Віктимологія, віктимність. Два підходи в розумінні психології жертви.

"Чому син не заблокував двері і не покликав провідника?"

"Чому ви не здійснили самооборону?"

"Якби ви зачинили на замок двері, то цього не трапилося" 

"Чому вночі ви спали з дитиною у відкритому купе?"

Це приклади питань, поставлених у коментарях до історії про побиття молодої жінки у поїзді. Чому (крім бажання зберегти уявлення про "справедливий" світ) люди продовжують звинувачувати жертву, і що нам може відповісти психологічна наука?

Отже, існує міждисциплінарна сфера, яка займається вивченням процесу становлення жертвою злочину – віктимологія. І. Малкіна-Пих, говорячи про віктимологію, розглядає її як у вузькому, так і в широкому сенсі, а саме як соціально-психологічну галузь знання, що вивчає різні категорії людей – жертв несприятливих умов соціалізації.

Підхід “звинувачення жертви”

Підхід звинувачення жертви

Цей підхід використовує визначення, яку я пропоную вважати одним із підходів до розуміння психології жертви, а саме: “віктимність – набуті людиною фізичні, психічні та соціальні риси та ознаки, які можуть зробити її схильною до перетворення на жертву (злочини, нещасного випадку, детруктивного культу і т.д.)." Наведене нею формулювання: “Злочинця та потерпілого він розглядає як суб'єктів взаємодоповнюючого партнерства. У ряді випадків жертва формує, виховує злочинця та завершує його становлення; вона мовчазно погоджується стати жертвою; кооперується зі злочинцем і провокує його (Шнайдер, 1994)” дуже яскраво ілюструє цей підхід, який ми також можемо часто помічати і у представників професій, що допомагають.

Підхід “захисту жертви”

Підхід захисту жертви

У сучасній західній психології та кримінології також представлений інший підхід щодо того, що має вивчати віктимологія. Згідно з ним, увага приділяється вивченню психологічних наслідків віктимізації, відносинам між жертвою та нападником, взаємодії жертви з системами кримінального судочинства, а також її зв'язкам з іншими соціальними групами та інститутами (медіа, бізнес, соціальні рухи). 

Основні напрями пояснення віктимності

Основні напрями пояснення віктимності у межах цього підходу:

• Інвайроментальна теорія (теорія навколишнього середовища): розглядає, як локація і контекст нападу стали причиною зіткнення жертви і злочинця; Що стосується використання терміна “жертва”, то і йому запропоновано альтернативу: так, наприклад, у випадках, коли людина проходить через процес відновлення, або при обговоренні наслідків сексуальних злочинів можна використовувати термін "survivor" (вцілілий; який вижив; який пережив).
• Кількісна оцінка віктимності: розрахунок ризику стати жертвою для певних вікових/статевих/професійних груп;
• Фундаментальна помилка атрибуції: переоцінка особистісних факторів спостережуваної поведінки та недооцінка ситуативних.

Що стосується використання терміна "жертва", то і йому запропонована альтернатива: так, наприклад, у випадках, коли людина проходить через процес відновлення, або при обговоренні наслідків сексуальних злочинів можна використовувати термін "survivor" (уцілілий; людина, яка вижила).

Однак використання того чи іншого терміну залишається у межах особистих переваг.

Дата публікації 2022-12-14 в 21:05:33