Татова любов. Про роль батька у житті кожної дівчини.

У народженні нової людини завжди беруть участь дві основи — чоловіча та жіноча. І не важливо, чи є ця участь прямим, чи опосередкованим, але лише чоловік і жінка здатні створити нове життя.

У суспільстві склалося думка, що роль матері, порівняно з роллю батька, набагато важливіша у вихованні дитини. Якщо ми повернемося до наших далеких предків, то згадаємо, що до обов’язків чоловіка входили такі завдання: здобуття їжі, продовження роду та створення безпечного місця для життя його жінки та майбутнього потомства. Жінка ж мала забезпечити виживання нащадків. Необхідність розпізнавати найменші потреби її малюка розвинула в ній емоційну сферу. Не секрет, що жінка фізіологічно здатна народити лише раз на 9 місяців, тому вибір партнера був і залишається дуже важливою подією в житті кожної зрілої дівчини. Здоровий і сильний чоловік гарантував хороші гени для майбутнього нащадка. Але роль батька не обмежується лише цим. «Біосоціальна» природа людини потребує не лише задоволення фізіологічних потреб, а й вищих. На цей рахунок творець індивідуальної психології Альфред Адлер говорив наступне: «людина стає суспільною істотою завдяки вродженому соціальному інтересу, або соціальному прагненню».

Роль батька у формуванні особистості дівчини

Першими, з ким вчиться взаємодіяти маленька дитина, є її батьки. У цій статті я хочу поговорити з вами про роль батька у вихованні дівчини, а також про його вплив на формування майбутніх стосунків маляти з протилежною статтю. Я навмисно не хочу глибоко занурюватися у всі наукові теорії, аби спростити наше з вами спілкування та поговорити на зрозумілій для всіх мові. Отже, яким чином батько впливає на особисте життя своєї доньки, на тип взаємин з іншими чоловіками, вибір супутника життя та, зрештою, на розвиток жіночності у своїй доньки? Почнемо подорож у дитинство.

Читайте також: Роль батька у житті дівчини.

Давно відомо про існування життєвого сценарію. Цей сценарій закладається у дитини з самого народження. Якщо вірити психологічній теорії, «життєвий сценарій — це програмні установки майбутнього життя, які формуються у дитини батьками та найближчим оточенням. І вважається, що у більшості випадків від тата залежить, за яким сценарієм складеться життя доньки. Крім того, від того, наскільки в ранні роки склалася та зміцніла їхня емоційна близькість, залежить, наскільки легко буде проходити «підлітковий криза» з її нігілізмом та прагненням до незалежності».

Гра діяльність, як провідна у ранньому дитинстві дитини, здійснює функції отримання досвіду спілкування з людиною протилежної статі, зокрема батьком. У свідомості дівчини формується та закріплюється уявлення про різницю між чоловіками та жінками. Не так давно психологи були переконані, що батько відіграє важливу роль у житті доньки лише у віці старше трьох років, у той самий період, коли у дитини пробуджується інтерес до відмінності між статями. Але на сьогодні вчені дійшли висновку, що ідентифікація за статтю властива дитині вже з самого народження. І стає зрозуміло, що роль батька на ранніх етапах розвитку доньки необхідна. У разі, якщо через надмірну близькість доньки та матері для батька не залишається місця, і він виявляється виключеним із системи взаємин, то в свідомості дівчини закріплюється образ відкинутого чоловіка, на який вона буде орієнтуватися, вибудовуючи у майбутньому свою поведінку з протилежною статтю.

Дівчата, у яких були довірливі стосунки з їхніми батьками, можуть мати деякі чоловічі риси. Наприклад, вони схильні проявляти чоловічий тип мислення, здатні конкурувати з чоловіками, спілкуючись з ними на їхній мові. Батько сприяє формуванню уявлень у дівчини про мужність та жіночність. На ньому фактично лежить найважливіша функція — дати дитині уявлення про соціальні правила та закони, зокрема й щодо статеворольової поведінки. «Численні дослідження підтверджують: матері звертають набагато менше уваги на статеві відмінності, ніж батьки. Більшість батьків дуже рано, вже на другому році життя дитини, акцентують увагу на манері тримати себе відповідно до своєї статі. Але якщо у хлопчика чоловічі риси розвиваються через покарання та заохочення з боку батька, то жіночність доньок розвивається як результат мужності батька, залежить від того, наскільки він цінує ці риси у дружини, а також від того, наскільки він заохочує участь доньки в традиційних «жіночих» справах».

Вплив батька на самооцінку та майбутні стосунки

Вважається, що якщо батько у перші п’ять років життя дитини залишається холодним, байдужим до особистості дитини, і схильний вважати, що «хай підросте, щоб було про що поговорити», то це час втрачається безповоротно. Якщо ж щодо маленької доньки проявляється ворожість, це залишає слід, і згодом доводиться опрацьовувати його з психологом або просто жити, не розуміючи, чому у стосунках з чоловіками скрізь виникають проблеми. Батьківська підтримка для дівчини дуже важлива ще й тому, що від цього залежить її самооцінка. Думка батька відіграє важливу роль у формуванні гармонійної особистості дівчини. «Якщо батько вірить у успішність доньки, у її привабливість, то донька росте з почуттям, що вона сильна та гідна успіху. А для дівчини загалом дуже важливі саме татові ніжність та увага, їй приємно відчувати себе «маленькою принцесою», яку тато любить і балує. Завдяки цьому у майбутньому велика ймовірність того, що її стосунки з протилежною статтю складатимуться вдало. Саме тато покаже дівчині, що чоловічий світ не є ворожим, що чоловік і жінка — різні, але водночас рівноцінні поняття. У стосунках з батьком дівчина вчитиметься відчувати себе жінкою — ніжною, потрібною та привабливою. Нікому іншому, крім батька (першого чоловіка у житті дівчини), цю роль довірити не можна. Оскільки тато — перший чоловік у житті доньки, то несвідомо вона з нього вибудовує модель ідеального чоловіка. Після цього (якщо образ сформовано успішно) тато має ще підтвердити свій «статус», коли донька увійде у підлітковий вік. Тоді донька шукатиме собі чоловіка, схожого на свого батька (навіть несвідомо)».

«Час, коли дівчина (дівчина) поступово входить у світ стосунків з протилежною статтю, саме батько може багато чого підказати та від багатьох застерегти. Потяг до спілкування зі старшими товаришами, а тим більше, якщо ці товариші на татів вік припадають, властивий далеко не всім. Але це й не рідкісне явище. Здебільшого у старших чоловіках дівчину або молоду жінку приваблюють зовсім не сексуальні мотиви, а те, що психоаналітики називають образом батька. Наприклад, дівчина росла без батька, але завжди мріяла його мати, створила уявний образ ідеального персонажа, а потім раптом зустріла саме такого чоловіка. Або батько є, але не відповідає ідеальному образу, тому потяг формується за вже описаним сценарієм. У будь-якому разі дівчина, як правило, інфантильна, слабка, залежна, боязка, легко підпадає під чужий вплив і сама мріє про людину, яка буде про неї піклуватися, направляти та вчити».

Можливо, ви вже чули про такий психотип, як жінка-донька. Такий тип жінок «бачить у чоловікові насамперед людину, яка збагатила життя, дозволяє їй розкритися, дає спокій, впевненість у собі, підтримку в будь-якій ситуації. Її не приваблюють молоді та самовпевнені, а також слабкі та беззахисні. Їй потрібен уже сформований чоловік, який досяг успіху у житті та готовий ділитися з нею своїми здобутками». У формуванні цього психотипу, звісно, першу скрипку грає батько дівчини.

За Адлером, «ідеальний батько — це той, хто ставиться до своїх дітей як до рівних і бере активну участь нарівні з дружиною у їхньому вихованні». Стає зрозуміло, що батько має уникати двох помилок: емоційної відгородженості та батьківського авторитаризму, які, як не дивно, мають однакові наслідки. «Діти, які відчувають відчуженість батьків, зазвичай переслідують скоріше мету досягнення особистої переваги, ніж переваги, заснованої на соціальному інтересі. Батьківський авторитаризм також призводить до дефектного стилю життя. Діти деспотичних батьків вчаться боротися за владу та особисте, а не соціальне превосходство». Не можу не відзначити ще один дуже важливий аспект. Мама дівчини вчить її жити в домі, а тато допомагає вийти у світ. Іншими словами, мама відповідає за емоційну прив’язаність дитини, а батько — за емоційну незалежність.

Для дівчат, які виросли у гармонійних стосунках з татом, «батько — це той чоловік, який здатний зруйнувати перешкоду між своєю донькою та усіма представниками чоловічої статі. У ідеалі жінка вчиться правильно сприймати чоловіків, легше переносить як перші, так і наступні любовні «навички». Вони розкуті та впевнені у своїх діях, чи то навчання, робота в чоловічому колективі чи спільний похід. А ось ті, хто не знав батька, дівчата часто просто бояться заговорити з однокласниками. Жодної психологічної підготовки, а міжстатеві конфлікти загострюються до крайності. У майбутньому такі жінки висувають до обранців особливі вимоги, засновані на власній уяві, не розрізняють сімейних ролей і навіть по-іншому оцінюють поняття «любов»».

Безумовно, якщо дівчина бачить взаємоповагу батьків один до одного, що всі життєві негаразди їм легше пережити разом, то й донька буде позитивно ставитися до створення власної сім’ї в майбутньому.

Три основні способи впливу образу батька на вибір партнера

Пропоную вам детальніше розглянути питання впливу стосунків з батьком на стосунки з майбутніми партнерами. Отже, три основні способи такого впливу:

1. Прямий спосіб впливу.

   Прямий спосіб впливу образу батька, як правило, відбувається у сім’ях з хорошим «кліматом», де обоє подружжя люблять один одного та своїх дітей. Тоді донька у процесі дорослішання спостерігає цю любов та всі її позитивні сторони. У цьому випадку образ батька проєктується на майбутнього партнера (тобто дівчина підсвідомо чи свідомо шукає собі партнера, максимально схожого на батька), щоб досягти з ним тієї ж глибини почуттів, що й у її батьків.

2. Спосіб впливу від протилежного.

   Спосіб впливу образу батька від протилежного (тобто жінка шукає антипод батька) частіше зустрічається у тих сім’ях, де панувала несприятлива атмосфера (скандали, сварки, фізичне насильство над дитиною чи між подружжям). У цьому випадку у дівчини виробляється стійкий антагонізм до образу батька, і вона шукає собі партнера, максимально не схожого на нього, іноді це проєктується не лише на риси характеру, а й на зовнішність. Наприклад, якщо батько був високий блондин, то дівчині подобатимуться брюнети середнього або нижче середнього зросту.

3. Змішаний спосіб впливу.

   Цей спосіб є найбільш поширеним через те, що як подружні, так і дитячо-батьківські стосунки переживають і конфліктні ситуації, і періоди повної гармонії. За такого способу впливу образу батька його образ береться за основу та коригується (це відбувається, як правило, несвідомо). Ті риси, які позиціонуються у дівчини як позитивні, проєктуються на майбутнього партнера. Ті ж риси, які їй не подобаються в батька, нівелюються. Це відбувається у різному ступені інтенсивності та глибини і у цілком різних поєднаннях.

Вплив образу батька у жінок, які виросли без нього

У цьому випадку ми можемо говорити (із певною долею припущення), що образ батька буде складеним та формуватися під дією ЗМІ, літератури, образів батьків тих сімей, які жінка спостерігає у період формування особистості. Ці образи не завжди виявляються адекватними реаліям життя, через що іноді у таких жінок виникають проблеми у стосунках з чоловіками.

Дійсно, стосунки доньки з батьком безпосередньо впливають на особисте життя дівчини. Але дуже важливо усвідомлювати цю частку впливу та, більш того, не лише усвідомлювати вплив образу батька, а й опрацювати цю проблему внутрішньо. Для початку спробуйте у стосунках з іншим чоловіком розрізняти очікування суб’єктивні («тато вчинив би так у цій ситуації..»), ловіть свої відчуття та розумійте, що ваш супутник, ваш партнер — це не ваш батько. Зрештою, ви навчитеся розрізняти та відокремлювати образ батька від образу чоловіка, якого бажаєте бачити поруч. Батько завжди має залишатися батьком, а ваш обранник — це ваш особистий та усвідомлений вибір, ваша особиста самореалізація як жінки.