В мене все погано у житті

Я не щаслива по факту людина, все життя в мене постійні труднощі, я завжди себе почуваю самотньою, особливо в даний момент, доходить вже до депресивного стану. Я нічого не хочу робити і загалом ні від чого не отримую задоволення, постійне відчуття напруги та подавленності, змішане з відчуттям вини. Деколи доходить до безпричинної тривоги та панічних атак. В мене немає жодних мотивацій та сил жити, відчуття наче весь світ проти мене йде, а я в ньому лишня. В мене не складаються відносини з людьми загалом, в мене немає справжніх друзів, а лиш були псевдо, які в більшості мною користувались та загалом знецінювали, я була надто доброю, але в душі їх не любила, була з ними щоб подолати самотність якої я боялася, проте парадоксально вона завжди була поруч серед людей. Мені загалом ніхто не подобається, хто мене оточує, мене не раз підставляли та сприймали як запасну або не серйозно, довіри немає ні до кого вже, якесь відчуття, наче всюди людей пусті та закомплексовані, хоча я не знаю чого я б хотіла, мабуть глибокого розуміння до мене та підтримки. Я зустрічаю однакових людей тільки з різними обличчями, вони всі якось відносяться до мене як-небудь, наче я не варта поваги, постійно допомагала всім та проявлялася завжди, щоб бути потрібною. З батьками в мене складні стосунки, особливо з батьком, він аб’юзер, який внушає всім свою думку, бив мене і маму колись, оскільки мав проблеми з алкоголем, ми часто втікали з дому, бо він був неадекватний, речі розбивав, досі буває здригаюсь як щось гримається, мені некомфортно з ним, він все життя мав претензії до мене, починаючи від ваги, закінчуючи успіхами, йому постійно мало було, якщо я щось досягнула, то є повага, а якщо ні, то лише критика та без інтересу, він ніколи зі мною не спілкувався багато, бо весь в роботі, так само як мати, вона вічно критикувала за зовнішній вигляд, гіреропіка та контроль, помішана на чистоті та ідеал, що призвело до того, що я маю схильність до обсесій, хоча була лояльніша до мене. Я маю хлопця, ми на відстані, бо зустрілися в іншій країні, в нас все гаразд, без конфліктів, але він цілими днями працює, мало говоримо, хоча він каже що в нас все ок, але мені його не вистачає, і наче підтримує мене, але водночас він якось не вникає в те, що я говорю, дуже коротко і лаконічно говорить щось типу все буде добре і т.д, якось не вистачає глибоких розмов, хоча він розумна людина. Іноді не знаю що нас обʼєднує, хіба любов лише один до одного. Мені дуже самотньо. Роботи нормальної не можу найти.