Live:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 8 hours тому: «Це неймовірно цінне та глибоке усвідомлення, яким ви поділилися. Чудово, що після сліз прийшло полегшення і ранок перестав бути «жахливим», ставши просто звичайним днем. Це вже мал»
question author 9 hours тому: «Реакція на відповідь № 391921 для Віталій Вікторович Бондарчук цитата: «Цілком природньо, що психіка намагається зібрати розбите життя з тих сами»
question author 9 hours тому: «Реакція на відповідь № 391916 для Ирина Константиновна Зубиашвили цитата: «Зараз Вами керує переконання "у мене нічого не виходить". Що означає »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Kim Age: 17

Проблемы с матерью

Добрый вечер. На протяжении последних двух-трёх лет наблюдался стремительный рост конфликтов и недопониманий с мамой. Пик настал на весеннем карантине,когда нам приходилось постоянно находится рядом, а из-за разных принципов в бытовых мелочах мы конкретно так разссорились и отдалились,ну точнее я отдалилась,не она. К тому же меня очень обижает тот факт,что ей все равно,что мне неприятно ни общение с ней, ни хоть какое-то взаимодействие. Даже объятие с ней мне кажется каким-то очень мерзким. Приведу примеры ссоры: периодически у меня случаются кризисные моменты,и плюс очень сложная ситуация в психическом плане:низкая самооценка,повышенная тревожность,расстройство пищевого поведения и когда обостряются все три проблемы,я могу к примеру не помыть посуду, не убраться в комнате,забыть о какой-то просьбе. Вместо того,чтобв разобраться почему я так поступаю,ведь это происходит не постоянно,а именно периодически,в эти моменты,мать начинать орать и оскорбляьь что я "дебил, будущая алкашка, вся в своего дебила папу, ничегг не делаю,только требую,а сама трутень" при этом если я начну огрызаться,она может ударить,что ещё более унизительно. А в остальные моменты ведёт себя по отношению ко мне еще более странно,может начать называть слишком ласкателтными словами,которые не приятны,а обидны,и если я обижаюсь,то она начинает посмеиваться, будто это назло делалось. Раньше у нее была привычка меня тискать как игрушку, в мои 16,и пришлось потратить много усилий,чтобы уговорить её так не делать. Со временем после частых ссор и обид я полностью потеряла чувство привязанности,уважения, и понимания к своей маме. Так как по отношению к себе я не ощущаю желания понять меня. Возможно ли что-то исправить, и возможно ли вообще что-то сделать,чтобы меня не воспринимали как "игрушку",а относились как к личности со своим мнением. Также анализируя воспитание в детстве я поняла,что ко мне применялась гиперопека,абсолютно никакой свободы и самостоятельных решений из-за чего чувствую себя максимально неуверенной. Отца в семье нет с 3-х лёт.(расстались)
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.