалістом. Важливо не обов’язково досліджувати всі «минулі покоління» клієнта, а задуматися та зосередитися разом із ним на тому, як клієнту вдається «тут і зараз» справлятися, які ресурси він використовує, як сам собі допомагає, що саме цим досягає. І, звичайно ж, найскладніше для помічника — усвідомити, що процес життя та саморозвитку — це незворотний процес, який у будь-яку мить може перетворитися на шанс… виявитися найкращим результатом у своєму житті.

Наведу один із прикладів — діалог клієнта з психологом, який використовує екофасилітативні принципи спілкування:

— Сиджу буває, думаю ні про що, нічого не хочеться робити. Хочеться відпочити. Ніби й не втомився…

— То може у вас період такий, коли треба набратися сил? — спеціаліст пропонує відійти від однозначно негативного розгляду ситуації.

— А для чого мені це?

— Для чого ж це вам? (Немає сенсу відповідати на запитання клієнта: клієнт, як правило, у стані відповісти на нього сам).

— Для нових досягнень???

— Отже, ви зараз перебуваєте в такому стані, коли ви готові до нових досягнень і набираєтеся сил, щоб усе вдалося?

— Точно! — очі «засвітилися», голос став впевненішим, плечі випрямилися.

Подальша робота відбувається в клієнта самостійно. У результаті тієї консультації клієнт продовжив спокійно відпочивати, не докоряючи собі, не ведучи з собою нескінченні внутрішні діалоги. І невдовзі почав займатися справою, яку давно відкладав.

Переваги екофасилітативного підходу

Що дає такий підхід у роботі з клієнтом?

•          Швидке знаходження рішення.
•          Не треба довго шукати всі відповіді на запитання в минулому (можливо, у «хворому», можливо, неактуальному).
•          Людина бачить і розуміє, що інша людина не лише схильна дивитися на неї як на невдаху, а бачить у ній потенціал.
•          Помічник лише підтримує здатність клієнта самостійно приймати рішення, без допомоги з боку.
•          Результат стійкий, адже клієнт сам вирішує проблему і в подальшому зможе таким же чином вирішувати інші труднощі.
•          Довгострокова позитивна дія від консультації — тепер клієнту не потрібно займатися самокопанням і самообвинуваченням. Він спрямований у позитивне майбутнє, у якому може траплятися різне, включно з невдачами та проблемами, але які мають шанс зміцнювати людину, а не послаблювати її.
•          Якщо людина давно йде до рішення, прийшла до нього за допомогою консультанта, значить, це нове ставлення її влаштовує, і вона й надалі буде його розвивати, не повертаючись назад.

Екофасилітативні запитання для самостійного вирішення завдань

Нижче кілька екофасилітативних запитань, які допоможуть у самостійному вирішенні ваших завдань.

• Якщо я жив з такою проблемою раніше, то як мені вдалося досягти того, чого я досяг?
• Завдяки чому я вижив, пройшовши через те, через що я пройшов?
• Навіщо будувати в’язницю з самообвинувачення, замість того щоб долати труднощі та досягати бажаного?
• Усі ці мої випробування… це був період становлення та набуття досвіду?

Висновок

Підсумую наступним:

Метод екофасилітації ґрунтується на ідеї профіциту в розвитку людини. Ось як висловився про це творець методу, професор Лушин П.В.: «згідно з дефіцитарною логікою, якщо нам щось незрозуміле (я про психолога), він відразу припускає, що в клієнта щось не в порядку… У профіцитарній — відразу гіпотеза: а раптом це ознака таланту та глибини. Боюся, це в нас на рівні рефлексу (я про пошук дефіциту)».

Який спосіб роботи обирати — залежить від спеціаліста та його внутрішніх переконань. Але знаючи безліч способів, легше працювати з різними ситуаціями.