Взаємовідносини

Доброго дня, я розведена 10 рік, з чоловіком завжди були ворогами, але вже третій місяць як спілкуємось, є спільна дочка 21 рік. Але ніколи не зізвонюємось, лише переписки у вайбері, ні він ні я другої половинки не маєм. Разом їздим в інше місто по справам доньки, ніколи не відмовляє, якщо потрібно завезти, але проблема в тому, що коли б я його покликала до нас в гості ссилається на те, що немає часу, робота, хоча до друзів в гості йде, навіть на каву не хоче зайти. Хоча, в переписках - пише, що буде час- зайде, але це лише слова. Можливо мало часу пройшло від початку нашого спілкування, чи я дуже все тороплю, не можу в цьому розібратись. Усе наче добре, але до вас в гості я не піду, і сам нікуди не запросе.Можливо, потрібно перестати спілкуватись і не гаяти свого часу, душа розривається. Сам усе наобіцяє, але потім не виконує. Можливо я щось не так роблю.
Я завжди перша чекаю що він мені напише, бо наче чоловік має бути ініціатором, чи можливо не так все має бути? А він може по довго не писати. Чи можливо що відмови це є небажання мати щось більше?! Заплуталась, допоможіть!!!!!