Славнозвісна увпененість в собі. Як її підвищити.

Питання впевненості в собі, мабуть, так само популярне, як і Шекспірівське «бути чи не бути?». І якщо друге належить, переважно, до строю екзистенційного, то перше, швидше за все, належить до повсякденного, приземленого, практичного.

На рівні категорії впевненість у собі, на мій погляд, це лише установка, позиція людини по відношенню до себе, людей і ситуацій. Коли вона, на суб'єктивному рівні сприймається як незадовольняюча – частіше зі знаком мінус, тобто у чомусь не дотягує до бажаної «позначки», то може йтися про її зміну.

Отже, модель впевненості у собі.

Три її елементи, три складові, як писав один неабиякий історичний діяч: довіра до себе, самооцінка, віра в себе та благополучний розвиток подій.

Філософський рівень впевненості

Як мені здається, у досліджуваному питанні проглядаються два рівні. Перший – філософський. Тобто знання та розуміння особистістю своїх невід'ємних ПРАВ. Ось тільки короткий їхній перелік: право на успіх та на помилку; на самотність та належність до спільноти інших людей; одержати те, за що сплачено; не виправдовуватись і не вибачатися за свою поведінку; сказати: «не знаю», «не розумію», «мені начхати; відповідати відмовою на прохання і не відчувати при цьому почуття провини та багато інших. Стосовно прав доречне одне уточнення - їхнє застосування визначається контекстом ситуації.

Серед усіх названих і не названих прав найістотнішим, можна вважати право бути останнім суддею самому собі - при тому, що з боку будуть лунати чи то крики засудження, чи хвалебні оди – все одно.

Рівень другий – набір правил та практичних навичок. Завдяки їх реалізації індивід почувається людиною – цілісною, автономною особистістю, включеною у життя на усіх їй доступних регістрах.

Практичні навички для підвищення впевненості

Нижчевказаний набір кроків і дій можна розглядати як збірну солянку, грамотне вживання якої здатне призвести до позитивної динаміки змін впевненості в собі. Ключове слово тут ЗДАТНО.

Кроки для зміни впевненості

Крок, перший – вивчити філософію питання та приміряти її до себе, прийняти те, що приймається без насильства. При цьому вважати ворогом впевненості у собі – невігластво.

Крок другий, - згадати ситуації, періоди життя, людей, коли ви були впевнені у собі. Тут висока ймовірність того, що таке було в кожного. Зазначена практика дає необхідний, сприятливий настрій.

Крок третій – не оцінюйте себе, оцінюйте результати своїх дій. Погодьтеся – це різні підходи.

Крок (порядковий номер ставте самі) – долайте страх помилок. Як, спитаєте? Відповідаю: дозволивши собі помилятися. Життя, імхо, серед іншого, складається з низки помилок.

Крок черговий – роби, що боїшся, дозволяючи собі боятися.

Крок наступний – виконуючи поради та отримуючи негативний результат, не поспішайте розчаровуватись. Швидко у світі, знаєте, що буває…

Крок енний – зрозумійте, що на рівні проблеми проблема не вирішується. Варто переходити до рівня вище.

Крок якийсь там – ризикуйте.

Крок-дія - вчіться не у всьому подобатися іншим.

Крок-дія – будьте наполегливими.

Дійдіть згоди між своїми «Я хочу», «Я можу» та «Я винен».

Грайте у туман. На закиди на вашу адресу кажіть: «можливо…» І включайте позитивний переклад докорів, знаходячи в них бажання допомогти вам.

Застосовуйте негативні розпитування у відповідь на претензії. Наприклад, «що поганого в тому, що я…»

Створіть образ себе впевненого і творчо дотримуйтесь його…

Інші кроки – поле вашої ініціативи та винахідливості.

Бажаю удачі!!!!!