Live:
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 hour тому: «Доброго дня. Перше питання яке виникає стосовно ваших слів цитата: «Хочу спробувати змінитись, але не впевнений, що вийде.» - а змінитись як?? Що має змінитись на Вашу думку?»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 1 hour тому: «Вітаю. "Для мене цнотливість це важливо. Це показник стабільності, що жінка довіряє мені й обирає лише мене, це про справжнє кохання і вірність». Це ваше право мати такі цінно»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 hours тому: «Вітаю! цитата: «Хочу спробувати змінитись, але не впевнений, що вийде.» Не спробуєте - не дізнаєтесь, що з цього вийде. Наразі Ваші потенційні зміни так чи інакше зачипатимуть»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ирина Age: 32

Папа и мои мужчины.

Мой папа был мягким человеком. Он очень любил нас, детей. Наверное, это тоже очень важно. Он умер 15 лет назад. Но до сих пор я вспоминаю одну ситуацию, о которой знали только я и он. И мне как-то стыдно, что ли. И не могу забыть. Хочу сказать прежде, что он был достойным человеком, с чувством юмора, честным, трудолюбивым, в юности даже очень красивым, стройным. Но он выпивал. И умер от части из-за этого, разложилась печень, в 45 лет. Так вот, раньше я не думала о том, какой он был. Но сейчас, смотрю на своих бывших мужчин, своего мужа и понимаю, что ищу полную противоположность! Обычно ищут похожих, а я наоборот. И страдаю от этого. Я выбираю настолько брутальных мужчин, что ни о какой романтики и сентиментальности и речи не идет.
Когда мне было 18, папа поехал провожать меня на автовокзал, я ехала в университет, в другой город, на две недели. Там подошел его коллега по работе. Отпустил пару скользких шуток: это твоя любовница? У меня таких лебедей пара девчонок. Можно с твоей дочкой выпить вечерком? Это был толстый маленького роста мужичок с лысинкой. И я, и папа, конечно, все поняли, что это чушь, бред, бахвальство. Никого у него нет. Но папа неуверенно улыбнулся ему и сказал: нельзя. Меня аж передернуло от этого урода. А он вручил мне завядшую сирень. И я, но почему??? взяла ее?? и села в автобус. Сейчас я бы так отшила, что он почувствовал себя ничем. Но тогда... И вот эта ситуация часто вспоминается мне, а папы нет уже очень давно. Папа же должен быть примером, а мне стыдно, и хорошо, что никто не знает об этом.
И перебирая в памяти своих мужчин я понимаю, вот в чем дело, я плачу от грубости мужей, я упрекала их и упрекаю нынешнего мужа, что мне не дарят цветов, что меня мало целуют... Но зато при любой скользкой шутке в мою сторону, грубиян улетит в нокаут от моего мужа. А ведь может быть какая-то золотая середина. Или я слишком зациклилась. Или многого прошу от мужа?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.