Не розумію своїх емоцій

Доброго дня. Я зараз мамочка в декреті, дитині один рік, та й ще карантин, самі знаєте як зараз із розвагами. Ми живемо у будинку на дві сім'ї: ми і батьки чоловіка. Місяць тому я запрошувала кумів(хрестили сина чоловіка від першого шлюбу) на майовку(вони не були на рочку доці, тому звала, порадившись з чоловіком) і тільки вчора вони подзвонили, що будуть в суботу. Чоловік був не дуже радий, що гроші тратити, казав, що приготувати, щоб м'яса менше з'їли, але домовились на шашлики все таки.
Вирішили також позвати хрещеного доньки з нареченою.
Так от, сьогодні я прокидаюсь і бачу, що шашлик мапинує свекр, хоча я думала, що буде робити чоловік. Свекр завжди робить його кислим і солоним. Дзвоню чоловіку і питаю за це, він сказав, що часу у нього не буде, того хай він маринує. Ну ок. Потім чоловік каже, що запросив хрещеного доньки, кум хотів зкинутись грошима, а чоловік йому сказав -купите випивки просто, а мені безалкогольне пиво зі смаком.

Я засмутилась, бо вони навряд куплять таке як я хочу і попросила чоловіка уточкґнити куму, яке я люблю. На що він сказав, що не буде цього робити.
А я сказала на це "
Капєц, шашлик не такий, пиво не таке"
На що чоловік образився і сказав, що я вже замахала дивитись з негативом на світ. Що ще вчора ніхто і не думав робити шашлики, а тут будуть, народ приїжджає, а я вічно невдоволена, що не ціную те, що маю.
Я спочатку розізлилась на чоловіка, а зараз думаю, і хто ж тут неправий. Може все таки я? Що скажете?