Скарб цього світу
У статті
Бачення цінності в людини
Що я хочу побачити в людині: сміття чи скарб? Безумовно, у ній є те і друге. Але лише від мене залежить на що націлений мій фокус.
Останнім часом все частіше думаю про цінність людей. А точніше - як мною сприймається цінність іншого. Кажуть, що людина містить в собі ціле багатство. Але чому тоді стільки ненависті, неповаги і зла? І невже все вичерпують виключно принципи проекції? На чому фундаментується і як розвинути здібність бачити цінність іншого? Як, наприклад, розгледіти цінність хама чи невігласа? Коли він гаркає тобі в обличчя, приголомшуючи тебе усіма тонкощами свого красномовства. Цікаво, чи багато на цьому світі людей, які по-ЧЕСНОМУ вірять у любов? Я вірю!
Історії любові та самопожертви
Пригадую відому історію, про жінку, яка була вагітна п’ятою дитиною і коли постало питання, що може вижити лише хтось один, жінка прийняла рішення, що це буде дитина. З цим рішенням жінка, її чоловік і четверо дітей жили багато місяців. Під час пологів жінка померла, а дитина побачила світ. Чи це не любов?
Чи, наприклад, історія про мою маму, яка відмовилась від кар’єри геолога, нової, щойно отриманої квартири, друзів, колег і приїхала у Богом забуте село, занапастивши усі свої мрії, молодість та красу щоб доглядати за своєю бабусею, яка пережила голод, війни і смерть п’ятьох своїх дітей. Чи це не любов? Вірю що вона. І реально зараз не лізе з горла психологізм про жертовність і жалість до себе.
Парадокс любові до ближніх
Таких історій є безліч. І щоразу вони ставлять мене між складністю і можливістю любові. Мабуть у цьому сіль, сила і складність головної заповіді, якої нас навчає книга Мудрості , адже і ворог є ближнім твоїм. І хоч серед ближніх, є ще ті екземпляри , в цьому і полягає парадокс їх корисності, вони розбавляють фарби цього світу. І виходить, що їх є за що любити.
Любов як найцінніший скарб
І хай торба досягнень повниться різноманітністю і вражає розмірами, вона нічого не варта якщо ти не вмієш любити. І хоч не раз нудить від затертих заохочень приймати людей такими як вони є і любити їх незважаючи ні на що. Цьому варто вчитись, інколи навіть сідаючи за парту першокласника в школі людської любові.
