Question by:
Nameis
Age:
28
Їде на відпочинок без мене
Доброго дня!
Сталась ситуація, яка повністю вибиває мене з життя. Як би не донька, я б лежала як мертва. У мене була післяродова депресія, мене не радувало моє життя.
Три тижні тому посварились із чоловіком, тому що я під час перегляду інстаграму йому сказала "он диви, Ваня з Маринкою їздять на море, а ми ні; у Каті є нарощені ногті, а я не маю...." чим його дуже образила. Винна, знаю. Але прийшла до тями пізніше.
В розпалі сварки(крики, мати з обох боків) він вирішив сказати, що треба їхати на відпочинок на море, бо від роботи дають путівку, вирішувати треба вже! Я сказала, що з дітьми це не відпочинок! Він сказав, значить ти не їдеш! На що я заперечила. Але він всеодно подав заяву так, що їде сам із сином з попереднього шлюбу. А нас з донькою не бере, так як я не скакала від радощів.
Зараз вже поміняти не можна цю заяву, хоча ми помирились. Він каже, що буде це мені наукою і на наступний рік я не буду його ні з ким порівнювати і принижувати.
Я в розпачі, у мене таке відчуття, що мене зрадили. Не їм, нічого не хочу робити. Хочеться втікти з дому.
Я не розумію, як далі мають бути наші стосунки, бо це для мене нонсенс. А він каже, що це виховний момент. І спокійно собі поїде, поки я з малою буду вдома. Я хочу розлучення(йому не казала), хоча це для мене щось страшне, у мене батьки в розлученні і я знаю як це. Я сказала, що це ламає устрій нашої сім'ї. А він каже, нічого нічого, це не кінець світу , зробиш висновки і все буде добре.
Так от, я не розумію, розлучення це єдиний варіант?
Два роки тому, коли у нас не було спільної дитини, а ми планували свою (тобто це мав бути останній мій бездітний відпочинок), але був його син, він потащив його з нами. Хоча спочатку казав на день,два(завезти його додому 2 години часу туди-назад), а потім рішив сам, що він буде з нами весь відпочинок, 10 днів. Це було щось, я ненавиджу досі той "відпочинок"
Він тоді сказав, буде так і все! І я була дуже зла і є зла на нього за те, але терпимо і живемо разом. Це сказується лише на сварках, коли я вже не вірю його словам і не можу зупинитись, а накаляю ситуацію. Зараз - я просто не зможу з цим жити, але чи варто через це ламати сім'ю? Він так сильно любить доньку! Я не знаю як вийти з цієї ситуації. Допоможіть
Сталась ситуація, яка повністю вибиває мене з життя. Як би не донька, я б лежала як мертва. У мене була післяродова депресія, мене не радувало моє життя.
Три тижні тому посварились із чоловіком, тому що я під час перегляду інстаграму йому сказала "он диви, Ваня з Маринкою їздять на море, а ми ні; у Каті є нарощені ногті, а я не маю...." чим його дуже образила. Винна, знаю. Але прийшла до тями пізніше.
В розпалі сварки(крики, мати з обох боків) він вирішив сказати, що треба їхати на відпочинок на море, бо від роботи дають путівку, вирішувати треба вже! Я сказала, що з дітьми це не відпочинок! Він сказав, значить ти не їдеш! На що я заперечила. Але він всеодно подав заяву так, що їде сам із сином з попереднього шлюбу. А нас з донькою не бере, так як я не скакала від радощів.
Зараз вже поміняти не можна цю заяву, хоча ми помирились. Він каже, що буде це мені наукою і на наступний рік я не буду його ні з ким порівнювати і принижувати.
Я в розпачі, у мене таке відчуття, що мене зрадили. Не їм, нічого не хочу робити. Хочеться втікти з дому.
Я не розумію, як далі мають бути наші стосунки, бо це для мене нонсенс. А він каже, що це виховний момент. І спокійно собі поїде, поки я з малою буду вдома. Я хочу розлучення(йому не казала), хоча це для мене щось страшне, у мене батьки в розлученні і я знаю як це. Я сказала, що це ламає устрій нашої сім'ї. А він каже, нічого нічого, це не кінець світу , зробиш висновки і все буде добре.
Так от, я не розумію, розлучення це єдиний варіант?
Два роки тому, коли у нас не було спільної дитини, а ми планували свою (тобто це мав бути останній мій бездітний відпочинок), але був його син, він потащив його з нами. Хоча спочатку казав на день,два(завезти його додому 2 години часу туди-назад), а потім рішив сам, що він буде з нами весь відпочинок, 10 днів. Це було щось, я ненавиджу досі той "відпочинок"
Він тоді сказав, буде так і все! І я була дуже зла і є зла на нього за те, але терпимо і живемо разом. Це сказується лише на сварках, коли я вже не вірю його словам і не можу зупинитись, а накаляю ситуацію. Зараз - я просто не зможу з цим жити, але чи варто через це ламати сім'ю? Він так сильно любить доньку! Я не знаю як вийти з цієї ситуації. Допоможіть
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
