Чи нормальним є рішення не мати дітей?

Добрий день, мені 24 роки, 6 років заміжня, працюю педагогом. Останнім часом знайомі все частіше, а точніше, практично завжди ставлять одне і теж запитання: Ну коли вже нарешті поповнення. Я відсміююсь, що в мене на роботі і так 240 дітей і з мене досить, бо прекрасно розумію, що я ще не готова. Чоловік також вважає, що ще рано, його і мої батьки, в принципі, теж за кар'єру, власне житло, життєвий досвід і вже потім появу дитини. Але я все більше замислююсь/боюсь, що потрібний час так і не настане. Я людина дуже сентиментальна, гостро відчуваю чужі проблеми, плачу над фільмами і книгами, але ось малі діти не викликають у мене жодних емоцій. Немає типових мімімі, бажання помацати і понянчитись з немовлям. Навіть з племінниками не було таких емоцій. Оскільки я працюю з дітми і вже бачила випадки, наскільки нещасливою є дитина, коли батьки відверто її не хотіли. Тому для себе я вирішила, що дитина має бути тільки бажаною, рости в любові і турботі. Але чи нормальними є моя реакція на малюків? І чи зникне вона, коли у мене з'явиться власна дитина?