Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 2 hours тому: «Соціальна тривожність – це досить поширена проблема у світі. Ваш стан зрозумілий. Нові сусіди, відсутність особистого простору – все це викликає напругу. Поставте собі питання: »
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 2 hours тому: «Добрий вечір. Ви описуєте на форумі історію ваших відносин, довжиною в кілька десятків років. Скажіть, будь ласка, на яку допомогу ви очікуєте від психологів сайту?»
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 3 hours тому: «Добрий день. Мені шкода, що ви в такій ситуації. "Что делать дальше"-Зверніться за допомогою до психіатра та почніть роботу з психотерапевтом.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Юлия Age: 23

проблемы в отношениях

Здравствуйте! помогите пожалуйста советом. я уже совсем запуталась. расскажу вкратце о своем детстве. мои родители развелись когда мне было 9 лет. это очень сильно ранило меня. мне уже 23 а отпустить много обид на мать и отца я не могу.у меня всегда была занижена самооценка, я часто ненавижу себя, хвалю мало за что, в основном ругаю, не довольна своей жизнью, оборачиваясь каждый раз в прошлое убеждаюсь, какое я ничтожество.отношения с матерью после <a href="/category-razryv-razvod-pg-1">развод</a>а паршивые, ничего не доверяю, забота раздражает, хочется убежать и не видеть. вот я и убежала. замуж. мужа знала совсем недолго, познакомились по телефону, потом виделись по выходным. мы из разных городов, он узбек, я украинка. и так это все было необычно, хотя ничего особенного, говорю себе я, глядя на это трезвыми глазами. но дело не в том. у меня постоянно в жизни были проблемы от того, что я часто делала то, чего делать мне вовсе не хотелось. зачем? причин много. чтоб не обидеть, чтоб казаться хорошей, чтоб не ссориться, потому что не умела отстоять своё мнение, возмутиться или просто сказать нет.вот и в отношениях так же. даже если я понимала, что парень относится ко мне ужасно, что нужно бросать его скорее, я не могла. меня мучила совесть. не могла ему сказать об этом. по этому тянула до последнего, терпела все пока уже не выдерживала и как-нибудь да говорила это. мужа же на этапе встреч я бросать не хотела, все было неплохо в общем, но я полностью подчинилась ему. почему. сама не понимаю. я согласилась уехать в чужой город, мы еще не были расписаны и я была против детей вне брака, но он настоял не предохраняться, я согласилась, хоть и не хотела. забеременела. нужно было дорабатывать до декрета, он на это время в мой город ехать не захотел. в итоге всю беременность я оставалась одна и ревела ему в трубку. не хотела, но согласилась. потом мы съехались. через месяц родился сын. квартира съемная, ужасная, не для жизни с ребенком, молчала.за бытовые мелочи на которые я закрывала глаза я вообще молчу. почему я так делаю? боюсь? считаю что лучшего не достойна? радуйся хоть этому? еще я согласилась, что ребенок наш будет такой же веры, как отец, мусульманин.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?