Як врятувати шлюб?

Ми з чоловіком на межі розлучення. В домі часті скандали, крики, погрози. У нас троє дітей 2, 5, 7 років, живемо в батьків чоловіка. Останнім часом ми дуже часто сваримося. Я постійно плачу, я у відчаї. Хочу, щоб діти виросли щасливими, а вони постійно чують крики і сварки, часто попадають під "гарячу руку" від мене чи чоловіка. Вони нас зовсім не слухають, постійно роблять шкоду, особливо середущий син. Я також багато працюю віддалено на комп\'ютері, крім цього є багато хатньої роботи, оскільки є великий будинок, подвіря, сад, город. Я просто знесилена, але розумію, що сім\'я маэ проводити більше часу разом. Тому я з усіх сил намагаюсь приділяти їм білльше уваги. Чоловік постіно на роботі, у вихідні або спить, або в друзів, дітей практично не бачить. Щоб витягнути сім\'ю на море, мені довелося довго з ним скандалити, вмовляти і т.д., за останні сім років, крім 5-6 днів в рік десь на відпочинку, ми зовсім ніде не були. Сьогодні я просила поїхати разом з дітьми на природу, провести разом час, а все переросло в жахливий скандал, він закривав дім, тримав мене силоміць, виривав сумку з рук, погрожував ножем... діти усе це бачили, плакали, вони вже були вбрані, налаштувались на гарний відпочинок... Я всюди з дітьми сама, в церкву він ходить тільки на Паску і Різдво, а самій впильнувати дітей в церкві надзвичайно важко, вони постіно бігають, розмовляють, капризують. Я втомилась, хочу врятувати шлюб, але чоловік мене не чує, не розуміє. У ньому ніби живе дві людини: добра і надзвичайно зла. Він зневажає своїх батьків і сестру, і знову ж діти все це бачать і вчаться.
Він часто говорить: твої діти, твої проблеми (хоча діти у нас спільні), хотіла садок - вози, хотіла гарну школу - вози (і це на 8-9 місяці вагітності), хотіла роботу - роби. За сім років, я була в декретній відпустці - з першою дитиною 1,4 роки, з другою, 8 місяців, все решта я працювала і зараз після народження третьої дитини від початку вагітності до двох років я безперервно роблю. Робота не фізична, а розумова, за компютером, але вона також вимагає 6-7 годин мого часу в день, а з малими дітьми, без жодної допомоги по дому дуже важко. В хаті сама, на городі сама, з дітьми сама. І за це жодної вдячності, жодного теплого слова - лише прикрі слова і крики. Я більше так не можу. Підкажіть, чи варто рятувати такий шлюб, чи йти жити в на зйомну квартиру, в скромності, але в спокої виховувати \