Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 година тому: «Розрив стосунків — це важко, адже це передбачає втрату того, що було звичним і комфортним. Перебуваючи у стосунках, ми будуємо спільну історію, створюємо спогади та формуємо емоцій»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 2 години тому: «цитата: «З жінкою напружене спілкування протягом декілька років. Намагався поговорити, що роблю не так, але мені відповідали ти сам повинен бачити. Я тобі стала як мама.» Вітаю! З»
question author 4 години тому: «Реакція на відповідь № 391457 для Алла Григорівна Веленко А скільки коштує один сеанас? Чи в цьому чаті таке не запитують?)»

Самотність

Головне
Самотність є невід’ємною частиною людського існування, оскільки кожен з нас переживає власні емоції і думки, які неможливо повністю розділити з іншими. Перевалення почуття сорому та провини може призвести до самоізоляції, але вибір життя та прощення себе дозволяє відновити зв'язки з людьми.

одиночествоВ цьому світі кожен з нас абсолютно самотній.

Навіть якщо навколо нас буде багато людей, які 24 години на добу сім днів на тиждень будуть тримати нас за руку, там, всередині, ми будемо сам на сам зі своїми думками, почуттями, емоціями і переживаннями. Ніхто не зможе відчути те саме, що і ми. Зрозуміти можуть. Відчути ні. Ніхто замість нас не зможе прожити наш біль чи нашу радість. Чи будь-яке інше почуття.

Та кожному з нас хочеться, щоб поряд були ті, хто взяв би нас за руку. Хто розділив би з нам біль і радість, успіх і неуспіх... З ким можна бути самою собою. Особливо слабкою. Зняти обладунки. Розслабитися. І бути впевненою, що цей твій стан не використають для того, щоб тебе знищити.

Ми самотні настільки, наскільки самі цього бажаємо. Дуже часто через почуття сорому чи провини ми уникаємо спілкування з людьми. Бо не можемо дивитися їм у очі. Бо відчуваємо себе низькосортними через те, що щось зробили наче неправильно. І нам здається, що люди засуджують нас за це. А люди ставляться до нас так, як ми самі до себе ставимося. І ніхто не зможе нас судити, якщо ми не відчуваємо себе винними. Чи з переляку вмикаємо зверхність, щоб здаватися більшим. І відлякуємо від себе людей. Я ота кішка, що вигнулася дугою і настовбурчила шерсть перед загрозою.

Був і у моєму житті такий період, коли я сама себе знищувала через почуття сорому і провини. Сама уникала людей. Сама зробила себе ізгоєм. Були навіть думки про смерть. Бо далі жити з цими почуттями вже не було сил. Саме тоді, коли психологічний біль стає невитерпним, і з’являються думки про смерть. Та я вибрала життя. Простила себе. І пішла до людей. Повернення було не простим. І довгим. Та я зробила це.

Тепер я точно знаю (і розказую це іншим), що те, що нас оточує, то є відображенням в дзеркалі нашого внутрішнього стану. Знищити себе можемо тільки ми самі. І відродити себе можемо тільки ми самі. Якщо ми хочемо, щоб поряд були люди, ми маємо самі зробити крок до них назустріч.

Тепер у мене є люди, з якими я можу розділити все.

Корабель спущений на воду. Та наповнив вітрила. Новий офіс працює на повну. І в мене є ті, з ким я цю радість розділила. І вас багато. Дякую.

 

Опубліковано:

Останнє редагування:

Примітка редакції: підзаголовки та елементи навігації могли бути додані автоматично для зручності читання. Вони можуть не бути частиною авторського тексту.

Коментарі
Коментувати
Поки що немає коментарів
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся. Увійти / Зареєструватися