Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 1 second тому: «Ваш стан зрозумілий і Ви дуже точно написали, що не було поставлено психологічної крапки у стосунках. Є психологічні практики, які можуть допомогти Вам зробити це. Швидше за все, »
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 1 second тому: «Ваш стан зрозумілий. Ви маєте право на будь-які емоції, але не поспішайте з висновками. Листування ще не означає фізичну зраду, але сам факт того, що чоловік приділяє увагу іншій »
Віталій Бондарчук
Віталій Бондарчук 1 second тому: «Прежде всего спешу вас успокоить: у вас нет психиатрического диагноза, который делал бы вас "неадекватной". Все ваши проблемы - это типичная реакция здоровой психики на нездоровые,»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ka_te Age: 26

Не могу двигаться дальше

Здравствуйте!
Первое, что приходит в голову - мне плохо. Полгода назад уволилась. Работала на вспомогательных административных должностях. Отлично выполняла свои обязанности, терпела и молчала. Мать периодически повторяла «уходи, это не твое, ты можешь больше; увольняйся – мы поддержим». Выложила резюме, просматривала сайты по трудоустройству, но осознала, что понятия не имею, чего хочу. По резюме предлагают все тех же ассистентов/офис-менеджеров/секретарей. После очередного инцидента на работе все-таки уволилась и завязала с подобными должностями. Угнетают вакансии с возрастными ограничениями 18-22, 20-25, 22-26. Маразм какой-то. Это и запустило навязчивые мысли, которые привели к сегодняшнему моему состоянию.
Мне почти 27, еще пару лет и 30, я ничего не добилась, у меня ничего нет, я неудачница. Живу с родителями. Сейчас, когда я провожу дома больше времени, вижу, сколько у всех нас взаимного раздражения и ненависти. Видимо окончательно разочаровалась в семье как таковой и своей в частности. Родители, которые друг другу никто, которые ничего больше не хотят. Обидно, что у меня не было примера здоровых взаимоотношений, любви к жизни. Задевает, когда мать говорит, мол, нужно было учиться за границей, а вон посмотри такая-то/такой-то живет за границей. Это как в детстве, когда, ругая, тебе в пример ставили других, сравнивали. В то же время всем нам известна фраза «мне другие не интересны, мы сейчас говорим о тебе». Когда-то была школа, потом университет и, казалось, дальше все как-то само собой образуется. Но само, как вдруг оказалось, ничего не образовывается. Все время нужно выдумывать к чему стремиться, куда двигаться. Особенно тошно, когда имеешь удовольствие лицезреть в соцсетях жизнь знакомых. Возникает дикая зависть и самооценка уходит в минус. Прислушиваясь к себе, я понимаю, что завидую не так их образу жизни, как тому, что они нашли свой интерес, реализовывают себя в нем и это окупается. Производные из этого общение, путешествия, достаток, семья. Я не пользуюсь соцсетями, но бывают срывы.
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.