Не можу себе перебороти,щоб допомогти батькам

Мої батьки займаються бізнесом, і не виховують зовсім молодшу сестру, мама завжди була в роботі як і тато і рідко приділяла нам увагу, але я відчуваю її любов, і її часто мучить совість за те шо не приділяє увагу,тому в такі моменти я говорю їй шо вони дали нам все найкраще.Рік тому я не пішла вчитися в університет шоб допомогти їм сидіти з сестричкою, до цього я вчилась в школі і часто не відвідувала уроки бо батькам потрібна була допомога з дитиною.Тому можу сказати шо я більше провожу часу з сестрою ніж вони.Я недавно вирвалась і пішла вчитись далеко від дому, але зараз на час карантину вони не відпускають мене туди, не розуміють нащо і хочуть шоб я сиділа з малою поки тут, а мені це справді вже так надоїло в, в мене відчуття ніби я не розвиваюся а вже стала мамою, їй треба давати всю свою увагу,зацікавлювати в чомусь шоб вона не бігала заважати батькам в роботі, а я не можу, коли мені говорять «посиди з малою» я відчуваю одразу упадок сил і мені нічого не хочеться, як вийти з цієї ситуації?