мотивуватись чи "кидатись того ровера"?

Доброго дня дорогі психологи!Помітила я у своєму житті таку дивну закономірність,яка не давала до цього моменту мені розвиватись.Все життя я марила власною справою,власним бізнесом.Не знаю чому. Так мені завжди говорив тато, що власний бізнес-це обуза, це важко і я не зможу це все втримати і вести.І я все рвалась,рвалась, мріяла, обдумувала як це все виглядатиме, чекала поки виросту і зможу доказати собі і йому, зможу сама!!! І тут...виросла я, я - підприємець, але я надаю послуги компаніям і в цьому немає ніякої "власної справи, виробництва, виготовлення, створення". І я все в пориві щось ось-ось почати! І, якщо колись у мене була конкретна мета: я хотіла власну школу для дошкільнят, я аж марила цим з років 7!Але ось тато...йому вдалося мене переконати, що це все може закінчитись фатально. Що можуть статись нещасні випадки, а я буду відповідальною, бо школа моя...І я забула про це,насильно,але забула. Навіть, якщо зараз би повернутись до цього - боюсь я вже не зможу добитися успіху в цьому.Я зрозуміла, що крім цього є безліч занять, якими можна займатись - і почала генерувати ідеї. І ОСЬ вона - злоякісна, або ж доброякісна закономірність: як тільки я придумую ідею, планую хід дій, і вже ось прямо сьогодні ввечері їду закуповувати потрібний інвентар для початку роботи, в моєму житті з*являється ХТОСЬ, хто цим вже займається, при чому успішно!!! Це прокляття?! Це триває вже 6 років! За що б я не взялась чим би не цікавилась!Це просто травмує мою психіку! Я знаю, що я не особлива і не придумаю новизну,яка врятує світ,хоча і такі пориви були! Але все ж!!! Чому власне в той момент, коли я починаю чимось займатись з*являється така людина?!Мені сподобалось фотографувати, коли мені було 17.Займалась, а потім бац:з*явились соц.мережі, всі різко стали професійними фотографами, всі вже мають свої фотостудії.Мені було соромно продовжувати фотографувати, здавалось, що я нездара на їхньому фоні.Потім,я подумала, що декор-це для мене,бо я цим займаюсь в тінях свого дому.І тільки я подумала,що було б непогано спробувати декорувати ресторани,можливо весілля, поцікавилась де курси флористики, щоб мати грунт- зразу ж на другий день в соц.мережі мене запрошує в свою групу давня подруга,яка займається прекрасним декором.Так відбувається зі всім, до чого я не візьмусь. Шановні дорогі психологи, що скаже психологія?Це насправді знаки допомоги і легкі конкуренти,які самі приходять до мене,щоб я швидше вивчила ринок)))?Чи це знак,що ця справа - "не то пальто"? Дякую сердечно!