Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 2 hours тому: «Ваш стан - природна реакція організму на розлучення, "фізична ломка". Коли Вас хлопець обіймав, Ви отримували відчуття комфорту та безпеки. Намагайтеся прийняти ситуацію, дозволь»
Вікторія Носенко
Вікторія Носенко 9 hours тому: «Вітаю. Схоже, ви досі проживаєте втрату цих стосунків. І потреба в обіймах може бути не лише про фізичний контакт, а й про сум за близькістю, відчуттям безпеки та людиною, яка рані»
Марта Калина
Марта Калина 19 hours тому: «Добрий день! Стан «депресія затягує на дно та чому вигораня стає уже звичним для мене» нє є вашою провиною або слабкістю — це чіткий сигнал психіки, що щоденний спосіб життя руйнує»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Стелла Age: 22

Незакрытый гештальт

Помогите мне пожалуйста разобраться в моей ситуации. Дело в том, что примерно пару месяцев назад встретила парня. Как-то случайно познакомились, стали общаться и довольно за короткий срок сблизились. Обычно я мало кому доверяю и долго присматриваюсь к людям, но в нем увидела что-то родное и не смогла не открыться ему. В тот момент у меня были некоторые проблемы и он очень сильно меня поддержал, за что ему огромное спасибо. Спустя какое-то время я поняла, что он мне очень сильно нравится и он это заметил, конечно же, ему это очень польстило, но намекнул, что между нами ничего быть не может, я и не настаивала, просто продолжили общаться. Но пару недель назад я заметила, что он стал каким-то другим, ушла инициатива с его стороны, мы стали реже видеться, он не звонил и не писал, писала всегда я, он отвечал, но походу тупо из вежливости. Если я молчу то и он молчит. Меня это дико напрягло, мне захотелось разобраться и я написала ему, что нам нужно поговорить. Я просто хотела спросить в лицо что случилось, и сказать, что если он не хочет продолжать общаться, то пусть скажет мне это сейчас и я даже лезть больше не буду.
Он ответил да да, конечно, поговорим. Прошла неделя, а мы так ни разу и не поговорили, хотя мы виделись пару раз и он даже не заикнулся, и вообще в компании делает вид, что ничего не произошло и будто бы мы вообще не знакомы.
И самое обидное для меня не то, что он не хочет общаться, а то, что он мне этого даже не сказал. Меня просто игнорируют. Если бы мы тогда просто поговорили с ним, я бы пообижалась и успокоилась, но сейчас во мне засела такая обида, такая злость на этого человека, и я не знаю как выплеснуть это все. Охота просто высказать все в лицо и уйти. Это как незакрытый гештальт. Я всё время прокручиваю этот разговор в голове, придумываю какие могли бы быть последствия, потому что этого разговора на самом деле не состоялось. И мне это очень сильно мешает.
Подскажите пожалуйста, что мне делать? Как избавиться от обиды и злости, сидящей внутри меня?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.