Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 3 hours тому: «Вітаю! цитата: «Нарцисичні батьки, я не можу жити» Як так розмію, що батьки суттєво перекривають Вам кисень для життя. І це змусило Вас звернутись на форум до психологів. Все пр»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 7 hours тому: «Вітаю! цитата: «Я прідурок повний, мене виводили гуляти по території психлікарні у вязках, прив'язували до кроваті, що я за людина скажіть((?» Ви людина, в якої є хвороба. Це вон»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 10 hours тому: «Вітаю ! Я чую у вашому описі не стільки «нездатність до стосунків», скільки дуже сильне виснаження від повторення одного й того самого сценарію. І важливо, що ви вже помічаєте: пр»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Jenny Age: 31

Сексуальное злоупотребление в терапии

Добрый день, уважаемые психологи. Мне 31 год, регулярную терапию (с перерывами) прохожу более 10 лет. Прогресс огромный: 10 лет назад мне ставили диагноз «шизофрения» – сейчас его сняли, за это время у меня появились друзья, работа, свой дом. Нет только одного: семьи и детей. В 31 год у меня не было ни с кем интимных отношений.
Семь лет я проходила терапию у одного специалиста, но он внезапно умер. Тогда я нашла терапевта в другом городе. А через год наши отношения постепенно переросли в что-то большее. Полноценной сексуальной связи, как вы понимаете, не случилось, но было достаточно. Позвольте мне не вдаваться в подробности. Я не буду говорить, кто виноват (потому что сама не знаю), но да, я сознательно провоцировала его несколько месяцев. А когда все произошло, меня это страшно шокировало.
Я ушла к другому психологу. Но выдержала только полгода и ушла в никуда. Почти год была совсем без терапевтической поддержки. Сделала несколько попыток обратиться к другим специалистам, но ничего не вышло. Я чувствую, что я больше им не верю. Не верю, что мне могут помочь. Единственное, что я испытывала к ним – это презрение и отвращение.
Я оказалась в безысходной ситуации: с одной стороны, я не могу остаться без терапии, потому что моя главная проблема не решена, но найти терапевта, которому могла бы доверять, не могу. В нашем небольшом городке их очень маленький выбор. А ездить в другой город у меня больше нет финансовой возможности (за последние несколько лет мы все сильно обнищали). Единственное, что мне удалось найти – это группу психологической поддержки.
Ну так все же – как мне быть?
1.Сказать себе, что это – дело прошлое, и забыть?
2.Взять всю ответственность на себя – «надо было думать, что ты делаешь»?
3.Подать на него официальную жалобу, все обнародовать? Но это похоже на месть.
4.Посещать группу поддержки и больше не искать специалиста? Смириться с тем, что я останусь одна?
5. Искать выход в религии, творчестве, еще где-то?
Что?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?