Live:
Наталія Горська
Наталія Горська 6 hours тому: «Ваш тато- "властна людина". Але справа в тому, що "владу над собою" йому даєте Ви. Людина може вважати себе хоч богом- але якщо не підігравати цьому, то вся "влада " перетво»
Наталія Горська
Наталія Горська 6 hours тому: «Хлопець не може вірити, бо факти неможливо ігнорувати. Тут важливо було б розібратися в собі - що "штовхає" Вас в напрямку, протилежному стосункам з цим хлопцем? Чи дійсно він »
Людмила Петрівна Колесник
Людмила Петрівна Колесник 12 hours тому: «Вітаю ! Ви зараз переживаєте складну ситуацію, у якій переплелися кохання, провина, образа та втрата довіри. Важливо розділити дві ситуації. Поцілунок, до якого Ви не давали зг»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: anna Age: 19

Почему я никому не нравлюсь?

Итак, мне 19 лет. Сразу скажу, что в жизни со мной никто из парней никогда не знакомился. У меня есть несколько подруг, дружим давно. С кем бы из них я ни пошла на прогулку - обязательно кто-нибудь обратит внимание, но только на них.
Вчера мы собрались и втроем пошли гулять. По дороге домой пристали двое парней. Конечно, только к ним. Отставать не хотели, да и честно скажу, девушки не особо сопротивлялись. Парни пошловатые, нагловатые. Получилось так, что спереди шла одна подруга, к ней пристал один, рядом еще одна подруга, с ней шел второй и сзади плелась я. Никто не пытался со мной познакомиться, имя не спрашивали, ну я и молчала.
Когда шли по дороге (было уже поздно), один из парней сказал мне, чтобы я шла куда иду, под колеса. Оба засмеялись.
Я пыталась идти рядом то с одной, то с другой подругой, но как-то меня спихивали с дороги и мне приходилось плестись сзади. Называли меня никак иначе как "эта в белом" (я была в белой футболке). "Я пойду с ней, а ты иди вон рядом с этой в белом" - шутили они между собой. Идти со мной неприятно, наверное. Дошли мы в итоге до дома, все хорошо.
Меня эта ситуация очень огорчила, даже поплакала. Мне, конечно, не нужны эти хамоватые парни, но сам факт, что на меня не польстились даже два гопника огорчает. Может и звучит это глупо и по-детски, но мне, как человеку, хочется внимания.
У меня его никогда не было, повторюсь. Каждый раз, когда знакомятся с подругой, я теряю всякую надежду кому-нибудь понравиться. Если вижу, что кто-то к нам идет, уже знаю, что не ко мне. Отвечать остроумно я не умею, да меня и не спрашивают ни о чем.
Мне не хочется гулять, выходить на улицу, даже в одиночку. Когда в семье разговоры заходят о том, "почему ты ни с кем не дружишь", начинаю раздражаться, злиться. Меня начинает злить любое упоминание парней, мужчин и прочее.
Внешность у меня не идеальная, не считаю себя красивой, но мне всегда казалось, что со мной есть о чем поговорить - только вот никому не хочется. Я могу быть и душой компании, и шучу всегда с друзьями, не скажу, что всегда зажатая мышка. Одеваюсь, как мне кажется, просто, но со вкусом. Объективно, я не хуже остальных, такая же простая девушка без заморочек.
Чувствую себя ненужной и бесполезной.
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.