Question by:
taras
Age:
34
про песимізм і особисте життя
Доброго дня,
хочу змін у своєму житті, але не знаю, як їх досягнути. Хочу бути щасливим (хто ж не хоче)), і вважаю, що для цього потрібно розібратися з кількома аспектами свого життя. Особистого життя у мене немає. Мені здається, що я боюся стосунків. До того ж, своїми песимістичними поглядами, надмірною серйозністю (скоріше занудністю) і майже відсутнім почуттям гумору я ще й відштовхую дівчат. Я думаю, що песимізм в основі має спадковий характер і позитивне відношення до життя лише частково піддається тренуванню. Мене дуже роздратовує ситуація в державі, недалекоглядність людей, несправедливість. Майже повна відсутність позитивних емоцій в житті робить мене дуже скучним (а як же: все і всі навколо - г..., як тут радіти). Єдина діяльність, від якої отримую задоволення - це бачити на роботі, як мої ідеї працюють і приносять користь. Але і тут наче чогось не вистачає... Зараз я притримуюсь думки, можливо, якщо в особистому житті все налагодиться, я зможу терпіти дискомфорт від роботи та суспільства. Але я не знаю, чи вона правильна. Якщо так, то яким чином налагодити стосунки з дівчатами? І чи зможе дівчина бути зі мною щасливою? Як з такими поглядами на життя виховувати дітей, якщо вони будуть?
Ось в процесі написання листа, зявилась думка, що я шукаю позитивних емоцій, задоволення в житті (чи від окремих його аспектів) - і не отримую цього. Тобто все написане зводиться до запитання - як стати щасливим песимістом??
Дякую, якщо висловитесь з приводу прочитаного. Бути почутим мені теж потрібно.
хочу змін у своєму житті, але не знаю, як їх досягнути. Хочу бути щасливим (хто ж не хоче)), і вважаю, що для цього потрібно розібратися з кількома аспектами свого життя. Особистого життя у мене немає. Мені здається, що я боюся стосунків. До того ж, своїми песимістичними поглядами, надмірною серйозністю (скоріше занудністю) і майже відсутнім почуттям гумору я ще й відштовхую дівчат. Я думаю, що песимізм в основі має спадковий характер і позитивне відношення до життя лише частково піддається тренуванню. Мене дуже роздратовує ситуація в державі, недалекоглядність людей, несправедливість. Майже повна відсутність позитивних емоцій в житті робить мене дуже скучним (а як же: все і всі навколо - г..., як тут радіти). Єдина діяльність, від якої отримую задоволення - це бачити на роботі, як мої ідеї працюють і приносять користь. Але і тут наче чогось не вистачає... Зараз я притримуюсь думки, можливо, якщо в особистому житті все налагодиться, я зможу терпіти дискомфорт від роботи та суспільства. Але я не знаю, чи вона правильна. Якщо так, то яким чином налагодити стосунки з дівчатами? І чи зможе дівчина бути зі мною щасливою? Як з такими поглядами на життя виховувати дітей, якщо вони будуть?
Ось в процесі написання листа, зявилась думка, що я шукаю позитивних емоцій, задоволення в житті (чи від окремих його аспектів) - і не отримую цього. Тобто все написане зводиться до запитання - як стати щасливим песимістом??
Дякую, якщо висловитесь з приводу прочитаного. Бути почутим мені теж потрібно.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
