Сходжу з розуму

Добрий вечір. Є дуже велика проблема - в мене реально їде дах...
Мені 30. Живемо з чоловіком 10 років разом. 2 дітей, погодки. Старший з особливостями розвитку. Істерики безкінечні, агресія, ехолалії, стімінг...ну аутичного багато...Чоловік не підтримував, говорив, що я придумую і мені треба до психіатра. Батьки до сих пір не приймають, шукають оправдання його поведінці...На шлях реабілітації і корекції я встала одна. З двома дітьми. Старшому зараз 4, молодшій 2. Шлях почався 2 роки назад. Тьма спеціалістів, біомед, дієти, поїздки по всій країні...
Так виходить, що зараз всі бідкаються на карантин, що доводиться з дітьми весь день бути, неможливо працювати так і тд...А в мене особисто нічого не змінилося...Я так живу вже 4 роки. І я хочу вас спитатись, чи це нормально? Мені не нормально. В мене їде дах...Я на антидепресантах, я не можу заснути вночі..зранку не можу встати...Ви спитаєте - чому я нічого не міняю?! Все ж в моїх руках.
Є чоловік. Хороша людина. Я його люблю. Та моє життя перетворилося в тюремне просто. Без права вийти в магазин...без права зідзвонитися зі шкільною подругою. Я не можу дзвонити навіть мамі...Він злиться одразу, одразу 100 питань кому дзвонила, про що говорили...я розумію, що це цікавість просто, та я немаю взагалі ніякого простору. Ні секунди. Ні секунди за 4 роки...До народження дітей я працювала і бувала на одинці. Тепер я 24/7 вдома. До карнтину я з дітьми виходила на прогулянку 1 раз вдень. На вихідних ми вдома, бо чоловік ненавидить ні з ким спілкуватися і він хоче бути вдома. Якщо я хочу взяти дітей і кудись поїхати, він їде з нами і веде себе так, ніби робить мені величезну послугу! Тяжко вздихає, нервується, говорить: опять надо что-то делать!!! І я постійно відчуваю себе винною...зажатою...закритою...з обрізаними крилами. Коли сваримось, то він докоряє всім, навіть тим, що я зранку можу в душ сходити, якщо мені треба, докоряє тим, що я говорила по телефону з подругою, що я виходила в магазин на тижні. В магазин за молоком. Розумієте? Я не їжджу нікуди ні на які догляди: манікюр, педикюр і всякі інші процедури до мене немають ніякого відношення. Розумієте як я виглядаю, яка в мене самооцінка...Я їздила до психотерапевта 1 раз в тиждень...