Live:
question author 1 hour тому: «Реакція на відповідь № 392131 для Ирина Константиновна Зубиашвили А что это за правила?»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 hours тому: «Ви дуже багато написали, з чого слідує висновок, що під керівництвом психолога потрібно змінювати світогляд - ставлення до себе, людей та світу. Процес цей досить тривалий. І розп»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 hours тому: «Прочитав, что Вы написали, я поняла, что нужна помощь в восстановлении общения и близости с мужем. Проблема ваших отношений заключается в неумении эффективно общаться не переходя »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ева Age: 31

бардак в отношении к МЧ, помогите понять себя и решить чего дальше-то

История старая, но распутать хочеться. Мы встретились лет 12 назад. Сначала он мне помогал по учебе, собственно за тем и познакомились. Но почти сразу мне оч. понравился. Ничего такого в нем не было, но вот один взгляд и меня пробило. Иногда мне казалось что и я ему нравлюсь. Потом я призналась ему что он мне нравится, и теперь уже за помощью к нему в основном я обращаюсь именно поэтому. Потом (не уверена насчет взаимосвязи, но все же..). Он начал наглеть и под девизом \"я то знаю, что ты мне не откажешь\" просить довольно сложные в исполнении, а иногда унизительные (не интимные) услуги. А на мои вопросы типа ты-то как ко мне относишся? Отвечал \"хорошо. Слишком хорошо\" и точка. В общем, я не выдержала и однажды просто сменила род деятельности и перестала к нему обращаться и отвечать на его звонки. Тогда мне казалось, что мной и моими чувствами бессовестно попользовались и выкачали из меня всю силу. Но потом начала замечать, что в моей жизни довольно много всего хорошего что получилось благодаря ему... И память подсказывает, что я и сама его обижала.. Или из-за того что устала/расстроилась, а он не оправдал надежд или просто, что не зазнавался или там другие чего не подумали... И вот.. Недавно мне сделал предложения другой, и я словила себя на том, что не вижу рядом с собой никого кроме того, от которого сама же и ушла (года 2 уже). Хотя если подумать, у нас с ним даже и поговорить-то по душам за эти 12 лет так толком и не вышло, хотя мне бы очень этого хотелось. Может потому что я это желание слишком сдерживала? Или оно было только моим? Или мы вместе сдерживали? Недавно попробовала с ним встретиться - уже не наглел вежливо поддержал разговор, и в конце сказал что-то типа, ну, приходи если надо. Но все как-то официально. Логика говорит, \"а у вас всегда все только официально было\", память - \"да он же тебя как раба использовал\", но чувства - \"если и быть с кем-то, то только с ним\". И да, хотелось бы чтоб появился кто-то на кого можно положиться.. Но тут же понимаю, что вряд ли уже смогу на кого-то положиться, слишком привыкла только на себя надеяться. А может мне никто и не нужен? Живут же некоторые, и ничего..
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.