Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 година тому: «Розрив стосунків — це важко, адже це передбачає втрату того, що було звичним і комфортним. Перебуваючи у стосунках, ми будуємо спільну історію, створюємо спогади та формуємо емоцій»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 1 година тому: «цитата: «З жінкою напружене спілкування протягом декілька років. Намагався поговорити, що роблю не так, але мені відповідали ти сам повинен бачити. Я тобі стала як мама.» Вітаю! З»
question author 4 години тому: «Реакція на відповідь № 391457 для Алла Григорівна Веленко А скільки коштує один сеанас? Чи в цьому чаті таке не запитують?)»

Мета виправдовує засоби?

Головне
Стаття заперечує класичну ідею, що мета виправдовує засоби, стверджуючи, що рух і процес досягнення важливіші за конкретні цілі. Автор підкреслює, що мета часто з'являється і змінюється в процесі дій, а постійний рух дає надію, ресурси та впевненість, запобігаючи синдрому навченої безпомічності. Стаття закликає до дій навіть без чітких цілей, оскільки сенс і напрямок часто формуються в русі.

Дуже близько до душі мені лягла ідея, яка суперечить класичному вислову Макіавеллі: "Мета виправдовує засоби!"

Якщо опиратися на приклади життя конкретних людей, то я вважаю, що не так важлива мета як шлях до її досягнення. Або ж словами відомого мислителя минулого: "Мета-ніщо. Рух-це все!" 

Рух забезпечує нас надією, ресурсами та впевненістю, що ми справимось із перешкодами на шляху. Це суперечить ідеї про те, що в людини повинні бути якісь дуже конкретні орієнтири (шлях вправо або вліво-розстріл). Часто люди не мають таких орієнтирів і зупиняються взагалі, в той час як їхнє життя минає в пошуках того, що, можливо, і не потрібно було шукати.

Напевно в таких випадках єдиною правильною стратегією буде початок руху. І мета, як це не парадоксально, буде з'являтися в процесі того як людина починає йти. А ще мета змінюється після наших кроків і це також нормальний і звичний процес. Змінюються наші бажання, змінюються мотиви, змінюємось ми і було би дивно, якби мета в процесі цих деформацій залишалася незмінною.

Когось ці зміни можуть налякати. "Я вже не той хлопець, яким був колись," - скаже із сумом та острахом молодий чоловік, який не приймає зміни власного характеру, звичних форм поведінки та обставин зовнішнього середовища.

Зміна ваших мотивів, поведінки, оточення та цілей зовсім не означає, що ви перестали бути собою. Я - це багатофункціональна структура, або якщо сказати з точки зору теорії субособистостей - багатогранність образів. 

Життя в процесі руху до мети - це практика усвідомлених дій, прийняття відповідальності за власне життя та особисті вчинки. Це профілактика синдрому навченої безпомічності, відкритому Мартіном Селігманом.

Людина, яка усвідомлює важливість руху завжди буде попереду (не інших людей, а насамперед-колишнього себе), попереду того, хто відмовляється рухатись.

Рухайтесь, друзі, навіть якщо у вас немає якоїсь конкретики з приводу свого життя чи власного місця у світі. Цілком ймовірно, що в процесі руху ця конкретика буде з'являтися. 

А ще (СПОЙЛЕР!) вона неодноразово зміниться😊

Опубліковано:

Останнє редагування:

Примітка редакції: підзаголовки та елементи навігації могли бути додані автоматично для зручності читання. Вони можуть не бути частиною авторського тексту.

Коментарі
Коментувати
Поки що немає коментарів
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся. Увійти / Зареєструватися