Не розумію чого я хочу

Мені вже за 25, а я досі не розумію чого хочу від себе в житті, про що мрію і чого мені треба для щастя. Я живу нормально, у мене немає якихось великих життєвих проблем як то буває у інших людей. Сім'я є, з батьками в нормальних відносинах, є хлопець - з ним теж все добре в стосунках, всі живі-здорові. І відчуття, що єдина проблема в моєму житті зараз - це я. Перша болюча тема для мене - моя робота. Я працюю в офісі на посаді менеджера, часто в роз'їздах. Ще з університету я працювала по спеціальності, тричі міняла місце роботи і ось нарешті остаточно зрозуміла, що ця справа - не моя і я не хочу нею займатись. Щодня я рахую години щоб швидше повернутись додому, немає ніякого бажання вдосконалювати свої знання в цій області, хоч і перспектива є хороша. Єдине, що тримає зараз - хороша зарплата в такий нестабільний час. Не хочу сидіти на шиї в коханого і розриваюсь від бажання кинути роботу. Я би радо змінила діяльність, проте я не знаю на що. Я просто не розумію, в мене немає якихось хобі що можуть перерости в професію, та й нічого конкретно не приваблює. Всі навколо мене щасливі й успішні бо знають що хочуть і на цьому фоні в мене постійна тривога що я щось роблю не так. Що я не професіонал і взагалі дилетант в роботі. Друге болюче місце - комунікації з іншими. Я усвідомлюю що в мене практично немає друзів, з якими можна піти на каву, провести час, поспілкуватись. З одного боку я відчуваю що тут моя вина є - я здебільшого одиначка, мені важко в принципі комунікувати з людьми, хоч я завжди стараюсь бути їм цікавою, підтримувати розмову. Мабуть це виглядає не дуже, тому зі мною не дуже хочуть спілкуватись. Часто ловлю себе на думці, що хочу сподобатись комусь і веду себе неприродньо для мого характеру. Або може мене вважають недалекою і не бачать люди сенсу витрачати на мене свій час. Я настільки сильно хотіла мати друзів у дитинстві, а зараз немає практично нікого, ніяких соц зв'язків. Колеги по роботі всі переважно старші за мене на 8-10 років і більше - у них свої теми (діти, городи, квартирні питання і т.д.). Я розумію, що втрачаю час, не роблячи нічого, але водночас не розумію з чого почати щоб змінити це все. Боюсь витратити ще час на нові помилки, не знаючи чого мені треба. Набридло плисти за течією, все частіше плачу, стаю дратівливою, зриваюсь на близьких. Що мені з цим робити ??