Ти — нарцис! він — нарцис. я — нарцис? ще про нарцисизм

Ти – нарцис! Він – нарцис. Я – нарцис?

Спостерігаю останнім часом тенденцію до того, що посилюється стигматизація та масове «діагностування» «нарциса» всім підряд. Це свідчить про те, що люди не розуміють, що саме означає «нарцисичний розлад особистості» та використовують цей діагноз, який перетворився на ярлик, для всього підряд.

Кілька років тому я вже згадувала тему нарцисизму у своєму невеликому циклі статей про нарцисизм, але зараз хочеться більш ґрунтовно роз’яснити термін «нарцисизм» та розвести деякі поняття, такі як «нарцисизм», «нарцисичний розлад особистості», «нарцисичні захисти», «нарцисична поведінка».

Є речі, які зовні схожі, але абсолютно відмінні за своїм внутрішнім змістом та структурою, що, на перший погляд, створює певну плутанину.

Я пишу цю замітку для людей, які не мають стосунку до психології, психоаналізу або ж мають досить умовне, на рівні простого інтересу. У мене немає сумнівів, що те, про що я говоритиму нижче, не знайоме моїм колегам, і, можливо, їм буде нецікаво, тому постараюся не надто занурюватися в деталі термінології, щоб це було зрозуміло будь-якій людині.

Отже, спробую трохи пояснити ці поняття.

Що таке нарцисизм

«Нарцисизм» — це поняття, введене З. Фрейдом (яке він також називає «нарцизмом») у роботі «Введення в нарцисизм», де він застосовує його для опису стану, за якого людина ставиться до власного тіла як до сексуального об’єкта, тобто лібідо людини спрямоване на неї саму, і таким чином вона любить лише себе. Зараз це стосується не лише проявів у сексуальності, а й загального ставлення до себе.

Ця теорія згодом розвинулася та видозмінилася, але принцип «нарцис любить лише себе» залишився. Хоча насправді це далеко не так, адже людина, яка любить себе, — це здорова, повноцінна особистість із наповненим внутрішнім світом, без особливих внутрішніх чи зовнішніх проблем, які, якщо й виникають, то вирішуються досить швидко та успішно. Тому термін «нарцисизм» досить умовний, і я б не радила брати його за основу для оцінки чи діагностики, оскільки він не відображає реальної картини особистості людини та навіть її поведінкових патернів, це лише одна риса, хоча, звісно, досить важлива.

Нарцисизм також згадується психоаналітиками як стадія розвитку дитини, що називається «первинний нарцисизм», коли у світі дитини існує лише вона сама, а все інше та інші люди — це функції, її обслуговуючий персонал (хіба не те, через що ми найчастіше звинувачуємо інших у «нарцисизмі»?). І найголовніше: коли дитина не переходить із цієї стадії в об’єктну, де з’являються, окрім неї, інші люди, а залишається в дооб’єктній, нарцисичній, її переживання аж ніяк не радісні та легкі, оскільки відображають її внутрішній світ, де тотальне самотність, порожнеча та навіть заперечення власного існування.

Коли в ранньому дитинстві відбувається такий злам, який зупиняє перехід зі стадії «існує лише я» у стадію «існую я та інші», що називається об’єктною, то не відбувається формування та розмежування внутрішнього та зовнішнього світу, тобто виникає сильне спотворене сприйняття реальності, адже для переходу в об’єктну стадію надзвичайно важливо мати можливість бачити себе в інших, адекватно відображатися в них. Це бачення себе, своєрідне віддзеркалення дитини, допомога у розумінні своїх почуттів, а потім розмежування на «Ти» та «Я», дає можливість дробити світ на об’єкти, на події, на різне сприйняття речей, що роблять світ об’ємним та неоднозначним.

Якщо ж цього не відбувається і дитина ніби залишається у світі, де існує лише вона, а весь світ обертається лише навколо неї, то можна говорити про нарцисичний розлад особистості.

Нарцисичний розлад особистості

Нарциси́чний ро́злад осо́бистості — це розлад особистості, що характеризується переконаністю у власній унікальності, особливому становищі, перевазі над іншими людьми; завищеною думкою про свої таланти та досягнення; зануреністю у фантазії про свої успіхи; очікуванням безумовно доброго ставлення та беззаперечного підпорядкування від оточуючих; пошуком захоплення з боку інших для підтвердження власної унікальності та значущості; нездатністю виявляти співчуття; ідеями про власну свободу від будь-яких правил, про те, що інші їм заздрить. Нарцисичні особистості постійно намагаються контролювати думку оточуючих про себе. Вони схильні применшувати практично все, що їх оточує, ідеалізуючи при цьому те, з чим асоціюють самих себе.

А я б ще додала кілька слів про ті почуття, які переживає людина з НРО. Це відчуття власної грандіозності, яке потрібно підтримувати всіма можливими та неможливими способами. Адже «падіння з п’єдесталу» загрожує таким всепоглинаючим почуттям власної ніщотності та сорому, яке витримати просто неможливо, оскільки немає внутрішньої опори, знання про себе, про сам факт власного існування.

Людина з діагнозом НРО ніби вигадує себе саму, бачить свій образ лише зовні, її існування, дії, переживання винесені назовні та мають стосунок лише до зовнішнього, а внутрішній світ — це порожнеча, яка може наповнюватися страхом, тривогою, якщо її зовнішній образ пошкоджено чи зруйновано.

Ці переживання настільки інтенсивні та глобальні, що в ситуаціях, коли створений образ руйнується, можливий перехід у психоз, спричинений ще й нарцисичною люттю, яку неможливо стримати.

У людей із НРО надзвичайно болісне ставлення до того, як до них ставляться інші люди, весь їхній контроль спрямований на те, щоб утримувати враження про себе як про унікальну та ідеальну особистість.

«Їхня потреба в інших велика, але любов до них поверхнева» — говорить Н. Мак-Вільямс.

І для нарцисичної особистості надзвичайно важлива здатність людей підтримувати її власне відчуття значущості, всі інші аспекти взаємин меркнуть для такої людини, і вона відчуває великі труднощі у тому, щоб уміти любити когось, адже любити вони не вміють.

Як жити з людиною, у якої НРО

На такі пояснення мене запитують, що можна зробити з цим і як жити з такою людиною.

Досить складні та неоднозначні питання, адже щодо «що з цим робити» існує багато думок і психотерапевтичних підходів, але вони далеко не завжди дають ефект і серйозні позитивні зміни, оскільки сама структура НРО — це вже опір змінам, та й любов’ю не завжди можна все виправити.

Нарцисичні захисти

На відміну від людини з діагностованим НРО, набагато частіше, що власне й сприймається за «нарцисів», ми зустрічаємо людей із нарцисичними захистами. Ці психологічні захисти застосовуються всіма людьми з різним ступенем прояву та інтенсивності. І в основі свого прояву лежить обробка травми, яка запускає захисти, зокрема й нарцисичні.

Я б хотіла ще раз наголосити на тому, що якщо людиною використовуються захисти, які називаються нарцисичними, і найчастіше їх застосовують люди з НРО, окрім маніпуляцій, то це аж ніяк не означає, що в людини може бути нарцисичний розлад особистості. Це може бути зумовлено як просто нарцисичною структурою особистості, яка іноді досить вдало скомпенсована, і людина в суспільстві може функціонувати без особливих проблем і труднощів, так і травмою, де проявляються та починають діяти нарцисичні захисти.

Якщо говорити про нарцисичні захисти, то я б виділила ідеалізацію, применшення, перфекціонізм та, можливо, уникнення.

Уникнення ситуацій або можливостей побачити себе недосконалим, нічтожним, перед цим відчувши сором такої сили, що шансів залишитися умовно неушкодженим, як вона себе уявляє, просто немає. Нарцисична структура крихка та сформована на зовнішніх проявах і вибіркових зовнішніх факторах, які підтверджують грандіозність та унікальність людини, де досить сильна оцінка іншого, ставлення іншого та можливість контролювати ці прояви іншого.

Ідеалізація, применшення пов’язані та нагадують гойдалки, які розгойдуються без зупинки на самих верхніх та нижніх точках, при цьому, якщо брати за приклад гойдалки, то верхня точка — це ідеал рівня Бога, а нижня — такої ж сили применшення. За такого взаємодії здається, що применшується та ідеалізується інша людина, без можливості зазирнути всередину себе, адже точно таке применшення — ідеалізування людина робить і з самою собою, але через нестерпний сором це побачити, відчути та спробувати впоратися стає неможливим.

Я б звернула ще увагу на те, що в неврозі сформованої особистості, більш цілісної, присутні психологічні захисти іншого порядку, коли вже є здатність бачити іншу людину окремою, самостійною та відчувати багато інших переживань, зокрема й провину, яка в людей із НРО виражена слабо, оскільки сором є покриваючим переживанням.

Якою була мета моєї статті, окрім деяких прояснювальних моментів та теоретичних ракурсів?

Я б хотіла сподіватися, що прояснення деяких речей, термінів, може дати можливість людям через розуміння певних моментів із життя іншої людини відійти від оцінок, діагнозів, ярликів чи стигматизації. І згодом, маючи можливість, знаючи ці важливі моменти, використовувати їх під час побудови та розвитку як стосунків із іншими людьми, так і налагодження контакту із собою, можливість пізнавати себе та свій внутрішній світ, який у кожного з нас різний і наповнений у силу нашої індивідуальної історії різними переживаннями.

«Перш ніж засуджувати когось, уізьми його взуття та пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його болі.

Наткнися на кожен камінь, про який він спіткнувся.

І лише після цього кажи, що ти знаєш — як правильно жити» — слова Далай-лами.